Рішення № 100250393, 30.09.2021, Вишгородський районний суд Київської області

30.09.2021 Справа № 363/175/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

за участі позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

позивачка звернулася до суду з даним позовом про позбавлення ОСОБА_3 прав щодо його неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили про його задоволення.

Позивачка ствердила, що дитина знаходиться на повному її утриманні, з часу розірвання шлюбу з відповідачем в 2015 році постійно проживає разом з нею в службовій квартирі АДРЕСА_1 , наймачем якої є мати відповідача ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу відповідач із вказаної квартири виїхав в с. Жукин та з того часу участі у вихованні дитини не приймає, фінансово не допомагає, до сина не приходить та з ним не спілкується, дозвіл на виїзд дитини за кордон не надає, має значну заборгованість по виплаті аліментів. Вказаний позов подано за ініціативи сина, який вже не сподівається на допомогу та увагу батька, який піклується про свою нову сім`ю. Забезпеченням одягом, харчуванням, навчанням, лікуванням, влаштуванням дозвілля і відпочинку дитини займається тільки вона. Працює медичною сестрою в Дитячій клінічній лікарні №7 Печерського району м. Києва та підпрацьовує в приватній лабораторії, отримує заробітну плату близько 10 000 грн. щомісячно.

Представник позивачки в суді пояснив, що відповідач має значну заборгованість зі сплати аліментів та заходів щодо її погашення не вживає. З сином не спілкується, його внутрішніми переживаннями та духовним розвитком не цікавиться, уникає виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що після розірвання шлюбу в січні 2015 року позивачка психологічним тиском і приниженнями на очах у дитини вижила його з квартири, яку заробила його матір, працюючи двірником. З того часу він проживає у селі Жукин Вишгородського району Київської області та не має постійного та стабільного доходу, у зв`язку з чим виникла заборгованість по аліментам, які він оплачував як міг. У зв`язку із застосуванням виконавчою службою штрафних санкцій через несплату аліментів відкриті на його ім`я банківські рахунки відразу блокуються та він не може влаштуватися на офіційну роботу. Також наполягав, що позивачка чинить йому перешкоди в спілкуванні з дитиною, налаштовує сина проти нього. Зазначив, що він занепокоєний з приводу можливого позбавлення його батьківських прав, адже він намагався підтримувати з сином відносини та брати участь в його вихованні і розвитку, завжди любив та продовжує любити його, цінує кожну зустріч. За обставин недоведеності свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, а також наявності особистої неповаги позивача до нього, навмисного створення конфліктних ситуацій для неможливості знайти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що він проти позбавлення батьківських прав заперечує, вважав, що правові підстави для задоволення позовних вимог та позбавлення його батьківських прав відсутні.

Відповідач в суді пояснив, що перші три-чотири роки після розірвання шлюбу він постійно спілкувався з сином, раз на тиждень приїздив до квартири матері та бачився з ним, давав йому гроші, разом їздили гуляти, відвідували кінотеатр. Однак останнім часом в нього склалися дуже погані відносини з позивачкою, яка чинить йому перешкоди в спілкуванні з сином та налаштовує його проти батька. На даний час він проживає з іншою дружиною, його дочкою від першого шлюбу та їхньою спільною дитиною 2020 року народження. Наразі він безробітний, доходів не має, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по аліментах, які востаннє перераховував близько двох років тому. Відповідач визнав, що останнім часом він неналежним чином виконував обов`язки по утриманню сина, запевнив суд у своєму бажанні виправити ситуацію.

На виконання вимог ч. 1 та 2 ст. 171 СК України в судовому засіданні за участі його батьків опитаний неповнолітній ОСОБА_4 , який позовну заяву підтримав та просив про її задоволення, пояснив, що останні два місяці батько з ним не спілкується, йому не дзвонить та не допомагає, не цікавиться ним. Мати не перешкоджає його спілкуванню з батьком.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, будучи повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув.

Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

У справі встановлено, що 02 липня 2005 року сторони уклали шлюб, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

Після розірванню шлюбу дитина залишилася проживати разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї за адресою АДРЕСА_1 від 14 березня 2020 року встановлено, що за даною адресою в однокімнатній квартирі проживає неповнолітній ОСОБА_4 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , бабусею ОСОБА_5 її чоловіком ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 . Вказана квартира розділена на дві маленькі кімнати, в яких дуже мало місця, що заставлені старими меблями. Житло потребує ремонту та генерального прибирання. Зі слів матері ОСОБА_3 з сином не спілкується. Зі слів бабусі батько приходить до дитини. Проведена роз`яснювальна робота з батьками щодо створення належних умов проживання, забезпечення потреб дитини та її повноцінного розвитку.

Як вбачається з психолого-педагогічної характеристики школи І-ІІІ ступенів №133 Печерського району м. Києва від 19 листопада 2019 року, ОСОБА_4 за час навчання зарекомендував себе як дисциплінований учень, має навчальні досягнення середнього рівня, запам`ятовує учбовий матеріал, виявляє логічне, образне, творче мислення. На уроках завжди уважний, домашнє завдання виконує вчасно, має добрий загальний розвиток, до виконання громадських доручень ставиться сумлінно, бере активну участь у громадському житті школи та класу, підгримує дружні стосунки з багатьма учнями, веселий, товариський, стриманий, дисциплінований, самостійний, не піддається чужому впливу. Мати приділяє належну увагу вихованню сина, постійно підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, відвідує батьківські збори. З батьком ОСОБА_8 класний керівник не знайомий, до школи він не приходив і навчанням сина не цікавився.

Згідно характеристики житлово-експлуатаційної дільниці «Печерськжитло» №3324 від 06 грудня 2019 року під час проживання за вищевказаною адресою від сусідів прилеглих квартир, мешканців будинку та працівників міліції скарг, щодо незадовільної поведінки ОСОБА_1 до ЖЕД «Печерськжитло» не надходило. Заборгованість по квартирній платі та комунальним послугам станом на 01 грудня 2019 року відсутня.

Відповідно до характеристики від 02 грудня 2019 року, ОСОБА_1 працює на посаді медичної сестри Кабінету охорони зору Консультативно-діагностичного відділення Дитячої клінічної лікарні №7 Печерського району м. Києва з 10 листопада 2008 року. За період перебування на посаді медичної сестри зарекомендувала себе позитивно, як співробітник проявляє високий професіоналізм, відданість своїй праці, активну життєву позицію. За характером спокійна та врівноважена, жодної скарги від пацієнтів та батьків не надходило. В колективі користується повагою та авторитетом, у порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку та техніки безпеки помічена не була. Нагороджена відзнаками та почесними грамотами за сумлінну працю.

Як вбачається з довідки Амбулаторії №11 обслуговування дитячого населення від 02 грудня 2019 року, ОСОБА_4 з народження знаходиться на медичному обслуговуванні в КНП «ЦТМСД» Печерського району м. Києва, регулярно отримує амбулаторне лікування, за медичною допомогою звертався з мамою ОСОБА_1 .

Згідно довідки Жукинської сільської ради Вишгородського район у Київської області №17 від 11 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_3 разом з дружиною ОСОБА_9 , її дочкою ОСОБА_10 та спільною дитиною ОСОБА_11 проживає в АДРЕСА_3 .

Відповідно до характеристики Жукинської сільської ради Вишгородського район у Київської області №212/02-15 від 06 липня 2020 року, ОСОБА_3 тимчасово не працює. За характером спокійний, врівноважений, ввічливий, доброзичливий. З боку членів сім`ї, сусідів та жителів села нарікань, заяв та скарг відносно поведінки ОСОБА_3 до сільської ради не надходило, порушень громадського порядку не виявлено.

Як вбачається з постанови головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 квітня 2020 року, згідно довідки-розрахунку станом на 27 березня 2020 року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання сина становить 162 825 грн. 25 коп.

Висновком органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації №105/01-2066/В-140 від 23 жовтня 2020 року встановлено недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності підстав для цього.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що вона є матір`ю відповідача, проживає разом з чоловіком, молодшим сином, колишньою невісткою та онуком ОСОБА_4 в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 44 кв.м. та житлову площу 24 кв.м. Спочатку в батька та сина були гарні стосунки. Після розірвання шлюбу відповідач працював в м. Києві та часто приїжджав до неї та онука, вони гарно спілкувалися. Зараз син проживає в с. Жукин, близько останніх двох років дуже рідко спілкується з сином, якого мати налаштовує проти батька та забороняє з ним зустрічатися. В неї склалися напружені відносини з позивачкою, яка вимагає сплатити їй вартість половини квартири та заборгованість по аліментам, взамін на зняття її з реєстрації місця проживання в її квартирі.

Свідок ОСОБА_6 в суді показав, що він проживає АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_5 , її сином ОСОБА_7 , колишньою невісткою ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_4 . Відповідач є його пасинком, а позивачка колишня невістка. В цій квартирі він проживає з осені 2013 року. Вже тоді відносини позивачки з відповідачем були напружені, але з сином відповідач спілкувався нормально, вони разом гуляли. Після розірвання шлюбу в 2015 році позивачка вижила відповідача з квартири та поступово почала відсторонювати всіх від виховання дитини, в тому числі бабусю. Після переїзду відповідач щотижня приїздив та спілкувався з сином, але позивачка налаштовувала сина проти батька. Вважав, що відповідачу потрібно дати шанс налагодити відносини з сином, якого він любить.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

При цьому передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку піклування щодо неї.

Згідно ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, згідно з пунктом 2 якої ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 та 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України» право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

З наведеного вбачається, що позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що між сторонами і мешканцями квартири, де проживає дитина, склалися вкрай неприязні та напружені відносини, які супроводжуються обопільними заявами до поліції. Вказана ситуація ще більше погіршилася за останні два роки, що відбулося на тлі недостатньої участі батька в утриманні сина, досягнення сином юнацького віку, неспроможності створення обома батьками, і насамперед матір`ю (тим з батьків з ким проживає дитина) достатніх і належних умов проживання для дитини, наявністю великої кількості мешканців на вкрай недостатній для цього житловій площі, неможливості забезпечити всіх мешканців квартири належними умовами для відпочинку, тощо, існування житлового спору, в тому числі, який знаходиться на розгляді суду, стосовно прав на проживання в квартирі, коли відповідач створив нову сім`ю й проживає окремо, а позивачка згідно показань свідків налаштовує сина проти батька, чинить перешкоди в їх спілкуванні.

Ці негативні для дитини явища в своїй сукупності вплинули на взаємовідносини між батьком і сином і є передумовою не налагодження позитивних стосунків в сім`ї.

При цьому відповідач в суді наполіг на тому, що незалежно від будь-яких обставин він продовжуватиме виконувати батьківські обов`язки, свідомо та відповідально запевнив суд у бажанні більше приділяти синові уваги й участі в його утриманні й підтримці.

З огляду на відсутність винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, коли зі сторони позивачки в цьому чиняться перешкоди, враховуючи бажання відповідача відновити спілкування з дитиною та намагання змінити свою поведінку, необхідність виключно в інтересах дитини надати можливість батькові та сину налагодити їх родинні стосунки, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, коли застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, не буде відповідати інтересам дитини, яка в силу вищеперерахованих норм міжнародного права та внутрішнього законодавства України має право на спілкування з батьком.

Хоча думка дитина у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути визначальною, і така думка не є свідченням того, що позбавлення батьківських прав у спірному випадку має на меті забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Також суд звертає увагу і на те, що думка про можливість позбавлення батьківських прав свого батька ним сформована виключно внаслідок впливу своєї матері, який є суб`єктивним і ґрунтується в тому числі на вищеперерахованих проблемах і негараздах в сім`ї, які тривалий час не знаходять свого вирішення в тому числі в інтересах дитини.

Достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав передбачених ст. 164 СК України судом не встановлено.

Разом з тим суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до утримання сина.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 27 липня 2005 року Летичівським РВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 28 жовтня 1998 року Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві, РНОКПП - НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37401206, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Омельяновича-Павленка, 15.

Суддя