Рішення № 100246799, 11.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м. Київ № 640/26344/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в якому просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2575 від 10.12.2019р. про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем у встановлений відповідачем строк фактично було усунуто виявлені порушення.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження діяв на підставі, поряду та в спосіб визначені Конституцією та законами України, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає таке.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за результатами розгляду скарг Лазуренка Е.К., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29.10.2019р. щодо невиконання ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/7677274 та порушення вказаним товариством вимог законодавства про фінансові послуги, складено акт про правопорушення, вчинені позивачем від 21.11.2019р. № 1991/14-4/15 у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: абзаців першого-третього пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов`язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

06.12.2019р. позивачем подано пояснення на акт про порушення вчинені ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на ринку фінансових послуг № 1991/13-4/15 від 21.11.2019р. в якому серед іншого зазначено, що позивач переглянув своє рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування про що повідомив заявників.

Однак, на підставі висновків вищезазначеного акта Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження від 10.12.2019р. № 2576 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»», яким позивача зобов`язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити відповідача про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 02.01.2020р.

Вважаючи вказане розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 20 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом, серед іншого, застосуванням уповноваженими державними органами заходів впливу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в тому числі, є захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, як зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками в розумінні вказаного закону є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Пунктом 1.8 статті 1 та пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим полісом є єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до положень Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, затвердженої протоколом Президії МТСБУ від 01.09.2011 №279/2011, вимоги до заповнення бланків полісів, зокрема, в розділі « 8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» бланку полісу зазначаються істотні умови, які впливають на оцінку ризику та, відповідно, розмір страхової премії при укладанні договору ОСЦПВВНТЗ. До таких умов відносяться: перелік місяців, протягом яких використовується транспортний засіб (для річних договорів), використання транспортного засобу у якості таксі/маршрутного таксі, підлягання транспортного засобу обов`язковому технічному контролю (ОТК) (якщо «так», то вказується дата наступного ОТК), допущення до керування транспортним засобом осіб з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років.

Пунктом 17.6 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що особливості укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1. розділу II Положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що затверджене Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.10.2011 №673 (далі - Положення №673), при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов`язаний застосовувати коригуючі коефіцієнти відповідно до схеми застосування коригуючих коефіцієнтів при укладанні договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, наведеної в додатку до цього Положення.

У відповідності до пункту IV Додатку до Положення №673 застосування коригуючих коефіцієнтів при укладанні договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів залежить від водійського стажу осіб, допущених до керування забезпеченим транспортним засобом.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні від 09.07.2010 №566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено відповідні коригуючі коефіцієнти та їх розміри. Розмір коригуючого коефіцієнта за типом водійського стажу осіб, допущених до керування забезпеченим транспортним засобом - незалежно від водійського стажу (для страхувальників - фізичних осіб, у тому числі якщо водійський стаж страхувальника - фізичної особи менше 3 років) становить 1,27 - 1,76, а розмір коригуючого коефіцієнта при водійському стажі 3 роки та більше (для страхувальників - фізичних осіб) - 1 - 1,76.

Статтею 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України. Внутрішні договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (пункт 32.1).

Статтею 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна`та ОСОБА_3 укладено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/7677274 строком дії з 13.07.2018р. по 12.07.2019р., згідно з яким забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ, державний номер НОМЕР_1 .

28.07.2018р., близько 22 годин 15 хвилин, ОСОБА_4 , не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , здійснював рух по автодорозі сполученням с. Приміське - с. Старозаводське у Нікопольському районі, Дніпропетровської області з боку с. Приміське у напрямку с. Старозаводське. Під час руху по вищевказаній дорозі, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, 28 липня 2018 року, близько 22 годин 15 хвилин на 2 км + 107 м від с. Приміське автодороги сполученням с. Приміське - с. Старозаводське, в районі електричної підстанції Н-330 у Нікопольському районі, Дніпропетровської області не обрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожні умови, а саме залізничний переїзд, рухаючись зі швидкістю близько 90 км/год по зустрічній смузі руху, при переїзді залізничних колій, втратив контроль над керуванням автомобіля, в результаті чого автомобіль ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 у некерованому стані продовжив рух прямо по зустрічній смузі руху, де передньою лівою частиною зіткнувся зі скутером «SUZUKI ADDRESS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку по смузі свого руху, перевозячи в якості пасажира ОСОБА_7 .

Вищевикладене встановлено судом під час винесення 22.03.2019р. вироку у справі № 182/7505/18, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на дев`ять років без позбавлення права керування транспортними засобами.

З вищевикладеного вбачається, що за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 та скутера «SUZUKI ADDRESS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку по смузі свого руху, перевозячи в якості пасажира ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трапилася дорожньо-транспортна пригода, що має ознаки страхового випадку.

31.07.2019р. до позивача звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через представника ОСОБА_8 із заявами на виплату страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» листами від 10.10.2019р. № 7611-31 та № 7614-31 відмовило ОСОБА_8 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою з посиланням на п. 37.1.2 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

29.10.2019р. ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг скарги щодо невиконання ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/7677274 та порушення вказаним товариством вимог законодавства про фінансові послуги.

За результатом розгляду вказаних скарг відповідачем, складено акт про правопорушення, вчинені позивачем від 21.11.2019р. № 1991/14-4/15 у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: абзаців першого-третього пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов`язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

06.12.2019р. позивачем подано пояснення на акт про порушення вчинені ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на ринку фінансових послуг № 1991/13-4/15 від 21.11.2019р. в якому серед іншого зазначено, що позивач переглянув своє рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування про що повідомив заявників.

Так, 05.12.2019р. листами № 9195-31 ТА № 9196-31 позивач повідомив ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відкликання своїх листів від 10.10.2019р. № 7611-31 та № 7614-31 про відмову у відшкодуванні шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою та одночасне прийняття нового рішення про відмову в такому відшкодуванні з посиланням на неправомірність володіння ОСОБА_4 транспортним засобом.

Так, надаючи оцінку вказаному, суд зазначає таке.

Статтею 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено виключний перелік випадків, за наявності яких спричинена шкода страховиком не відшкодовується.

Відмова у здійсненні страхового відшкодування, згідно вимог статті 37 цього Закону, можлива за наявності виключних підстав, таких як:

37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, стаття 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком визначає дорожньо-транспортну пригоду, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7 статті 1 цього Закону).

Особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (пункт 1.4 статті 1 цього Закону).

Отже, особами, відповідальність яких застрахована за договором є: страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом і таке володіння забезпеченим транспортним засобом є правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

У справі, що розглядається, не встановлено неправомірність володіння забезпеченим транспортним засобом водієм під час дорожньо-транспортної пригоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 27.05.2021р. у справі № 826/4806/17, адміністративне провадження № К/9901/32179/18.

Також, вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеною в постанові від 16.05.2018р. у справі № 910/11424/17.

Також, суд відхиляє доводи скаржника щодо неналежності до компетенції Нацкомфінпослуг вирішення питань законності та обґрунтованості дій страховика, оскільки статтею 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг покладено повноваження щодо застосування заходів впливу відповідно до закону у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 09.06.2021р. у справі № 826/7712/17, адміністративне провадження № К/9901/16886/18.

За встановлених обставин, суд приходить до висноку про те, що оскаржуване розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а відтак підстави для його скасування та задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська