Рішення № 100244247, 29.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 року Справа №480/5654/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К. В.,

представника позивача - Попович Ю. О.,

представників відповідачів - Матвєєвої Ю. О., Криворотенка М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5654/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через адвоката - Попович Юлію Олександрівну звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної державної адміністрації (далі - Сумська ОДА, відповідач 1), Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації (далі - Ліквідкомісія, відповідач 2) в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії за № 49-К від 31.05.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації 31.05.2021 року у зв`язку із ліквідацією державного органу органу згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України;

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації або на рівнозначній посаді в апараті та структурних підрозділах Сумської обласної державної адміністрації з 01 червня 2021 року.

3. Стягнути з Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2021 року до дня поновлення на роботі за кожен день вимушеного прогулу.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації або на рівнозначній посаді в апараті та структурних підрозділах Сумської обласної державної адміністрації з моменту проголошення рішення суду та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Також позивач просить стягнути з Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, а також витрати на правову допомогу в розмірі 3000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 06.05.2016 ОСОБА_1 працювала в управлінні взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації. За час роботи зарекомендувала себе сумлінним та добросовісним працівником, до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувалась, була нагороджена грамотою голови Сумської ОДА та 31.05.2021 наказом заступника начальника Управління - начальником відділу взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА, головою ліквідаційної комісії її звільнено з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації у зв`язку з ліквідацією державного органу згідно з п. 11 ч.1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу», п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Підставою прийняття даного наказу стали розпорядження голови Сумської ОДА від 21.04.2021 № 252-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 № 118-ОД» та від 21.04.2021 №253-ОД «Про утворення комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації» та попередження про наступне звільнення від 29.04.2021. Вважає даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, адже фактичною підставою для звільнення була реорганізація вищезгаданого управління, а не ліквідація та відповідачем було порушено процедуру звільнення з посади.

Ухвалою суду від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

26.07.2021 від голови Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що розпорядженням голови Сумської ОДА від 21.04.2021 № 252-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 № 118-ОД» припинено шляхом ліквідації управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації, а розпорядженням від 21.04.2021 №253-ОД утворено комісію з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації та затверджено її персональний склад. Голову комісії уповноважено вчиняти всі необхідні юридичні дії, пов`язані з ліквідацією управління, між іншим, здійснити попередження у визначений законодавством строк підпорядкованих працівників про їх наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією даного управління. Також відповідач зазначає, що у нього відсутні обов`язки та можливості щодо працевлаштування осіб, яких звільняють з роботи у зв`язку з ліквідацією, на інших підприємствах, установах чи організаціях. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 не виявила бажання писати заяви про звільнення в порядку переведення та про призначення на посаду в Департамент цивільного захисту населення Сумської ОДА. При звільненні з нею були проведені всі передбачені законом розрахунки. Підстав для задоволення позовної заяви немає.

28.07.2021 від представника Сумської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову. Представник Сумської ОДА, стосовно вимог, які пред`явлені до цього відповідача, зазначає, що Сумська ОДА не може бути суб`єктом до якого відповідні вимоги висуваються, так як не вчиняла дій, якими порушено права позивача. Управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації мало наділені законодавством права та обов`язки, у тому числі й обов`язок роботодавця щодо звільнення працівників юридичної особи, що припиняється. Відповідач наполягає на тому, що діяльність управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації припинено саме шляхом ліквідації і п.5 розпорядження №252-ОД від 21.04.2021 передбачено передати до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА лише функції та повноваження управління, визначені його положенням, без переходу прав та обов`язків.

Крім того, представник Сумської ОДА у відзиві зазначає, що розпорядженням голови Сумської ОДА від 13.07.2021 №462-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 №118-ОД» в структурі Сумської обласної державної адміністрації утворено управління оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку Сумської обласної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, а як наслідок розпорядженням голови Сумської ОДА від 13.07.2021 №463-ОД було затверджено Положення про управління оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку Сумської обласної державної адміністрації. Це свідчить про наявність окремих структурних підрозділів Сумської ОДА, зокрема управління оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку Сумської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА з різними функціями та напрямами роботи.

03.08.2021 до суду від представника позивача надійшли відповіді на відзиви. Позивач не погоджується з доводами відповідачів та наголошує, що ні головою Ліквідаційної комісії, ні представниками Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА особисто не пропонувалась будь-яка рівнозначна посада в структурі Сумської ОДА. Крім того, позивач наполягає, що мала місце не ліквідація юридичної особи публічного права по причині відмови держави від виконання завдань та функцій ліквідованого структурного підрозділу, а зміна структури державного органу шляхом передання функцій управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА спочатку до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, згодом до новоствореного управління оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку Сумської ОДА.

09.08.2021 від голови Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації надійшли заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.

10.08.2021 від представника Сумської обласної державної адміністрації надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Вказала, що наказ про звільнення позивачки прийнято неповноважною особою, оскільки станом на день її звільнення на роботі був діючий керівник управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації. Також зазначала, що насправді відбулась реорганізація державного органу, а не його ліквідація, а тому позивачу протиправно не було запропоновано іншу вакантну посаду, а звільнено з роботи.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.05.2016 працювала в управлінні взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації, з 06.07.2017 на посаді головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами (а.с. 9-11).

Розпорядженням голови Сумської ОДА від 24.03.2020 № 118-ОД було затверджено перелік та граничну чисельність структурних підрозділів Сумської ОДА (т. 2 а.с. 51-54).

Розпорядженням голови Сумської ОДА від 21.04.2021 № 252-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської ОДА від 24.03.2020 № 118-ОД» з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, удосконалення та оптимізації структури Сумської ОДА було припинено шляхом ліквідації управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА, збільшено граничну чисельність Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, передано функції та повноваження управління, визначені його Положенням, до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, установлено, що правонаступником майна управління є Департамент цивільного захисту населення Сумської ОДА (т. 1 а.с. 106-108).

21.04.2021 розпорядженням голови Сумської ОДА № 253-ОД було утворено комісію з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА, головою якої визначено ОСОБА_2 (а.с. 111-114).

29.04.2021 ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення (т. 1 а.с. 12).

Наказом голови ліквідаційної комісії управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА від 31.05.2021 № 49-к було звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації у зв`язку з ліквідацією державного органу згідно з п. 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (т. 1 а.с. 13).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивачка оскаржила його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

На підставі ч. 3, 4 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Так, 21.04.2021 розпорядженням голови Сумської ОДА № 253-ОД було утворено комісію з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА, головою якої визначено ОСОБА_2 .

Саме наказом голови комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА було звільнено позивача із займаної посади, а тому доводи представника позивача про те, що спірний наказ прийнято неповноважною особою, є необгрунтованими.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 2, 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII передбачено, що державну службу може бути припинено за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно з п. 1, 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу та ліквідація державного органу.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

З`ясовуючи питання, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

На підставі ст. 5 Закону № 586-XIV склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ч. 4 ст. 47 Закону № 586-XIV граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає голова відповідної місцевої державної адміністрації.

Відповідно до Положення про управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА, затвердженого розпорядженням голови Сумської ОДА № 139-ОД від 11.03.2019, управління є структурним підрозділом Сумської ОДА, що утворюється головою Сумської ОДА. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників управління визначає, а штатний розпис та кошторис управління затверджує голова Сумської ОДА. Управління є юридичною особою публічного права.

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов`язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Таким чином, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, або передачею іншій установі повноважень, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Суд зазначає, що розпорядженням голови Сумської ОДА від 21.04.2021 № 252-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської ОДА від 24.03.2020 № 118-ОД» було припинено шляхом ліквідації управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА.

Водночас вказаним розпорядженням було збільшено граничну чисельність Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, передано функції та повноваження управління, визначені його Положенням, до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА та установлено, що правонаступником майна управління є Департамент цивільного захисту населення Сумської ОДА.

А тому зважаючи на те, що державний орган - Сумська ОДА не відмовився від виконання функцій держави в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян та оборонної роботи, а передав їх іншому структурному підрозділу, суд вважає безпідставними твердження відповідачів про те, що відбулась ліквідація державного органу.

Більше того, на підтвердження тієї обставини, що Сумська ОДА не відмовилась від виконання функцій держави в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян та оборонної роботи свідчить той факт, що вже 13.07.2021 головою Сумської ОДА було прийнято розпорядження № 462-ОД, яким внесено зміни до розпорядження голови Сумської ОДА № 118-ОД від 24.03.2021 та утворено у структурі Сумської ОДА управління оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку Сумської ОДА як окремий структурний підрозділ Сумської ОДА зі статусом юридичної особи публічного права, зменшено граничну чисельність Департаменту цивільного захисту Сумської ОДА на 15 одиниць, передано функції та повноваження з питань державної політики в галузі оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку на території Сумської області від Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА до управління оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку Сумської ОДА (т. 1 а.с. 152-153).

Суд наголошує, що у випадку ліквідації державної установи (організації) з переданням її функцій іншій установі (організації), яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, обов`язок щодо працевлаштування (пропозиції про працевлаштування згідно ч. 3 ст.87 Закону №889-VIII) працівників ліквідованої установи (організації) поширюється не лише на цю установу (організацію), а й на відповідний орган державної влади, який приймав рішення про реорганізацію установи (організації), оскільки роботодавцем у такому випадку є держава, а не окрема установа, що діє від імені держави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі № 816/979/17, від 20.06.2018 по справі №П/811/3349/15.

Отже, обов`язок роботодавця щодо працевлаштування працівника структурного підрозділу, що припиняється із передачею повноважень (завдань) структурного підрозділу, що припиняється, може бути виконаний шляхом пропозиції працівникові роботи в структурному підрозділі, до якого передаються повноваження.

Так, відповідачем при прийнятті рішення про припинення управління взаємодії з правоохоронними органами Сумської ОДА було передано функції та повноваження управління до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА та збільшено граничну чисельність Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА на 15 одиниць. А тому мало бути запропоновано державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому звільнено працівника могло бути лише у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується відповідачами, позивачу з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення з державної служби взагалі не пропонувались будь-які вакантні посади чи інша робота у Департаменті цивільного захисту населення Сумської ОДА, до якого розпорядженням голови Сумської ОДА № 252-ОД від 21.04.2021 було передано функції та повноваження управління взаємодії з правоохоронними органами Сумської ОДА.

При цьому посилання представника відповідача на те, що позивач не виявила бажання працевлаштовуватись до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, про що свідчить запис у її трудовій книжці про працевлаштування на іншій роботі одразу після звільнення, суд не бере до уваги, оскільки як неодноразово наголошував у судовому засіданні представник відповідача, та підтверджується матеріалами справи позивачу не пропонувалось будь-яких посад, у тому числі в Департаменті цивільного захисту населення Сумської ОДА.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про порушення порядку звільнення позивача з роботи. Оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано вакантних посад чи іншої роботи у Департаменті цивільного захисту населення Сумської ОДА.

З огляду на викладене є протиправним та підлягає скасуванню наказ голови ліквідаційної комісії Управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи № 49-к від 31.05.2021.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, позаяк встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі. А відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Вищенаведене відповідає сталій практиці Верховного Суду, зокрема висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 22.10.2019 по справі № 816/584/17, від 15.04.2020 по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 по справі № 9901/226/19.

За наведеного правового регулювання та враховуючи, що позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації, то позивачка підлягає поновленню на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації, а тому вимоги щодо поновлення на рівнозначній посаді в апараті та структурних підрозділах Сумської ОДА, задоволенню не підлягають.

Крім того, пунктом 2.27 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, прямо вказує, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Тому, наказ про припинення трудового договору, повинен вказувати на останній день роботи працівника, який одночасно є і днем звільнення.

Згідно оскаржуваного наказу про звільнення позивачки, останнім днем її роботи є 31.05.2021. Таким чином, позивачка підлягає поновленню на роботі з 01.06.2021.

Щодо стягнення середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".

Згідно з частиною першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як вбачається з наданої відповідачем довідки про доходи № 17 від 13.09.2021 (т. 1 а.с. 247) середньоденна заробітна плата позивачки складає 372,3 грн. Будь-яких зауважень щодо правильності вказаного розрахунку позивачем не наведено.

При обрахунку кількості днів вимушеного прогулу суд виходить з того, що останнім днем роботи позивача є 31.05.2021, а тому період вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 84 робочих дні з 01.06.2021 по 29.09.2021 (день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі).

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на її користь з Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації, становить 31273,2 грн. (372,3 грн. х 84 робочих днів вимушеного прогулу) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, ОСОБА_1 підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7818,3 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

З доводами позивача, зазначеними в адміністративному позові, про те, що оспорюваним наказом порушено законні права та інтереси ОСОБА_1 , у тому числі право на працю та вільний вибір професії, звільнення призвело до певного обмеження кола спілкування зі знайомими, порушило звичайний багаторічний спосіб її життя, а тому їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн., суд не може погодитись, оскільки докази, які б підтверджували заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку зі звільненням, відсутні. Жодна із наведених у вказаній статті підстав не була доведена та обґрунтована в позовних вимогах.

Відповідно до норм ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному випадку факт незаконного звільнення ОСОБА_1 судом встановлено, проте обов`язок доказування факту отримання моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.

Стверджуючи, що моральну шкоду їй було заподіяно незаконним звільненням, позивачка не надала суду жодних доказів в підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідачів і заподіяною шкодою. Доводи позивачки щодо заподіяння їй моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення з посади не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. А відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, поновлення порушених прав ОСОБА_1 шляхом скасування оскаржуваного наказу про її звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на думку суду, є достатньою моральною сатисфакцією для позивача.

Вказаний висновок узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №339/169/16-а (провадження №К/9901/8866/18).

Таким чином в межах даної справи позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем і саме у такому розмірі, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 07.06.2021 №07/06, укладений між позивачем та адвокатом Попович Юлією Олександрівною та копію додаткової угоди до нього від 07.06.2021 (т. 1 а.с. 37-38), опис виконаних робіт, в якому вказано, що підготовка позовної заяви з усіма додатками та подання її до суду складає 3000 грн, за участь у судовому засіданні - 500 грн за 1 год. (т. 1 а.с. 40), копію квитанції від 10.06.2021 про отримання від ОСОБА_1 за додатковою угодою до договору про надання правової допомоги №07/06 від 07.06.2021 грошових коштів в розмірі 3000 грн (а.с.40).

Суд зазначає, що представником позивача заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. З огляду на викладені вище обставини, суд зазначає, що представник позивача надав всі належні та допустимі докази понесених під час розгляду справи витрат позивача на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 3000,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вказані заперечення відповідачами суду не надавались.

Сума витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн. є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, з дотриманням критерію розумності розміру та співмірною з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії № 49-К від 31.05.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації з 01.06.2021.

Стягнути з Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації (пл. Незалежності, 2, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 38245235) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2021 по 29.09.2021 у розмірі 31273,2 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації та стягнення з Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації (пл. Незалежності, 2, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 38245235) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7818,3 грн підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 14005581) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.10.2021.

Суддя А.Б. Діска