Рішення № 10025138, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/20917.06.10 За позовом          Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес Груп", м. Київ до                    Товариство з обмеженою відповідальністю " НВФ Еквівес сервіс", м. Київ про                    стягнення 4 169,35 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Животков О.Л. –пред. по довір.

Від відповідача          Сипячова А.І. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 4169,35 грн. заборгованості за Договором про уступку права вимоги № 02-14/0809р. від 24.12.2009р. посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.05.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2010р., розгляд справи було відкладено на 17.06.2010р., у зв’язку з неявкою представників позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в я кому позов не визнав та просив суд застосувати позовну давність, до вимог ,що випливають із договору перевезення вантажу відповідно до ст. 925 ЦК України та ст. 315 ГК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору про уступку права вимоги № 02-14/0809р. від 24 грудня 2009р., ТОВ "Альфабізнес" уступило позивачу (новому кредитору) право вимоги за зобов'язаннями що випливають з Договору транспортного експедирування на загальну суму 3 100 грн.

29.12.2009р. на адресу відповідача було направлене відповідне повідомлення про уступку права вимоги. Крім повідомлення (в тому ж листі) на адресу відповідача надсилалась копія договору уступки права вимоги, копія акту виконаних робіт та рахунок

29 січня 2010 року на адресу відповідача надсилалась вимога про сплату боргу, яка ним отримана 02 лютого 2010 року.

Відповідач залишив вимогу без відповіді та належного реагування, борг не сплатив.

Факт наявності боргу відповідача перед первісним кредитором підтверджується Актом № ОУ-0000044 від 03.02.2009р., який підписано повноважними представниками первісного кредитора та відповідача та скріплено печатками без зауважень та приймається судом, як належний доказ.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

          До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

          Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

На суму боргу позивач правомірно нараховує 3% річних у розмірі 10,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 58,90 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені позивачем, у зв’язку з підготовкою та подачею позовної заяви, у розмірі –1000 грн. як доказ позивач надає про надання юридичних послуг № 8 від 20.01.2010р. Проте, суд вважає наведений розрахунок таким, що значно перебільшує суму позовних вимог, а тому суд, дослідивши вищевказані документи, вважає, вимоги позивача щодо стягнення витрат обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а сем, у розмірі –500 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

          Щодо спливу згаданих строків позовної давності, то суд не погоджується з доводами відповідача, оскільки даний спір виник не внаслідок договору перевезення, а внаслідок договору про уступку права вимоги.

          Відповідач після отримання вимоги від нового кредитора не скористався своїм правом щодо заперечення проти сплати та письмову відмову не надсилав .

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 512-516 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ ЕКВІВЕС СЕРВІС»(02090 м. Київ, вул. Алма-Атинська, б. 8, корпус 1. оф. 216, код ЄДРПОУ 31238855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АльфаБізнес Груп»(02088 м. Київ, вул. Чкалова, 24, код ЄДРПОУ 36272618), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 3100 (три тисячі сто) грн., інфляційні втрати у розмірі –58 (п’ятдесят вісім) грн. 90 коп., три відсотка річних у розмірі –10 (десять) грн. 45 коп., витрати у розмірі –500 (п’ятсот) грн., витрати на оплату державного мита у розмірі –102 (сто дві) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 22 червня 2010 року.