Рішення № 100244172, 28.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року Справа № 480/6787/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача - Рубан О.О.,

представника відповідача - Кошеленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/6787/21

за позовом Приватного підприємства "Оберіг"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Оберіг" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Сумській області № 483418280704 від 12.07.2021 року про збільшення Приватному підприємству «Оберіг» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 89 325,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8 933,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки № 3100/18-28-07-04/3202/498/88 від 17.06.2021, висновки якого не ґрунтуються на приписах чинного податкового законодавства, зроблені без встановлення усіх обставин, які мають суттєве значення. В основу складу податкового правопорушення покладені взаємовідносини Приватне підприємство "Оберіг" з його контрагентом ФОП ОСОБА_1 . Згідно з висновками, наведеними у акті від 17.06.2021 та додатках до нього, у перевіреному періоді позивач занизив позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 9 - ряд. 17 Декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (ряд. 18. Декларації) на загальну суму 89 325,00 грн. по господарських операціях з ФОП ОСОБА_1 , які, на думку податкового органу, реально не відбувалися, мали фіктивний характер, здійснені з метою отримання податкової вигоди. Проте, позивач стверджує, що надані до перевірки первинні документи та інші додаткові документи, в повному обсязі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, є належно оформленими та містять всі необхідні реквізити з урахуванням можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, та свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , що і є підставою для формування платником податкового обліку. На переконання позивача, помилковими є твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі дефектності товарно-транспортних накладних та відсутності документів на підтвердження відповідності якості продукції, оскільки такі документи не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, не підтверджують їх зміст та обсяг, одиницю виміру.

Ухвалою суду від 29.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2019 по 30.04.2019 встановлено порушення позивачем пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 9 - ряд. 17 Декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (ряд. 18. Декларації) на загальну суму 89 325,00 грн.

Під час перевірки на підставі первинних документів та на підставі отриманої інформації встановлено, що протягом перевіряємого періоду ПП «Оберіг» здійснювала придбання мінерального добрива КАС 32 УКТ ЗЕД 3102 по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 .

Аналіз фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо придбання мінерального добрива КАС 32 код УКТ ЗЕД 3102 свідчить про відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва контрагентом-постачальником ФОП ОСОБА_1 за період квітень 2019 року. Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 відсутні можливості для виробництва реалізованої продукції, а зазначені операції відбувалися з метою формування сумнівного податкового кредиту без фактичного здійснення господарських операції та поставки ТМЦ, з урахуванням відсутності будь-яких ресурсів та можливостей.

Відповідач зауважує, що наданими до перевірки документами, такими як: договори, товарно-транспортні накладні, які мають недоліки, які не дозволяють належним чином засвідчити реальність здійснення господарських операцій з придбання мінерального добрива - КАС 32 та підтвердити факт здійснення поставки від контрагента-постачальника ФОП ОСОБА_1 . До перевірки не надано жодного документу, яким підтверджено якість продукції, що поставляється. Відсутність паспортів якості на продукцію унеможливлює підтвердити його відповідність загальновідомим вимогам, які пред`являються до даного виду продукції і діючим технічним умовам та стандартам. Крім того, не можливо встановити походження придбаної продукції та виробника.

Також, в ході аналізу баз даних ДПС України отримано негативну податкову інформацію, що ФОП ОСОБА_1 здійснює транзитні операції товарів: податковий кредит сформовано за рахунок придбання товарів у суб`єктів господарювання, які здійснюють ризикову діяльність та внесені до Журналу ризиковості та прийняте відповідне рішення.

Отже, на переконання відповідача, надані на перевірку платником податків ПП «Оберіг» накладні та податкові накладні, в яких наведені відомості по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки складені у зв`язку з оформленням господарської операції, яка реально не здійснювалась та не може бути підставою для відображення такої операції у бухгалтерському та податковому обліках.

На підставі вищевикладеного Головне управління ДПС у Сумській області вважає податкове повідомлення-рішення від 12.07.2021 №483418280704 таким, що складене у відповідності до норм податкового законодавства та є правомірним та обґрунтованим в частині порушення податкового законодавства приватним підприємством «Оберіг».

Ухвалою суду від 08.09.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 04.06.2021 по 10.06.2021 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Оберіг", за результатами якої складено акт від 17.06.2021 № 3100/18-28-07-04/3202/498/88 (а.с. 6-33).

Висновками акту перевірки від 17.06.2021 № 3100/18-28-07-04/3202/498/88 встановлено порушення позивачем пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 9 - ряд. 17 Декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (ряд. 18. Декларації) на загальну суму 89 325,00 грн.

На підставі акту перевірки від 17.06.2021 № 3100/18-28-07-04/3202/498/88 прийнято податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Сумській області № 483418280704 від 12.07.2021, яким збільшено Приватному підприємству «Оберіг» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 89 325,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8 933,00 грн. (а.с. 38-39).

Підставою для висновку акта документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо завищення розміру від`ємного значення з ПДВ стала відсутність належного документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у ФОП ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що між ПП «Оберіг» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 6 від 01.03.2019 (а.с. 42), згідно якого Постачальник (ФОП ОСОБА_1 ) передає у власність Покупця (ПП «Оберіг») товар визначений у рахунках та видаткових накладних (п. 1.1 Договору поставки).

Згідно накладної № 24 від 11.04.2019 ФОП ОСОБА_1 поставив ПП «Оберіг» мінеральне добриво КАС 32 код УКТ ЗЕД 3102 на загальну суму 236 250,00 грн. у тому числі ПДВ 47 250,00 грн. (а.с. 43), на підставі чого було виписано податкову накладну № 2 від 08.04.2019 (а.с.45).

Згідно накладної № 30 від 22.04.2019 ФОП ОСОБА_1 поставив ПП «Оберіг» мінеральне добриво КАС 32 код УКТ ЗЕД 3102 на загальну суму 252 450,11 грн. у тому числі ПДВ 42 075,02 грн. (а.с. 44), на підставі чого було виписано податкову накладну № 12.04.2019 (а.с. 46).

А всього було поставлено мінеральне добриво КАС 32 на загальну суму 488 700 грн., у тому числі ПДВ 89 325 грн.

Оплата за вказаний товар була здійснена з поточного рахунку підприємства згідно платіжного доручення № 173 від 08.04.2019 на суму 283500, 00 грн. (а.с. 63) відповідно до рахунку-фактури № 20 від 08.04.2019 (зворотній бік а.с. 94) та згідно платіжного доручення № 190 від 18.04.2019 на суму 252450,00 грн. (а.с. 64) відповідно до рахунку-фактури № 30 від 18.04.2019 (а.с. 95).

Транспортування товару здійснювалось ПП «Вантажекспрес плюс», згідно товарно- транспортних накладних № 24/4 від 11.04.2019 та № 30/5 від 22.04.2019 (а.с. 66, 68).

Придбане у ФОП ОСОБА_1 мінеральне добриво КАС 32 було оприбутковане на складі позивача, що підтверджується карткою рахунку 208 за квітень 2019 року (а.с. 76), відомістю по рахунку 208 за 01.04.2019 по 31.05.2019 (зв. бік а.с. 100), та в подальшому використане у власній господарській діяльності при вирощуванні сільськогосподарських культур, що підтверджується звітом про посівні площі під урожай 2019 року (а.с. 113-115) та матеріалами сільгоспобліку (а.с. 129-136).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень під час проведення перевірки не встановлено відсутності у позивача первинних документів.

Надані до перевірки оригінали первинних документів містять назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами господарювання.

Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридично/ сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як встановлено з матеріалів справи, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту товару, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків у момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Акт перевірки не містить жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

Викладене в акті перевірки судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на припущеннях щодо безтоварності угоди.

При цьому, мотивами, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, є відсутність факту (джерела) законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва, дефектність товарно-транспортних накладних, відсутність документа щодо підтвердження відповідності продукції, наявність негативної податкової інформації стосовно контрагента ФОП ОСОБА_1 .

Суд не погоджується із висновками відповідача про нереальність господарських операцій з огляду на наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, визначено лише права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку. При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

За умовами укладеного договору поставки з ФОП ОСОБА_1 передача товару від Постачальника до Покупця здійснюється на підставі видаткової накладної.

Товарно-транспортна накладна, як документ, що підтверджує факт надання транспортних послуг, не є в умовах наведених вище договорів документом, що засвідчує факт передачі товару від Постачальника до Покупця.

Разом з цим, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, не є обґрунтованим твердження відповідача про те, що відсутність документа щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорту якості, сертифіката відповідності тощо), також свідчить про відсутність фінансово-господарської операції, оскільки сертифікати якості та документи про походження товару, відповідачем безпідставно віднесено до первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст га обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»),

З урахуванням змісту наведених норм законодавства, сертифікати та документи про походження товару не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, не підтверджують їх зміст та обсяг, одиницю виміру.

А відтак, посилання відповідача на відсутність вказаних документів є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створенім) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію У країни (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести: облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території У країни, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України:; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум додатків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданим договором поставки, видатковими накладними та податковими накладними.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на наявність негативної податкової інформації про контрагента позивача не можуть бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому слід зазначити і те, що факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов`язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішенням «Булвес АД проти Болгарії», відповідно до якого платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить висновку, що відповідачем не наведено ні в акті перевірки, ані у судовому засіданні конкретних доказів того, що господарські операції між ПП "Оберіг" та ФОП ОСОБА_1 у перевіреному періоді реально не відбувалися, мали ознаки фіктивності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 483418280704 від 12.07.2021 про збільшення Приватному підприємству «Оберіг» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 89 325,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8 933,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судовий збір у розмірі 2270, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Оберіг" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 483418280704 від 12.07.2021, яким збільшено Приватному підприємству «Оберіг» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 89 325,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8 933,00 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Оберіг" (вул. Перемоги, 49, смт. Краснопілля, Сумська область, 42400, ідентифікаційний код 32021498) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 43995469) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 08.10.2021.