Рішення № 10024749, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/17921.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синержі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»

про стягнення 29270,85 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Станкевич А.О.- представник за довіреністю № 173 від 25.12.2009р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний» заборгованості за Договором № 413/03-09ВЧ від 03.03.2009р. в розмірі 29270,85 грн., в тому числі 26851,58 грн. основного боргу та 2419,27 грн. пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір № 413/03-09ВЧ від 03.03.2009р. на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач належним чином не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010р. порушено провадження по справі № 53/179, розгляд справи призначено на 07.06.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010р. розгляд справи було відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні 21.06.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання 07.06.2010р.та 21.06.2010р. не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвали суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 19.04.2010р. та від 07.06.2010р., про що свідчить відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.06.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Синержі»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»(покупець) було укладено договір № 413/03-09ВЧ від 03.03.2009р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов’язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.3. договору № 413/03-09ВЧ від 03.03.2009р., товар за цим договором поставляється з метою продажу покупцем товару споживачам через торгівельну мережу з дотриманням вимог чинного законодавства України щодо захисту прав споживачів та інших вимог Закону.

Пунктом 10 Угоди про умови строк його дії договору встановлено до 31.12.2009р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2.1. договору № 413/03-09ВЧ від 03.03.2009р., постачальник зобов’язується поставляти товар на умовах DDP (пункту поставки –визначений у Замовленні) відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року, якщо інші умови не передбачені договором.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору № 413/03-09ВЧ від 03.03.2009р., передача та прийняття товару здійснюється у пункті поставки, визначеному в замовленні покупця. Постачальник зобов’язується передати покупцеві у пункті поставки разом із товаром документи на товар, а саме: супровідні документи, видаткову накладну та (або) товарно-транспортну накладну, податкову накладну, рахунок.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Синержі»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»товар на загальну суму 30159,78 грн., що засвідчено наступними видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін та засвідченими печаткою позивача та печаткою (або штампами) відповідача: № СР-0000482 від 18.06.2009р., № СР-0000406 від 28.05.2009р. Копії зазначених видаткових накладних долучені до матеріалів даної справи.

До матеріалів справи додані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі яких через уповноважених осіб відповідач отримував товар.

Відповідно до пункту 7.1. договору № 413/03-09ВЧ від 03.03.2009р., строк оплати (далі за текстом –«строк платежу») визначається в п. 3 Угоди про умови і відраховується з або з дня виконання постачальником зобов’язання з поставки товару або з дня продажу покупцем товару споживачу.

Пунктом 4 Угоди про умови встановлено строк платежу –60 календарних днів з дня поставки.

Відповідно до наданих суду пояснень позивача відповідач за отриманий товар частково розрахувався та частину товару повернув.

З вищенаведених обставин за Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»залишилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Синержі»у розмірі 26851,58 грн., яка станом на день розгляду справи в суді відповідачем не погашена.

Наявність заборгованості у заявленій до стягнення сумі також підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином завіреною копією акту звірки розрахунків (оригінал оглянутий в судовому засіданні). Акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 4 Угоди про умови (додаток № 1 до Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 26851,58 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Синержі»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»суми основного боргу за договором № 413/03-09ВЧ від 03.03.2009р. у розмірі 26851,58 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2419,27 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 15.4 Договору за порушення строків оплати товару згідно з даним договором покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст.. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач надав суду розрахунок пені (докладний розрахунок наведений в претензії № 10 від 19.01.2010р.) за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 2419,27 грн. відповідно до пункту 15.4 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2419,27 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-будівельний» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, ідентифікаційний код 34344491 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синержі»(02068, м. Київ, вул. Григоренка, 1-Б, к. 35; ідентифікаційний код 33693150) 26 851 (двадцять шість тисяч вісімсот п’ятдесят одна) грн. 58 коп. основного боргу, 2419 (дві тисячі чотириста дев’ятнадцять) грн.. 27 коп. пені, 292 (двісті дев’яносто дві) грн.. 70 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.