Рішення № 100245750, 11.10.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/1752/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Роднічок" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Роднічок" (далі - позивач, ТОВ "БК Роднічок") звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 30.09.2020 р. №0000050509.

В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що пальне ними не зберігалося, оскільки дизельне паливо у кількості 4825 л передано на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_1 відповідно до договору відповідального зберігання, а тому ними не порушувалися вимоги ст. 15 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відповідно у відповідача відсутні підстави для застосування фінансових санкцій.

На адресу суду від Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач) до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач дизельне паливо у кількості 4825 л передав на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_1 відповідно до договору відповідального зберігання дизельного пального. Проте громадянин ОСОБА_1 не зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності та немає відповідної ліцензії, яка дає йому право зберігати паливо для ТОВ "Будівельна компанія Роднічок". До перевірки також не представлено первинних документів щодо переміщення пального від позивача до громадянина ОСОБА_1 а саме з АДРЕСА_1 . Враховуючи, що доводи позивача ніяк не спростовують висновки перевірки, а оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій є законними та обґрунтованими позовні вимоги задоволенню не підлягають.

07.09.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №600/1752/20-а, відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання по справі на 11:00 год. 16.06.2021 р.

20.09.2021 р. протокольною ухвалою закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

20.09.2021 р. представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, вказував, що при цьому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Роднічок" (60321, Чернівецька область, Новоселицький район, с. Бояни, вул. Індустріальна, буд. 4, код ЄДРПОУ 43570363).

На підставі ст. 20, ст. 80 ПК України, КЗпП України, Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", "Про ліцензування певних видів громадської діяльності", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні посадовими особами відповідача проведено перевірку господарської одиниці паливний склад, що розташований за адресою Чернівецька область, Новоселицький район, с. Бояни, вул. Індустріальна, 4, суб`єкта господарської діяльності ТОВ "БК "Роднічок" з питань дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, за результатами якої 04.09.2020 р. складено акт перевірки №208/24/13/РРО/ НОМЕР_1 .

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального", а саме зберігання пального без ліцензії.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", враховуючи результати перевірки відповідачем 30.09.2020 р. прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000050509, яким зобов`язано ТОВ "Будівельна компанія Роднічок" сплатити штраф у розмірі 500000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до вимог п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок визначено статтею 81 Податкового кодексу України, за приписами пункту 81.1 якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактична перевірка здійснена на підставі наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 26.08.2020 року №370/ФП.

Факт вручення позивачеві копії зазначеного наказу та пред`явлення направлень на перевірку №1130, №1131 перед початком перевірки підтверджується особистим підписом головного бухгалтера ОСОБА_2 .

Згідно п.80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу.

За вимогами п.80.7 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу.

Як вбачається з наказу від 26.08.2020 року №370/ФП підставою для проведення фактичної перевірки є пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.

Відповідно до підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, в тому числі у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Таким чином, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництва і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі №К/9901/13259/181, від 20.03.2018 року справі №820/4766/17.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2019 року по справі № 820/5481/17.

Отже, ГУ ДПС у Чернівецькій області мало право на проведення фактичної перевірки позивача, а тому суд не бере до уваги вказані доводи позивача.

Оцінюючи доводи відповідача про порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно з приписами статті 15 Закону № 481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно із статтею 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень.

При цьому, частиною 22 статті 18 Закону України №481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

В ході проведення фактичної перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до договору поставки №080520-М та видаткової накладної від 11.05.2020 р. №РН-0001285 ТОВ "БК Роднічок" придбано у ТОВ "Нафтогруп" паливо дизельне ЄВРО, сорт Е 10500 л загальною вартістю 141750,00 грн.

Перевезення палива підтверджено товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №0001285 відповідно до якої пункт навантаження - Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, пункт розвантаження - Чернівецька область, Новоселицький район, с. Бояни, вул. Індустріальна, 4.

Згідно бухгалтерського обліку паливо у кількості 10500 л оприбутковано 11.05.2020 р. по рах. "Паливо" наступним чином: у кількості 5675,00 л оприбутковано по рахунку 2032 "паливо в баках", у кількості 4825,00 л по рахунку 2031 "Паливо дизельне на відповідальному зберіганні".

Так в акті перевірки зафіксовано, що протягом травня - липня 2020 р. передане на зберігання пальне повернене від громадянина ОСОБА_1 згідно актів прийому - передачі шляхом заправки орендованих позивачем автомобілів.

Оскільки громадянин ОСОБА_1 не зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності та відповідно ліцензія на право зберігання пального відсутня, що унеможливлює право зберігання палива для ТОВ "БК Роднічок".

На підставі наведеного, перевіркою встановлено, що ТОВ "БК Роднічок" в порушення вимог 15 Закону № 481 зберігалося пальне без наявності ліцензії на зберігання пального.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

З вказаних вище положень законодавства, суд доходить висновку, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Такий висновок відповідає роз`ясненню ДФС України від 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, в якому зазначено, що у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Так, судом встановлено, що 11.05.2020 р. між позивачем та громадянином ОСОБА_1 укладено договір відповідального зберігання пального про передачу на відповідальне зберігання дизельного пального у кількості 5025,00 л на термін зберігання 110 календарних днів.

Згідно п. 1.2 товар вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі товару. Товар передається на зберігання за місцем проживання Зберігача - Чернівецька область, с. Чагор. Зберігач забезпечує приймання товару у власні ємності (п.п. 2.1 та 2.2 п. 2 Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач передав громадянину ОСОБА_1 на відповідальне зберігання дизельне пальне загальним обсягом 4825 л, про що 11.05.2020 р. складено акт прийому - передачі №1.

Згідно наданих громадянином ОСОБА_1 29.09.2020 р. письмових пояснень на ім`я заступника начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області ним підтверджено, що відповідно до укладеного договору відповідального зберігання та актів прийому передачі дизельного палива ним надавались оплачувані послуги із зберігання нафтопродуктів для ТОВ "БК Роднічок". Вказане пальне зберігалося у бочках. Також вказано, що транспортування дизельного пального до місця його зберігання в с. Чагор здійснювалося вантажним фургоном марки "Мерседес - Бенц Спрінтер", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу.

Також судом встановлено, що протягом травня - липня 2020 р. передане на зберігання пальне повернене від громадянина ОСОБА_1 шляхом заправки орендованих ТОВ "БК Роднічок" автомобілів, що підтверджується актами прийому передачі від 15.05.2020 р., від 18.05.2020 р., від 19.05.2020 р., від 20.05.2020 р., від 21.05.2020 р., від 27.05.2020 р., від 11.06.2020 р., від 18.06.2020 р., від 19.06.2020 р., від 22.06.2020 р., від 23.06.2020 р., від 25.06.2020 р., від 27.06.2020 р., від 17.07.2020 р., від 20.07.2020 р., від 29.07.2020 р., від 31.07.2020 р.

Крім того, на підтвердження наданих послуг громадянином ОСОБА_1 , в матеріалах справи міститься акт №1 від 27.08.2020 р., згідно якого Зберігачу ( ОСОБА_1 ) виплачена винагорода у розмірі 4100,00 грн відповідно до умов договору відповідального зберігання дизельного пального від 11.05.2020 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик (пп. 14.1.32 п. 14 ст. 14 ПК України).

З аналізу вказаних норм вбачається, що договір відповідального зберігання може бути укладений, в тому числі з фізичною особою, що і було зроблено позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт надання послуг громадянином ОСОБА_1 по зберіганню нафтопродуктів для позивача, за договором відповідального зберігання, підтверджується актами наданих послуг та проведеними оплатами за послугу по зберіганню пального.

Суд звертає увагу, що за наслідками перевірки позивача рішення про притягнення осіб, в тому числі громадянина ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності, чи реєстрацію кримінального правопорушення відповідачем не приймалося.

Крім того, доводи відповідача стосовно, того що паливний резервуар об`ємом 50 куб.м., придбаний позивачем у ТОВ "Буддеталь" відповідно до договору купівлі - продажу обладнання №3 від 24.04.2020 р. з метою зберігання пально-мастильних матеріалів, суд не бере до уваги, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ "Будівельна компанія Роднічок" зберігала в даному резервуарі паливно-мастильні матеріали, відповідачем до суду не надано. Більше того, відповідачем у наданих до суду відзивах не заперечувався факт, що 04.09.2020 р. інвентаризацією наявності палива у паливному складі, який придбаний позивачем не встановлено наявності паливно - мастильних матеріалів.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач не зберігав пального за адресою місцезнаходження своїх виробничих потужностей та не порушував статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Крім того, відповідачем не доведено жодного факту діяльності позивача протягом перевіряємого періоду, яка б потребувала отримання ліцензії у порядку, встановленому статтею 15 Закону № 481/95-ВР, тому з урахуванням наведених обставин у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених статті 17 цього Закону.

При вирішенні справи суд застосовує приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Також при вирішенні даної справи суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Сєрков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, оскільки не запроваджено чіткого порядку отримання ліцензії у разі зберігання пального у зберігача згідно договору зберігання, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб`єктів господарювання, тому негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків, внаслідок чого суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" є протиправним та підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та положень підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не надано пояснень та доказів у спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів, яке, в свою чергу, було використане в межах здійснення господарської діяльності.

Таким чином, оскільки представником відповідача не підтверджено належними доказами зберігання ТОВ "Будівельна компанія Роднічок" паливо-мастильних матеріалів на паливному складі за адресою Чернівецька область, Новоселицький район, с. Бояни, вул. Індустріальна, 4, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення знайшли своє документальне підтвердження під час судового розгляду справи та є такими, що підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 30.09.2020 р. №0000050509.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №278 від 23.10.2020 р.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 7500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про застосування фінансових санкцій від 30.09.2020 р. №0000050509.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Роднічок" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) у сумі 7500,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Роднічок" (вул. Індустріальна, 4, с. Бояни, Чернівецький район, Чернівецька область, 60321, код ЄДРПОУ 43570363);

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя І.В. Маренич