Рішення № 100246786, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ № 826/15447/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Перегудовій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст групп Лімітед" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю:

представника позивача: Васильцов В.М.,

представника відповідача: Гайдай В.М.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед» (далі - позивач та/або ТОВ «Віст групп Лімітед») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 №0000472202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2016 у справі №826/15447/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед».

Постановою Верховного Суду від 12.01.2021 наведені вище судові рішення скасовано, а адміністративну справу №826/15447/15 передано на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 адміністративну справу №826/15447/15 прийнято мною до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами загального позовного провадження.

Також наведеною ухвалою суду замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 02.02.2015 № 318/26-58-22-02-18/38050901, на підставі висновків якої контролюючим органом було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт придбання товарів у ТОВ «Де Ля Понт», які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що: придбані у зазначеного контрагента товарно-матеріальні цінності були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності та реалізовані іншим суб`єктам господарювання.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Під час нового розгляду адміністративної справи відповідачем подано письмові пояснення від 29.06.2021, де останній вказує про те, що акти прийому-передачі товарів не є належним чином оформленні, оскільки в них відсутні дата та місце їх оформлення. Також представник контролюючого органу вказує, що товарно-транспортні накладні, за якими можна було б відстежити рух товару позивачем до перевірки та суду не надавались.

Разом з цим, представник позивача у письмових поясненнях від 22.07.2021 вказує, що всі надані ним первинні документи в повній мірі підтверджують реальність господарської операції з ТОВ «Де Ля Понт», рух активів та відповідні зміни у майновому стані всі контрагентів за ланцюгом постачання.

В судовому засіданні 30.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, у той час коли представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

30.09.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед» в повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Де Ля Понт» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, результати якої оформлені актом від 02.02.2015 № 318/26-58-22-02-18/38050901, за висновками якого позивачем були порушені вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 1411215,00 грн. (далі - акт перевірки, висновки акту перевірки).

Зокрема, у акті перевірки вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту серпня 2014 року податок на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Де Ля Понт» згідно договору поставки № 08-14 від 01.08.2014 (щодо придбання будівельної техніки, матеріалів, знаряддя, пристроїв), оскільки: за результатами аналізу даних Системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів було встановлено, основним постачальником ТОВ «Де Ля Понт» було ПП «Інтертекст», яке виписувало податкові накладні на користь ТОВ «Де Ля Понт» в один день на суму податку на додану вартість до 10000,00 грн., що відображено в податковій звітності, а ТОВ «Де Ля Понт», відповідно, включало до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних постачальником до 10000,00 грн. та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушило вимоги чим порушило вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до маніпулювання ТОВ «Де Ля Понт» податковою звітністю; податкова декларація ПП «Інтертекст» з податку на додану вартість за серпень 2014 року прийнята до відома; згідно АРМ «Митниця» ПП «Інтертекст» не є імпортером; отже, ПП «Інтертекст» формує «вигоду» контрагентам-покупцям, маніпулюючи звітними даними та уникаючи наявності розбіжностей із завищення податкового кредиту в Системі співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів; аналізом задекларованих показників ТОВ «Де Ля Понт» встановлено, що придбання реалізованих товарно-матеріальних цінностей (наявні коди УКТ ЗЕД) не відбувалось відповідно до інформації, що міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України з 01.01.2012 підлягають включенню в Єдиний реєстр податкових накладних податкові накладні, виписані при поставці товарів, ввезених на митну територію України, незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній на кожному етапі перепродажу імпортованих товарів.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, які залишенні відповідачем без задоволення.

В подальшому, на підставі висновків акту повірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472202 від 17.02.2015, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1411215,00 грн. - за основним платежем, 705608,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як вже було вказано судом вище постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2016 у справі №826/15447/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед».

Постановою Верховного Суду від 12.01.2021 наведені вище судові рішення скасовано, а адміністративну справу №826/15447/15 передано на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 вказано, що погоджуючись з доводами податкового органу про нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Де Ля Понт», суди: не надали будь-якої правової оцінки наявній у матеріалах справи нотаріальній заяві Коломійця Г.Г. який на час здійснення господарських операцій з Товариством був директором ТОВ «Де Ля Понт», у якій він з посиланням на первинні бухгалтерські документи підтвердив факт здійснення господарських операцій, а також наявному у матеріалах справи податковому розрахунку ТОВ «Де Ля Понт» за формою № 1-ДВ за 3 квартал 2014 року; не надали належної правової оцінки обставинам щодо наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інших видів діяльності, які здійснювало ТОВ «Де Ля Понт»; не перевірили обставин щодо можливості придбання ТОВ «Де Ля Понт» товару, в подальшому реалізованого Товариству, у інші податкові періоди (окрім серпня 2014 року) та у інших суб`єктів господарювання, крім ПП «Інтертекст».

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.01.2021 у справі №826/15447/15 суд зверне увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Між тим, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Разом з цим, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках визначені цим пунктом обов`язкові реквізити.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається зі змісту акту перевірки контролюючий орган зазначив про те, що ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ» має стан податку платника - 28 - триває процедура припинення, основні фонди - інформація відсутня, чисельність працюючих станом на 20.10.2014-1 чоловік, відсутній факт придбання ТМЦ, що реалізувався ТОВ «Віст групп Лімітед», відсутність реєстрації податкових накладних.

На переконання відповідача ТОВ «Де Ля Понт» здійснює правовідносини з суб`єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків.

Надаючи оцінку вказаним твердженням контролюючого органу у взаємозв`язку із доводами позивача суд зверне увагу на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Де Ля Понт» та ТОВ «Віст групп Лімітед» укладено договір поставки №08-14 від 01.08.2014, у відповідності до якого постачальник зобов`язаний поставити товар і передати його у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити постачальнику його вартість, і в строки, встановлені цим договором (далі - Договір №08-14) (т. 1, а.с. 40-42).

У відповідності до пунктів 1.2, 1.3 Договору №08-14 асортимент, строки поставки кожної партії та їх вартість детально зазначається в заявках. Право власності на товар переходить до покупця на складі продавця за адресою: м. Київ, Гайцана, 6.

Згідно пунктів 3.1-3.3, 3.6 Договору №08-14 товар поставляється постачальником згідно письмової заявки покупця, яка може бути передана як особисто, так і по факсу і/чи по електронній пошті. В заявці зазначається кількість товару, асортимент товару, дата поставки, а також точну адресу по якій повинен бути поставлений товар. Товар вважається поставленим з моменту підписання сторонами накладної і/чи акту прийому-передачі товару по кількості і якості. Поставка товару здійснюється силами постачальника на склад покупця і входить у вартість поставленого товару. Розвантаження поставленого товару здійснюється силами покупця у строк не більше однієї доби з моменту поставки.

Відповідно до пунктів 4.1-4.4 Договору №08-14 загальна ціна договору складає 50000,00 грн. і визначається сумою виставлених постачальником рахунків і підтверджується накладними та іншими документи підтверджуючими поставку товару. Загальна сума договору може змінюватися в більшу і/чи меншу сторону, в залежності від кількості замовленого і поставленого товару. Ціна товару є договірною і включає в себе ціну товару, доставку товару до складу покупця і ПДВ, Покупець здійснює оплату продукції на протязі 365 днів по безготівковому розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, можливий взаємозалік або уступка боргу. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Судом встановлено, що листом вих. №21 від 04.08.2014 позивач на підставі договору поставки №08-14 від 01.08.2014 просив поставити ТОВ «Де Ля Понт» товар в асортименті та кількості за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23 (т. 1, а.с. 44-89). В свою чергу, ТОВ «Де Ля Понт» виставлено позивачу рахунок на оплату №2508/006 від 25.08.2014 на загальну суму 3 256 500,06 грн., в тому числі ПДВ - 542 750,01 грн. (т. 1, а.с. 90-104). Також в матеріалах справи наявна податкова накладна №217 від 25.08.2014 (т. 1, а.с. 105-117).

Окрім цього, ТОВ «Віст групп Лімітед» на підтвердження реальності господарських операцій надано до суду копії наступних документів: рахунок на оплату №2508/007 від 25.08.2014 на загальну суму 2 406 587,10 грн., в тому числі ПДВ - 401 097,85 грн. (т. 1, а.с. 118-125), видаткову накладну №235 від 25.08.2014 на загальну суму 2 406 587,10 грн., в тому числі ПДВ - 401 097,85 грн. (т. 1, а.с. 126-134), податкову накладну №219 від 25.04.2014 (т. 1,а.с. 135-147); рахунок на оплату №2508/008 від 25.08.2014 на загальну суму 1 436 779,67 грн., в тому числі ПДВ - 239 463, 28 грн., видаткову накладну №236 від 25.08.2014 на загальну суму 1 436 779,67 грн., в тому числі ПДВ - 239 463, 28 грн., податкову накладну №220 від 25.08.2014 (т. 1, а.с. 148-175); рахунок на оплату товару №2508/009 від 25.08.2014 на загальну суму 1 367 422,80 грн., в тому числі ПДВ - 227 903,80 грн., видаткову накладну №245 від 25.08.2014 на загальну суму 1 367 422,80 грн., в тому числі ПДВ - 227 903,80 грн., податкову накладну №229 від 25.08.2014 (т. 1, а.с. 176-204); акт прийому-передачі товару період з 25.08.2014 по 25.08.2014 (т. 1, а.с. 205-216); журнал-ордер і відомості про рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, платіжні доручення №2792 від 23.09.2014 на загальну суму 1 084 713,40 грн., №2793 від т23.09.2014 на загальну суму 2 300 000,00 грн., №2852 від 30.09.2014 на загальну суму 5 082 576,23 грн. (т. 1, а.с. 2017-220).

Також в матеріалах справи наявна нотаріально завірена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., заява Коломійця Геннадія Геннадійовича - директора ТОВ «Де Ля Понт» від 19.01.2015, зареєстрована в реєстрі за №77, у якій останній повідомляє, що особисто укладав та підписував наведені вище судом первинні документи у взаємовідносинах з ТОВ «Віст групп Лімітед» (т. 2, а.с. 46).

Між тим, позивач повідомив суд, що придбаний товар у його контрагента поставлявся на орендований ТОВ «Віст групп Лімітед» у ТОВ «Віст Груп» склад за адресою: Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23, та усі послуги, щодо його розвантаження в склад, пошук покупців, укладення договорів поставок від імені позивача та послуг здійснювались персоналом ТОВ «Віст Груп».

На підтвердження наведеного в матеріалах справи наявний договір аутсорсингу від 20.02.2012, у відповідності до якого виконавець (ТОВ «Віст Груп») зобов`язується виступати представником клієнта (ТОВ «Віст групп Лімітед») перед третіми особами при укладанні між ними договорів у сфері підприємницької діяльності, зокрема: здійснювати в інтересах клієнта управління належним йому товаром - придбавати, відчужувати, транспортувати товар, зберігати його в умовах на складу, виконувати всі необхідні маркувальні, пакувальні, комплектувальні роботи, сервісне обслуговування, вживати належних і необхідних заходів по його митному оформленню, здійснювати за необхідності всі пов`язані з цим бізнес-процеси, такі як фінансові трансакції, стягнення дебіторської заборгованості за поставлений товар, проведення рекламних компаній, вести складську, бухгалтерську документацію тощо (т. 1, а.с. 221-226).

Згідно акту №ОУ-0000062 від 31.08.2014здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Віст Груп» надано позивачу послуги на загальну суму з ПДВ - 297 197,71 грн., які оплачені ТОВ «Віст групп Лімітед» відповідно до платіжного доручення №2824 від 29.08.2014 (т. 1, а.с. 227-228).

Окрім цього, в матеріалах справи наявний лист позивача вих. 0809 від 08.09.2015, у якому ТОВ «Віст групп Лімітед» просить ТОВ «Віст Груп» перелік працівників останнього, які були задіяні для продажу товару, який реалізовувався для позивача в межах умов договору аутсорсингу від 20.02.2012, а саме товару, який був отриманий 25.08.2014 від ТОВ «Де Ля Понт». Листом від 11.09.2015 ТОВ «Віст Груп» повідомило позивача про обставини подальшої реалізації поставленого товару від ТОВ «Де Ля Понт» великій кількості контрагентів, наявність первинних документів, у тому числі товарно-транспортних накладних та надало завірену копію штатно-посадової книги ТОВ «Віст Груп» (т. 2, а.с. 45).

На підтвердження подальшої реалізації товару ТОВ «Віст групп Лімітед» надало до суду документи, що підтверджують подальший перепродаж отриманих товарів від ТОВ «Де Ля Понт» контрагенту ТОВ «Віст Груп»:договір поставки №8 від 01.07.2015, акт прийом-передачі товару (переміщення зі складу на склад) від 25.08.2014, видаткова накладна №РН-0000185 від 25.08.2014, податкова накладна №15874 від 25.08.2014, акт прийом-передачі товару (переміщення зі складу на склад) від 29.08.2014, видаткова накладна №РН-0000186 від 29.08.2014, податкова накладна №15868 від 29.08.2014, платіжні доручення №342 від 29.08.2014, №343 від 29.08.2014, №2347 від 29.08.2014, договір аутсорсингу №2 від 01.07.2014, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000094 від 31.10.2014, №ОУ-0000063 від 31.08.2014 за договором аутсорсингу №2 від 01.07.2014, вибіркова видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 2, а.с. 49-194, т. 2, а.с. 1-74).

Аналіз поданих документів дає суду підстави дійти висновку, що придбаний позивачем товар у його контрагента - ТОВ «Де Ля Понт» мав реальний характер, адже наявні первинні документи до його подальшої реалізації, тобто підтверджує наявність обставин зміни майнового стану ТОВ «Віст групп Лімітед» та контрагентів, яким такий товар був реалізований.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки контролюючим органом взагалі не надавалась оцінка (не перевірялась) первинна документація щодо подальшої реалізації товару отриманого позивачем від ТОВ «Де Ля Понт».

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок №984), який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків).

Пунктами 2-6 розділу I Порядку №984 встановлено наступне.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На переконання суду, в акті акт перевірки не викладено та не надано оцінку всім суттєвим обставини фінансово-господарської діяльності позивача, зокрема, але не виключно оцінка первинних документів щодо подальшої реалізації товарів придбаних ним у ТОВ «Де Ля Понт».

Також при вирішення спору по суті суд враховує, що ТОВ «Де Ля Понт», як станом на час здійснення господарських операцій із позивачем, так і наданий час є зареєстрованою юридичною особою видом діяльності якого, є серед іншого неспеціалізована оптова торгівля.

Окрім цього, під час розгляду даної адміністративної відповідач не надав до суду жодних належних та достатніх доказів щодо обставин здійснення зустрічної звірки ТОВ «Де Ля Понт», не підтвердив обставини щодо можливості придбання ТОВ «Де Ля Понт» товару, в подальшому реалізованого позивачу, у інші податкові періоди (окрім серпня 2014 року) та у інших суб`єктів господарювання, крім ПП «Інтертекст».

Варто відмітити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №804/17176/14.

Такі ж висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02.04.25019 у справі № 826/6245/18, а саме: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові від 13.10.2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

При цьому, суд зазначає, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, суд враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальності здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Разом з цим надані ТОВ «Віст групп Лімітед» первинні документи в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій із ТОВ «Де Ля Понт» та подальшому реалізацію ним придбаних у нього товарів іншим суб`єктам підприємницької діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак наявні підстави для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору підлягають стягнення на користь останнього із ГУ ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242, ч. 3 ст. 243, 244-245, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед» до Головного управління Державної податкової служби ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0000472202 від 17 лютого 2015 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 487,20 грн.(чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2021 року.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед», адреса: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, б. 2, офіс 927, код ЄДРПОУ 38050901.

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267.

Суддя В.І. Келеберда