Рішення № 100244999, 11.10.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8101/21

Провадження № 2/344/2881/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

07 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.

за участю секретаря судового засідання Кузнєцової С.В.,

представника позивача - адвоката Большан І.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано в її інтересах адвокатом Семеновою Наталією Сергіївною до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення майнової шкоди завданої ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2021 (згідно штампу на поштовому конверті) представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення : з ПрАТ "СК "Галицька" на користь позивача відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 000 грн., стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування майнової шкоди у розмірі 294 800 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що позивачу на праві приватної власності належить транспортний засіб марки Volvo XC 90, днз НОМЕР_1 , 2016 року випуску, дата реєстрації 03.02.2018, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

02.08.2018 о 18 год. 00 хв., відповідач ОСОБА_2 на 84 км. дороги Київ - Одеса, керуючи автомобілем "Renault Megane", днз НОМЕР_3 , рухаючись у правій смузі руху не врахував дорожню обстановку при перестроюванні і не переконався, що це буде безпечним для автомобіля марки Volvo, днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку в тій смузі на яку мав намір перестроюватися водій автомобіля марки "Renault Megane" в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, власникам завдано матеріальні збитки.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.09.2018 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АМ №2986843 від 18.05.2018 у ПрАТ СК "Галицька", з лімітом відповідальності 100 000 грн.

Враховуючи той факт, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була забезпечена, позивач, у передбачені законодавством строки, звернувся до страховика відповідача, ПрАТ СК "Галицька" із заявою про настання страхового випадку та надала автомобіль для огляду.

Відповідно до вимог законодавства, страховиком відповідача з метою визначення розміру шкоди, було здійснено огляд пошкодженого автомобіля позивача, під час якого були зафіксовані всі наявні пошкодження та в результаті такого огляду було складено відповідний акт.

Надалі страховиком відповідача була проведена експертиза та визначено розмір завданого позивачу матеріального збитку. Представники страховика відповідача в телефонній розмові з позивачем, точний розмір збитку не повідомили, однак пояснили, що цей розмір значно перевищує ліміт їх відповідальності, у зв`язку з чим виплата буде здійснена у межах ліміту відповідальності.

Після того, як страховик відповідача провів огляд належного позивачу транспортного засобу та повідомив позивача про те, що розмір матеріального збитку був ним розрахований, позивачем було здійснено ремонт належного йому транспортного засобу за власні кошти.

ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , 10.10.2018 уклали договір про проведення ремонтних робіт транспортного засобу марки Volvo, днз НОМЕР_1 . Після чого, ФОП ОСОБА_3 , була надана позивачу видаткова накладна №СФК46 від 10.10.2018 із зазначенням робіт та матеріалів, необхідних для проведення ремонту автомобіля та копію рахунку на оплату №СФК47 від 10.10.2018 на суму 394 800 грн.

Позивачем у повному обсязі було здійснено оплату, що підтверджується квитанціями. 19.10.2018 ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , склали акт надання послуг №СФК46, у якому зазначили перелік робіт, які були виконані виконавцем та перелік матеріалів та запасних частин, які були використані під час ремонту транспортного засобу.

26.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до страховика відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що розмір збитку завданого позивачу становив 394 800 грн., а ліміт відповідальності страховика відповідача, згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АМ №2986843 від 18.05.2018 становив 100 000 грн., позивачем у заяві на виплату страхового відшкодування була зазначена гранична сума ліміту відповідальності страховика, а саме 100 000 грн.

Після отримання страховиком відповідача вище зазначеної заяви позивача на виплату, у встановлені законодавством строки страхова компанія не здійснила виплату страхового відшкодування та будь -яких відмов від такої виплати надано компанією не було. На неодноразові звернення позивача, страхова компанія відповідала, що незабаром страхове відшкодування буде здійснено.

Не отримавши жодного відшкодування, 02.12.2019 представником позивача - адвокатом Семеновою Н.С. на адресу страховика відповідача, ПрАТ СК "Галицька" була надіслана письмова претензія про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн., з урахуванням ліміту відповідальності, встановленого договором.

До часу подання позову до суду, страховик відповідача не надсилав на адресу позивача будь-яких відповідей на письмову претензію та не здійснив виплату відшкодування.

Винуватець ДТП, ОСОБА_2 також не відшкодував матеріальні збитки, понесені відповідачем.

Отже, сума матеріальних збитків, які були спричинені позивачу внаслідок ДТП, як власнику транспортного засобу Volvo ХС 90, днз НОМЕР_1 , складає 394 800 грн. витрат позивача на проведений ремонт автомобіля.

Зважаючи на те, що відповідальність ОСОБА_5 на момент ДТП була забезпечена договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АМ №298643 від 18.05.2018 у другого відповідача ПАТ "Галицька" з лімітом відповідальності 100 000 грн., а сума матеріальних збитків завданих позивачу становить 394 800 грн., позивач просить суд стягнути з ПАТ "Галицька" 100 000 грн.

У зв`язку з тим, що розмір завданої позивачу шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 294 800 грн.

24.05.2021 справа надійшла до суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передана судді Кіндратишин Л.Р.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.05.2021 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, витребувано у ПрАТ СК "Галицька" завірену належним чином копію страхової справи №9309, заведеної за заявою ОСОБА_1 про відшкодування шкоди забезпеченої полісом серії АМ №2986843 від 18.05.2018. Однак така ухвала залишилась без виконання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Большан І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачі повторно на розгляд справи не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені відповідно до вимог закону, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористалися. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідачі не подавали.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд прийняв рішення про проведення заочного розгляду справи.

Вислухавши вступне слово представника позивача, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів громадян, що складає 340 грн.

02.08.2018 о 18 год. ОСОБА_2 вчинив ДТП на 84 км автодороги Київ - Одеса, керуючи автомобілем марки "Renault Megane" днз НОМЕР_3 , рухаючись у правій смузі руху, не врахував дорожню обстановку, при перестроюванні не переконався, що це буде безпечним для автомобіля марки Volvo, днз НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку в тій смузі на яку мав намір перестроюватися водій автомобіля марки "Renault Megane" в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів (а.с.12-13).

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Volvo XC90», д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 (а.с.14).

26.11.2018 ОСОБА_1 подано Приватному акціонерному товариству страховій компанії «Галицька» заяву про страхове відшкодування пошкодженого автомобіля Volvo, днз НОМЕР_1 , під час ДТП 02.08.2018 на автодорозі Київ - Одеса, 84 км, з вини ОСОБА_2 водія забезпеченого транспортного засобу Renault Megane, днз НОМЕР_4 , який мав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинний на дату ДТП: серії АМ №2986843 від 18.05.2018. Заявник просить виплатити страхове відшкодування згідно експертизи на картковий рахунок в розмірі 100 000 грн. Взаєморозрахунки між сторонами не проводились (а.с.15). Доказів щодо відправлення суду не надано.

02.12.2019 представником ОСОБА_1 , адвокатом Семеновою Н.С., направлено письмову претензію у справі №9309 керівнику Приватного акціонерного товариства страховій компанії «Галицька», яка мотивована тим, що всупереч вимогам законодавства, ПрАТ «Галицька» не надала ОСОБА_1 жодної відповіді стосовно розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, не здійснила виплату страхового відшкодування в добровільному порядку.

Зазначено, що в разі невиконання вимог ОСОБА_1 у найкоротший термін, вони будуть вимушені звертатись до суду з позовною заявою про стягнення страхового відшкодування, пені, завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, судових витрат та витрат на юридичні послуги. Повідомляють також, що мають намір звернутися до Моторного (транспортного) страхового бюро України, державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з проханням провести ретельну перевірку діяльності страхової компанії по даній справі та призупинення ліцензій на ведення відповідної діяльності у зв`язку з порушенням законодавства в сфері страхування.

Враховуючи наведене просять у найкоротший термін перерахувати суму страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. на рахунок ОСОБА_1 (а.с.16-17). Позивачем додано доказ направлення письмової претензії (а.с.18) та трекінг відправлення Укрпошти, відповідно до якого відправлення не вручено під час доставки: інші причини (а.с.19-20).

04.12.2019 представником позивача - адвокатом Большан І.В. керівнику Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Галицька» подано заяву, відповідно до якої просить надати для ознайомлення та надіслати належним чином посвідчені копії усіх матеріалів страхової справи за № 9309, заведеної внаслідок ДТП, винним у якому був визнаний ОСОБА_2 , чия цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПАТ СК «Галицька»; повідомити про наявність у матеріалах страхової справи за № 9309, звіту про вартість матеріального збитку, завданого автомобілю марки Volvo, днз НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок ДТП, яке відбулося 02.08.2018 за вини ОСОБА_2 , за його наявності, просить надати належним чином посвідчену копію (а.с.30), позивачем надано докази направлення такої заяви (а.с.31, 32), та відповідно до трекінгу Укрпошти відправлення не вручене під час доставки: інші причини (а.с.33-34).

Згідно із ч.ч 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача майнової шкоди, внаслідок ДТП.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України № 1961-IV, в редакції, що діяла на момент правовідносин) та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Закон України № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За нормами статті 3 Закону України № 1961-IV ( в редакції, що діяла на час правовідносин) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 29 Закону України № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону -МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону- МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України № 1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до підпунктів 37.1.1, 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України № 1961-ІV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц (провадження № 14-310цс18), від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) та Верховним Судом в постановах від 21 березня 2019 року у справі № 758/16132/16-ц (провадження № 61-30263св18), від 01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц (провадження № 61-22420св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 748/1893/18 (провадження № 61-11557св19) та від 22 квітня 2021 року у справі № 754/5626/19 (провадження № 61-2061св20).

Поряд з цим статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.

Таким чином, для відшкодування шкоди винною у ДТП особою, необхідно встановити умови того, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічний висновок щодо застосування положень статті 29 Закону України № 1961-IV міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 754/5626/19 (провадження № 61-2061св20).

Відповідно до безкоштовного запиту у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька» , код ЄДРПОУ: 22146790, у процесі провадження у справах про банкрутство, санації не перебуває, у процесі припинення не перебуває (а.с.26).

Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.06.2019 №1060 анульовано ліцензію ПрАТ «СК «Галицька» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування.

Верховний Суд в постанові від 03.02.2021 у справі № 592/8115/18 дійшов висновку, що обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а в разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ. Втрата членства в МТСБУ та позбавлення права на здійснення страхової діяльності не припиняє обов`язок страховика виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 754/12300/16-ц (провадження № 61-43477св18).

Окрім того, слід зазначити, що ДТП сталось 02.08.2018, тоді як вищезазначене розпорядження прийнято 06.06.2019.

Належних доказів, окрім відомостей, зазначених позивачем у заяві на виплату страхового відшкодування про договір страхування, укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК Галицька», поліс, строк дії та ліміт відповідальності матеріали справи не містять.

На запитання суду, про те чим підтверджується реквізити полісу страхування, ліміт відповідальності, представник відповідача суду пояснила, що такий міг повідомити винуватець ДТП, і що такий міститься у схемі ДТП. Правом долучення такого доказу сторона позивача не скористалась.

За твердженням сторони позивача, вона не отримала страхового відшкодування від ПрАТ «СК Галицька».

Також, матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач зверталася до страховика із заявою про страхове відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Окрім самої заяви, яка датована 26.11.2018 ( а.с.15), тобто поза межами 30 денного строку, так як подія мала місце 02.08.2018.

Разом з тим, даних про належне відправлення, чи отримання такої страховиком немає.

Як немає належних доказів звернення з заявою про страхове відшкодування впродовж одного року ( письмова претензія з доказами відправлення від 04.12.2019 а.с. 16-20, тобто поза межами року, враховуючи, що подія мала місце 02.08.2018).

Натомість, непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, суд критично оцінює та не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування розміру шкоди, зокрема : згідно видаткової накладної №СФК46 від 10.10.2018, рахунку на оплату № СФК47 від 10.10.2018, ФОП ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 товар та послуги, роботи на загальну суму 394 800 грн. (а.с.21, 22), згідно акту надання послуг № СФК46 від 19.10.2018 ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 складено акт про те, що на підставі основного договору та рахунку на оплату покупцю №СФК 47 від 10.10.2018 виконавцем були виконані роботи та надані послуги загальною вартістю 394 800 грн. (а.с.23), відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру №2 від 12.10.2018, №3 від 13.10.2018, №4 від 14.10.2018, №5 від 15.10.2018, №6 від 16.10.2018, №7 від 17.10.2018, №8 від 18.10.2018, №9 від 19.10.2018 ОСОБА_1 передано ФОП ОСОБА_3 на підставі основного договору, розрахункового документу: рахунку на оплату покупцю №СФК47 від 10.10.2018 грошові кошти на загальну суму 394 800 (триста дев`яносто чотири тисячі вісімсот) гривень (а.с.24-25).

При цьому, у таких жодної згадки про автомобіль Volvo ХС-90, днз НОМЕР_1 , немає.

Відтак жодних належних та допустимих доказів, що позивач понесла втрати саме на ремонт автомобіля Volvo ХС-90, днз НОМЕР_1 , не надано, як і те, що спричинено збитки на суму на 394 800 грн., і таке знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 02.08.2021. Оскільки такі свідчать лише про факт та вартість проведеного ремонту транспортного засобу, а не про розмір визначеного за вищевказаними правилами збитку, що підлягав відшкодуванню. Як наслідок, у зв`язку із вказаним, не можливо встановити, чи складають заявлені позовні вимоги різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яку повинен сплати відповідач.

Клопотання про проведення експертизи з приводу визначення розміру збитків, стороною позивача не заявлялось.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395 (з відповідним змінами) (позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц).

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду.

Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов`язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення підстав позову покладається на позивача. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності.

Так, суд приймає до уваги, що позивач клопотала про витребування страхової справи з приводу настання ДТП. Однак ухвала суду про витребування залишилась невиконаною зі сторони ПрАТ «СК Галицька».

У той же час, відсутні докази, які зазначені судом, саме сторона позивача, представництво якої при розгляді справи здійснювалось адвокатом, фактично повинна була мати у своєму розпорядженні ( заяви адресовані позивачем ПрАТ «СК «Галицька», та її адвокатом, з доказами про дотримання строків звернення із такими; належні докази щодо розміру завданого збитку транспортного засобу марки Volvo ХС-90, днз НОМЕР_1 ); вчинити активні дії для доведення обґрунтованості своїх вимог, зокрема надати загальнодоступну інформацію щодо перевірки чинності зазначеного полісу внутрішнього страхування.

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову через недоведеність.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280-285 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , який подано в її інтересах адвокатом Семеновою Наталією Сергіївною до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення майнової шкоди завданої ДТП, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Представники позивача:

- Большан Інна Володимирівна , адреса: АДРЕСА_2 ;

- Семенова Наталія Сергіївна , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 ;

- Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Галицька", код ЄДРПОУ: 22186790, вул. Василіянок, буд. 22, м. Івано-Франківськ, 76018.

Рішення складено у повному обсязі 11.10.2021.

Суддя Кіндратишин Л.Р.