Рішення № 10024755, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/10221.06.10 За позовом Компанії &TTelecom & Technology Transfer Ltd»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нет Лайн»

про стягнення 11221,85 англійських фунтів стерлінгів

          Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Яблонський Б.Р.- представник по довіреності від 14.01.2010 р.

від відповідача: Каланчук Л.М. - представник по довіреності від 11.03.2010р., Каланчук О.В. - представник по довіреності від 11.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нет Лайн»заборгованості (основного боргу) за поставлений товар в розмірі 11221,85 англійських фунтів стерлінгів згідно з контрактом № 2 від 03.08.2009р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на належним чином виконану на користь відповідача поставку товару загальною вартістю 20162,47 англійських фунтів стерлінгів. Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 8940,62 англійських фунтів стерлінгів, несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 11221,85 англійських фунтів стерлінгів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2010р.порушено провадження по справі № 53/102, розгляд справи призначено на 29.03.2010 р.

Цією ж ухвалою відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено у зв’язку з відсутністю доказів того, що незастосування таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

В судовому засіданні 29.03.2010 р. представник позивача надав суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що при здійсненні поставки позивач передав відповідачу комерційний рахунок та специфікацією до Договору з описом товарів. А у відповідності до правил «Інкотермс», як вказав позивач, оформлення поставки товару додатковими документами не вимагається, окрім, якщо відповідач надсилає позивачу прохання про це.

В судовому засіданні 29.03.2010р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 26.04.2010р.

У судовому засіданні 26.04.2010 р. представник відповідача надав суду усні заперечення проти позовних вимог, на підтвердження обґрунтованості яких надав, крім іншого, копію зовнішньоекономічного контракту № 2 від 03.08.2009р.

В судовому засіданні 26.04.2010р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 07.06.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. за клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду справи на більш тривалий.

В судових засіданнях 07.06.2010р. та 11.06.2010р. оголошено перерви до 11.06.2010р. та до 25.06.2010р. відповідно.

В судовому засіданні 07.06.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач виконав умови контракту в повному обсязі, оскільки як зазначає відповідач в спірному контракті зазначено, що відповідач оплачує вартість товару, а позивач зобов’язувався відшкодувати витрати понесені на отримання Сертифікату. А тому позовні вимоги, на думку відповідача, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач вказує на те, що позивач при звернені до відповідача з претензією не правильно оформив додатки до позовної заяви, а тому відповідач не надав відповіді на вказану претензію

В судовому засіданні 07.06.2010р. представник позивача надав суду додаткові докази по справі, в тому числі позивач надав суду копію Контракту № 2 від 03.08.2009р., на підставі якого здійснювалася спірна поставка, посвідчений відтисками печатки Київської регіональної митниці.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.06.2010р. подав клопотання про витребування у позивача його примірника контракту № 2 від 03.08.2009р., надання відповідачу строку для отримання відповідачем відповіді з Київської регіональної митниці щодо надання завіреної копії договору поставки № 2 (контракту № 2) від 03.08.2009р. та відмовити позивачу в задоволенні його клопотання щодо винесення судом окремої ухвали.

Розглянувши подане відповідачем клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки належним чином завірена Київською регіональною митницею копія контракту № 2 вже міститься в матеріалах справи.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини. У той же час, частиною 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Таким чином, підставою для виникнення прав і обов’язків сторін у зовнішньоекономічних відносинах є зовнішньоекономічний договір (контракт). За визначенням, що міститься у статті 1 цього ж Закону, зовнішньоекономічний договір (контракт) –це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;

З матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт № 2 про поставку товарів, перелік яких було визначено в додатку № 1 до вказаного договору.

Згідно з п. 1.1 вказаного контракту позивач поставляє, а відповідач приймає пластикові жолоби виробництва заводу MARSHALL-TUFFLEX (Великобританія) на умовах FCA-Гастингс) згідно Інкотермс-90, Додатку № 2, який є невід’ємною частиною вказаного контракту .

Загальна сума контракту становить 20162,47 англійських фунтів стерлінгів (п. 2.2 контракту).

У відповідності до умов зазначеного договору, 11 вересня 2009 року, позивач здійснив на користь відповідача поставку товару, загальною вартістю 20162 (двадцять тисяч сто шістдесят два) англійських фунтів стерлінгів 47 пенсів. Факт поставки товарів підтверджується ВМД №267342dd від 11 вересня 2009 року та не заперечується відповідачем. Представник відповідача в судовому засіданні також підтвердив, що загальна вартість товару, який було поставлено позивачем склала 20162 (двадцять тисяч сто шістдесят два) англійських фунти стерлінгів 47 пенсів.

П. 3.3 контракту передбачено, що оплата контракту здійснюється відповідачем шляхом перерахування англійських фунтів стерлінгів на розрахунковий рахунок позивача частинами в наступному порядку:

- перша частина від суми по контракту, що становить 5040,62 англійських фунтів стерлінгів має бути сплачена на умовах передоплати;

- друга частина в розмірі від суми по контракту, що становить 15121,85 англійських фунтів стерлінгів має бути сплачена в строк до 75 днів з моменту відвантаження жолобу (FCA-Гастингс згідно Інкотермс-90).

«Франко-перевізник»означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті (Багатостороння угода (не СНД)|Правила, Країни - учасниці, від 01.09.1990, № 460 "Міжнародні правила по тлумаченню термінів "Інкотермс" (україномовний варіант)").

У якості оплати за поставлений позивачем товар відповідачем було здійснено наступні оплати:

- 6 серпня 2009 року відповідач здійснив виплату авансу на користь позивача в розмірі 5040 (п’ять тисяч сорок) англійських фунтів стерлінгів 62 пенси;

- 3 грудня 2009 року позивачем було отримано в рахунок оплати поставленого товару 3900 (три тисячі дев’ятсот) англійських фунтів стерлінгів.

Таким чином, відповідач здійснив оплату лише частини вартості поставленого йому товару на загальну суму 8940 (вісім тисяч дев’ятсот сорок) англійських фунтів стерлінгів 62 пенси. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями виписки з банківського рахунку позивача від 06 серпня 2009 року, а також платіжного доручення на переказ іноземної валюти відповідачем № 54 від 3 грудня 2009 року.

За твердженням позивача, розмір заборгованості з оплати поставленого відповідачеві товару становить 11221 (одинадцять тисяч двісті двадцять один) англійський фунт стерлінгів 85 пенсів.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача письмову претензію № 04/01/10-л від 14.01.2010 р. з вимогою до 25.01.2010р. погасити заборгованість за поставлений товар. На доказ направлення вимоги (претензії) позивач надав суду квитанцію № 6975 від 17.01.2010 р. поштового відділення, а також опис вкладення у цінний лист № 10584810 від 17.01.2010 р .

Однак, у своїй відповіді на вищевказану претензію відповідач заперечив як сам факт існування контракту № 2 від 03.08.10 р. з позивачем, так і факт існування заборгованості за цим контрактом. У той же час, в процесі розгляду справи судом, представник відповідача відмовився від заперечення факту укладання з позивачем контракту № 2 від 03.08.10 р. та подав засвідчену відповідачем копію зазначеного контракту, яка була долучена до матеріалів справи.

На думку відповідача, із пункту 3.4 даного контракту випливає, що свої зобов’язання за ним відповідач виконав належним чином, а підстав для визнання за ним заборгованості перед позивачем в розмірі 11 221,85 англійських фунтів стерлінгів не існує. Зокрема, з положень контракту (пункт 3.4) випливає, що позивач прийняв на себе зобов’язання відшкодувати відповідачеві витрати, пов’язані із проведенням підтвердження відповідності продукції, котра поставлялася за контрактом, вимогам протипожежної безпеки в системі УКРСЕПРО. Розмір зазначеної компенсації, співпадає із сумою позову і становить 11 221,85 англійських фунтів стерлінгів, а тому підстав для визнання та задоволення позову відповідач не вбачає.

Разом з тим, заперечення відповідача щодо відсутності у нього заборгованості перед позивачем спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, в матеріалах справи міститься копія відповіді Київської регіональної митниці № 35/6-36/4934 від 26.05.10 р., яка була отримана за клопотанням представника позивача від 13.05.2010 р. У якості додатку до цієї відповіді надано завірену органами державної митної служби, а також –самим відповідачем, копію контракту № 2 від 03.08.2010 р. Як випливає із змісту зазначеного контракту відповідач подав для митного контролю контракт, положення якого, в цілому, відповідають тим домовленостям, які були досягнуті сторонами і на основі яких позивачем було обґрунтовано позовні вимоги у даній справі. Між тим, зазначений договір відрізняється від контракту, копія якого подана відповідачем і залучена судом до матеріалів справи. При цьому відмінності полягають саме у відсутності в договорі, котрий надавався Відповідачем для митного контролю, того пункту, на підставі якого останній обґрунтовує свої заперечення проти позову (пункт 3.4).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заперечення відповідача щодо наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 11221,85 англійських фунтів стерлінгів спростовуються наявними в матеріалах справи належними доказами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 3.3 контракту), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Компанії &TTelecom & Technology Transfer Ltd» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нет Лайн» основного боргу за контрактом № 2 від 03.08.2009р. у розмірі 11221,85 англійських фунтів стерлінгів визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по оплаті отриманої згідно накладних продукції, суду не надав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі. Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у випадку задоволення позову пропорційно розміру задоволених вимог. До складу підтверджений судових витрат позивача входять:

- державне мито у сумі 1381,48 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 377 від 19.02.10 р. ;

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 358 від 11.02.10 р.;

- витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2175 доларів США, що підтверджується копією банківської виписки з валютного рахунку ТОВ «ЮФ «Ві Ай Пі Консалтинг»за 21 січня та 11 лютого 2010 року. Факт надання правової допомоги позивачеві адвокатом, а також юридичний зв'язок (трудові відносини) адвоката, що надавав юридичні послуги із отримувачем платежу за надання юридичних послуг підтверджується наступними доказами: копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1666 від 26.07.01 р.; копією рахунку на оплату юридичних послуг № 0001 від 15.01.10 р.; копією рахунку на оплату юридичних послуг № 0020 від 01.02.10 р.; копією свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «ЮФ «Ві Ай Пі Консалтинг»від 11.08.08 р.; копією довідки з ЄДРПОУ щодо правового статусу ТОВ «ЮФ «Ві Ай Пі Консалтинг»; витягом із Статуту ТОВ «ЮФ «Ві Ай Пі Консалтинг»; копією протоколу про призначення директора ТОВ «ЮФ «Ві Ай Пі Консалтинг»; копією довіреності від 14.01.2010р. на представництво інтересів позивача; копія договору про надання юридичних послуг № 04-01/01/10-дг від 14.01.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НетЛайн»(01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 71, код ЄДРПОУ 24722726 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Компанії &TTelecom & Technology Transfer Ltd»(місцезнаходження в Країні Ізраїль: українською мовою: 43650, вулиця Хасадна № 11, Промислова зона, м. Ра’анана, Ізраїль, англійською мовою: 43650, Str Hasadna #11, Industrial Zone, Ra’anana, Israel, реєстраційний номер: No 51188976-8, рахунки: Банку «Hapoalim», відділення 407: № 008608 або № 0089896, SWIFT: POALILIT) 11221 (одинадцять тисяч двісті двадцять один) англійський фунт стерлінгів 85 пенсів основного боргу (еквівалент 138148, 82 гривень), 1381,48 гривень витрат по сплаті державного мита, 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2175 доларів США (еквівалент 15501, 40 гривень) витрат на оплату послуг адвоката.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.