Рішення № 100250581, 11.10.2021, Тетіївський районний суд Київської області

11.10.2021 Провадження по справі № 2-а/940/22/21

Справа № 940/1180/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2021 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Столярчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, посилаючись на те, що дана постанова є протиправною, оскільки ним не порушено вимоги п. 9.2б, 2.3в Правил дорожнього руху та відповідач правомірності свого рішення не підтвердив належними та допустимими доказами.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 12.06.2021 року інспектором СРПП Могилів-Подільського РВ Груським О. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 458013 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням штрафу у розмірі 510 гривень, у якій зазначено, що 12.06.2021 року о 01 год. 19 хв. у м. Могилів-Подільському по вул. Соборній водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAFXF 105.40, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , не надав світловий сигнал покажчика повороту перед поворотом ліворуч, чим порушив п.п.9.2б, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3в ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно п. 9.2б Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно п. 2.3в Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Положеннями ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність водіїв за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач факт порушення пунктів 9.2б, 2.3в Правил дорожнього руху заперечує, зазначаючи, щопостанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис вчиненого ним правопорушення, тобто не містить жодного посилання на докази, якими керувався поліцейський при винесенні постанови.

Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Однак, в порушення зазначених вимог в п. 7 оскаржуваної постанови, відповідачем не зазначений технічний засіб, яким було здійснено відеозапис. Разом з тим, даний відеозапис не наданий суду.

Відтак, відповідачем на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не було надано суду жодних доказів, що позбавляє суд можливості встановити факт порушення позивачем пунктів 9.2б, 2.3в Правил дорожнього руху.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 зазначив, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 в адміністративному позові вказує на те, що про постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався лише 20.09.2021 року, яка була надіслана поштою, що є позбавленням його гарантованих правових механізмів прав та захисту, відповідно до положень ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Відповідачем не спростовано та не доведено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення працівником поліції були дотримані права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не доведено законність постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, складеної стосовно позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки факт порушення позивачем вимог пунктів 9.2б, 2.3в Правил дорожнього руху не підтверджується належними та допустимими доказами.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 458013 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням штрафу у розмірі 510 гривень, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 поніс судові витрати у вигляді витрат щодо сплати судового збору в розмірі 454,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2275318537.1 від 21.09.2021 року, які підлягають відшкодуванню у відповідності ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Керуючись статтями 7, 121, 245, 251, 255, 268, 280, 283 КУпАП, статтями77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 458013 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 458013, винесену 12 червня 2021 року, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050, код ЄДРПОУ 40108672, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя С.В.МАНДЗЮК