Рішення № 10025159, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/23116.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні будівельні технології"

простягнення 70 841,27 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Леонтьєв Г.Є.

від відповідача:Леочко Т.І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" (надалі –ТОВ "Блок Майстер Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні будівельні технології" (надалі –ТОВ "Індустіальні будівельні технології") про стягнення 72 951,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на розробку проектної документації КМД, виготовлення та доставку продукції №13-08-09 від 13.07.2008 р. позивач виготовив металоконструкції та здійснив їх поставку, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленої продукції не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 60 479,04 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 285,63 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 507,78 грн. та 3% річних у розмірі 679,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.05.2010 р.

Судом в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 07.06.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача подав уточнення по справі, в якому вимогу про стягнення пені зменшив до 6 175,03 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що оплата продукції проводиться лише після повної її поставки, а позивачем не надано належних доказів її здійснення.

У судовому засіданні 07.06.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів оголошено перерву до 16.06.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить з урахуванням уточнення задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, в задоволенні позову просить відмовити з викладених у відзиві підстав.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2008 р. між ТОВ "Блок Майстер Україна" (виконавець) та ТОВ "Індустріальні будівельні технології" (замовник) було укладено договір на розробку проектної документації МКД, виготовлення та доставку продукції №13-08-09 (надалі –"Договір").

Положеннями п.п. 1.1, 1.2 Договору визначено, що відповідно до даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по виготовленню металоконструкції на об’єкт: "Адміністративно-побутовий комплекс по вул. Уральській 1а в м. Орджонікідзе", здійснити доставку продукції до місця призначення та передати її замовнику, а замовник зобов’язується прийняти виготовлену продукцію та здійснити її оплату відповідно до умов договору. Номенклатура і кількість продукції, що буде виготовлена, на момент укладання даного договору визначена на підставі робочих креслень КМ шифр WL 545 SSM/22-09 KM2. Продукція буде відповідати вимогам СНіП ІІІ-18-75. Кількість продукції на момент укладення даного договору складає 118 тонн.

Згідно із п. 2.1 Договору ціна виготовлення однієї тонни продукції визначена на підставі креслень та на момент підписання даного договору складає 8 770,00 грн. за тонну продукції. До даної вартості входить: вартість металопрокату, розробки креслень КМД (чотири комплекти) виготовлення та доставки продукції до місця призначення: Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Уральська, 1а.

Відповідно до п. 2.2 Договору орієнтовна вартість Договору визначається згідно кошторису на момент його підписання, виходячи з очікуваного об’єму продукції, обумовленого у робочих кресленнях становить 1 034 860,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунок за виготовлення та доставку продукції здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на наступних умовах: аванс в розмірі 60% від орієнтовної вартості договору, що складає 620916,00 грн., для придбання металопрокату, організацію виробництва, розробку креслень КМД перераховується замовником на поточний рахунок виконавця на протязі 1 (одного) банківського дня після підписання даного договору (але не пізніше 14.07.2009 р.) (п. 4.1.1 Договору); розрахунок за отримані металоконструкції здійснюється замовником на протязі 3 (трьох) банківських днів після отримання кожної партії продукції та підписання актів виконаних робіт, на підставі рахунку-фактури, виставленої виконавцем з відрахуванням авансової передоплати поставленої партії продукції (п. 4.1.2 Договору). Остаточний розрахунок за виготовлену продукцію здійснюється замовником на протязі 5 (п’яти) банківських днів після отримання останньої партії продукції та підписання всіх актів виконаних робіт, на підставі рахунку-фактури, виставленої виконавцем з відрахуванням авансової переоплати (п. 4.1.3 Договору).

Із змісту п. 5.1 Договору вбачається, що виконавець зобов’язується, при умові надходження авансу на поточний рахунок згідно п. 4.1.1 Договору, доставити продукцію замовнику згідно п. 1.1 даного договору в наступні терміни: початок поставки –25.07.2009 р.; закінчення поставки –05.08.2009 р.

Згідно із п. 6.9 Договору приймання виготовленої продукції по кількості та відправним маркам здійснюється уповноваженими представниками замовника на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Уральська, 1а у відповідності з вимогами "Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 р. №П-6 в частині, що не суперечить дійсному законодавству України.

Відповідно до п. 7.1.5 Договору замовник зобов'язаний прийняти виготовлену та доставлену продукцію на будівельному майданчику та підписати акти виконаних робіт.

02.08.2008 р. між сторонами укладено додаток №1 до Договору (надалі –"Додаток"), відповідно до якого відповідачем було замовлено виготовлення ще 7,4 тон продукції на суму 68174,00 грн. термін поставки якої, відповідно до п. 5.1 Додатку становить: початок поставки –07.09.2009 р.; закінчення поставки –10.09.2009 р.

На виконання умов Договору, позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу продукцію у кількості 124501,60 кг на загальну суму 1091879,04 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №БМ-0000001 від 06.11.2009 р. та подорожніми листами вантажного автомобіля.

На підставі здійсненої поставки продукції позивачем було складено та направлено відповідачу рахунки-фактури на її оплату.

Відповідач частково розрахувався за виготовлену та поставлену позивачем продукцію у розмірі 1 031 400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленої продукції, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 60 479,04 грн.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є змішаним, що містить елементи договору підряду на виготовлення металоконструкцій та елементи договору поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54 та 61 Цивільного кодексу України.

Суд відзначає, що в даному випадку спір між сторонами виник в частині виконання поставки продукції за Договором.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №БМ-0000001 від 06.11.2009 р.) підтверджується поставка відповідачу продукції за Договором на загальну суму 1091 879,04 грн.

Твердження відповідача про те, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №БМ-0000001 від 06.11.2009 р. свідчить лише про виготовлення продукції, а не її поставки, спростовується судом з огляду на таке.

По-перше, вказаний акт підписано сторонами 06.11.2009 р., а умовами Договору та Додатку визначено, що термін поставки становить з 25.07.2009 р. по 05.08.2009 р. та з 07.09.2009 р. по 10.09.2009 р., тобто даний акт підписано після спливу строку поставки продукції, а твердження –"Сторони претензій одна до одної не мають", що міститься в акті, на думку суду, свідчить про виконання позивачем на момент підписання такого акту своїх зобов’язання (виготовлення та поставка продукції) за Договором у повному обсязі.

По-друге, відповідачем, окрім сплати авансу (661 820,40 грн.), визначеного Договором та Додатком, здійснено перерахування коштів на рахунок позивача на суму 369 579,60 грн. у період з 02.09.2009 р. по 28.09.2009 р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, в призначеннях платежів яких міститься посилання на рахунки-фактури, які виставлялися позивачем на оплату саме поставленої продукції. Тобто, відповідач за наслідком поставки продукції оплачував її.

По-третє, відповідачем після спливу строку поставки продукції за Договором (05.08.2009р.) було укладено Додаток на виготовленні та поставку додаткової продукції, а матеріали справи не містять будь-яких доказів пред’явлення позивачу претензій щодо не поставлення продукції, що спростовує твердження відповідача про недобросовісність позивача та невиконання ним умов Договору.

По-четверте, доставка продукції також підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля, місцем доставки вантажу в яких визначено адресу, що вказана в Договорі, а дата поставки та кількість продукції збігаються з датою поставки та кількістю продукції, визначених в видаткових накладних.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується поставка продукції відповідачу на загальну суму 1 091 879,04 грн., а відповідачем не доведено зворотнього.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 4.1 Договору, відповідач був зобов’язаний виконати своє грошове зобов’язання по оплаті отриманої продукції до 13.11.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 60 479,04 грн. на підставі Договору за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Індустіальні будівельні технології" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Блок Майстер Україна" про стягнення з ТОВ "Індустіальні будівельні технології" заборгованості у розмірі 60 479,04 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 6 175,03 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.1 Договору за несвоєчасне перерахування замовником коштів відповідно до умов даного договору, він сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаного, невиконаного платежу, за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення. Тобто, в п. 8.1 Договору сторонами погоджено інший період нарахування пені ніж визначено в ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення з 14.11.2009 р. по 14.05.2010 р.

Суд здійснює перерахунок та вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 6 175,03 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3507,78грн. та 3% річних у розмірі 679,42 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3507,78грн. та 3% річних у розмірі 679,42грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Блок Майстер Україна" про стягнення з ТОВ "Індустіальні будівельні технології" основного боргу у розмірі 60 479,04 грн., пені у розмірі 6175,03 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 507,78 грн. та 3% річних у розмірі 679,42 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні будівельні технології" (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15; ідентифікаційний код 32662289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" (01033, м. Київ, вул.Шота Руставелі, 39-41; ідентифікаційний код 36387055) основний борг у розмірі 60 479,04 грн., пеню у розмірі 6175,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 507,78 грн., 3% річних у розмірі 679,42грн., державне мито у розмірі 708,41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко