Ухвала суду № 100245697, 11.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Черкаси

11 жовтня 2021 року справа № 340/4000/20

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 поданої у порядку судового контролю в адміністративній справі №340/4000/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Кіровоградський окружний адміністративний суд, про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 із у порядку судового контролю в адміністративній справі №340/4000/20, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №340/4000/20, що набрало законної сили;

- зобов`язати Державну казначейську службу України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №340/4000/20, що набрало законної сили;

- зобов`язати Державну казначейську службу України подати звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №340/4000/20, не пізніше 30 днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №340/4000/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, зокрема, стягнуто з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; код ЄДРПОУ 26255795), шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6; код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня до 27 серпня 2020 року у розмірі 150571 (сто п`ятдесят тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 53 коп., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта

21.04.2020 Черкаським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчий лист №340/4000/20, який ним пред`явлено до Державної казначейської служби України для виконання.

На звернення позивача щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №340/4000/20, Державна казначейська служба України листом від 20.09.2021 №5-11-11/19510 повідомила позивача, що вказаний виконавчий лист не виконано за рахунок коштів, які передбачені за Програмою 0501150 «Виконання рішень суді на користь суддів та працівників апаратів судів», у зв`язку з недостатністю коштів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд зазначає, що бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №340/4000/20 не виконано Державною казначейською службою України за рахунок коштів, які передбачені за Програмою 0501150 «Виконання рішень суді на користь суддів та працівників апаратів судів», у зв`язку з недостатністю коштів.

Так, суд звертає увагу на положення частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, якими передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Згідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Підпунктом 2 пункту 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому, пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

У зв`язку з цим, виконання рішення суду повинно здійснюватись за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень суді на користь суддів та працівників апаратів судів» Державною казначейською службою України.

Однак, відповідно до п. 33 Порядку у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Враховуючи, що виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду №340/4000/20 не виконано за рахунок коштів, які передбачені за Програмою 0501150 «Виконання рішень суді на користь суддів та працівників апаратів судів», у зв`язку з недостатністю коштів, тому вказаний виконавчий документ підлягає виконанню за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Згідно положень п. 3 Прикінцевих та перехідних положень статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, заборгованість за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду №340/4000/20 підлягає погашенню у другу чергу.

Згідно з інформацією, яка зазначена Державною казначейською службою України у листі від 20.09.2021 №5-11-11/19510, станом лише на 20.09.2021 на виконання в органах Казначейства перебуває виконавчих документів на суму 144,16 млн. грн., які відносяться до першої черги погашення заборгованості.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 2021 рік за програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено лише 100 млн. грн.

Таким чином, строки виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду №340/4000/20 залежать від обсягу виконавчих документів та суми коштів для їх погашення у порядку черговості, тому враховуючи, що Державна казначейська служба України не наділена повноваженнями змінювати черговість виконання рішень або збільшення обсягу бюджетних призначень, у зв`язку х чим виконання вказаного виконавчого документу 340/4000/20, який відноситься до другої черги погашення заборгованості, буде здійснено Державною казначейською службою України після повного погашення заборгованості за виконавчими документами, які відносяться до першої черги.

Судом враховано, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.

На підставі вищевказаних обставин суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність Державна казначейська служба України щодо невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №340/4000/20, а також судом не встановлено свідомого невжиття вказаним органом залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на відсутність у спірних відносинах протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, тому суд дійшов висновку відмовити заявнику у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 243, 248, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 поданої у порядку судового контролю в адміністративній справі №340/4000/20 - залишити без задоволення.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

Суддя В.А. Гайдаш