Рішення № 100246769, 11.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м. Київ № 640/28808/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві викладене у формі листа від 02.09.2020 за № 2600-0312-8/122520 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , як дружині померлого військовослужбовця, пенсії в разі втрати годувальника;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 , як дружині померлого військовослужбовця, пенсію в разі втрати годувальника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2020 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних письмових доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявами про призначення пенсії в разі втрати годувальника та пенсії за особливі заслуги відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом від 02.09.2020 №2600-0312-8/122520 в задоволенні заяв відмолено з посиланням на те, що позивач має право на призначення пенсії після 60 років.

Оскільки позовні вимоги зводяться до вирішення питання щодо правомірності відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника, суд не вирішує питання щодо правомірності відмови в призначенні пенсії за особливі заслуги.

Оцінивши за правилами ст.90 КАС України належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон), пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

09 жовтня 2012 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , про що видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 22.06.2020 серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 років.

При цьому, згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 12.11.2019, ОСОБА_2 отримував пенсію як інвалід 1 групи по лінії Міноборони, інвалідність настала через участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.30 Закону, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Дійсно, за змістом пункту «б» частини четвертої статті 30 Закону, непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.

Таким чином, підстави для призначення позивачу пенсії по втраті годувальника на підставі вказаної норми відсутні, оскільки станом на дату прийняття оскаржуваного рішення позивач не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не була особою з інвалідністю.

Однак, пунктом «д» частини четвертої статті 30 Закону передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту «д» частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Пункті «а» статті 20 цього Закону, в свою чергу, передбачено, що залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, поділяються на такі категорії:

а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи документами МСЕК та не заперечувалось відповідачем, ОСОБА_2 помер внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону, зокрема, захворювання та причина смерті, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.

Крім того, відповідно до довідки №74 від 17.11.2020 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», ОСОБА_1 станом на 17.11.2020 знаходиться у відпустці по догляду за онуком (дитина інвалід) з 01.02.2018 і по теперішній час.

Згідно медичної довідки ф.080-1/о №223 від 29.07.2020, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно не спростованих пояснень позивача, є онуком померлого ОСОБА_2 , з 22.12.2016 перебуває на диспансерному обліку або має статус «дитина-інвалід» з 22.12.2016, а з 04.08.2020 потребує домашнього догляду.

Таким чином, оскільки позивач є дружиною померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону ОСОБА_2 і зайнята доглядом за онуком померлого годувальника - ОСОБА_3 , який не досяг 8-річного віку, суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваної відмови відповідача у призначенні пенсії по втраті годувальника та наявності підстав для зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії в цій частині.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 840,80 грн і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7150,00 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат по сплаті судового збору в сумі 840,80 та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7150,00 грн, дані кошти підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладене в листі від 02.09.2020 № 2600-0312-8/122520 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , як дружині померлого військовослужбовця, пенсії в разі втрати годувальника.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 , як дружині померлого військовослужбовця, пенсію в разі втрати годувальника.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7150,00 грн, всього в сумі 7990,80 грн (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто грн 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович