Вирок № 100243953, 11.10.2021, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1970/19

провадження №1-кп/176/38/21

В И Р О К

Іменем України

11 жовтня 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого – судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Кіняк Т.Ю.,

судового розпорядника Андросовича О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, маючого на утриманні одну малолітню дитину, не являючогося військовозобов`язаним, інваліда третьої групи, судимого останній раз вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 липня 2008 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 6 років 3 місяці,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2019 року за №12019040220000113,-

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Янюк В.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника – адвоката Ліненка О.А.,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2019 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 знаходився у приміщенні сторожки, розташованої на території гаражного масиву «Гігант» по вулиці Залізнична в місті Жовті Води Дніпропетровської області, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у нього виник злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_2 , що також перебував у даному проміщенні, будь-яких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому, діючи умисно, з мотивів особистої неприязні, ОСОБА_1 , 19 лютого 2019 року приблизно о 18 годині 05 хвилин, точного часу не встановлено, перебуваючи в приміщенні сторожки, розташовананої на території гаражного масиву «Гігант» по вулиці Залізнична в місті Жовті Води Дніпропетровської області, стоячи обличчям до обличчя з ОСОБА_2 , завдав не менше трьох ударів правою рукою по обличчю останньому, від яких потерпілий присів на ліжко, що знаходилося в приміщені сторожки.

Продовжуючи свій злочинний умисел та діючи умисно, ОСОБА_3 підійшов з переду до потерпілого, який на той час сидів на ліжку обличчям до нього та умисно правою ногою наніс один удар потерпілому ОСОБА_2 в область лівої бокової поверхні тулубу, після чого з місця вчинення злочину пішов у невідомому напрямку.

Відповідно до висновку експерта №37 «Е» від 29.03.2019, в результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 , заподіяні тілесні ушкодження: травматичний розрив лівої нирки з пошкодженням її судинної ніжки, позачеревна урогематома (крововилив та вилив сечі в позачеревну навколониркову жирову клітковину) геморагічний шок 1-11 ступеню; закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; садно на шкірі підборіддя; синець на шкірі лобної області ліворуч; рани по боковим поверхням та на верхівці язика.

Тілесні ушкодження – травматичний розрив лівої нирки з пошкодженням її судинної ніжки, позачеревна урогематома (крововилив та вилив сечі в позачеревну навколониркову жирову клітковину), виявлені у ОСОБА_2 згідно п.п. 2.1.1. «а» та 2.1.3. «л» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчиться смертю.

Тілесні ушкодження – закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; садно на шкірі підборіддя; синець на шкірі лобної області ліворуч; рани по боковим поверхням та на верхівці язика, виявлені у ОСОБА_2 в їх сукупності потягли за собою розклад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день) і за цією ознакою згідно п.п. 2.3.1. «а» та 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р., відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Розглядаючи кримінальне провадження в рамках висунутого обвинувачення, суд повно, всебічно, обєктивно, безпосередньо дослідив всі докази надані учасниками кримінального провадження, допитав потерпілого, свідка та, дотрумуючись принципів законності, гласності, змагальності, приходить до таких висновків.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 , не визнавши свою вину у вчиненні зазначеного, скористався своїми правами, передбаченими п.п. 4,5 ч. 3 ст. 42 КПК України та ст. 63 Конституції України і відмовився надавати пояснення з приводу висунутого йому обвинувачення.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 19 лютого 2019 року о 18 годині 40 хвилин знаходився у сторожці на гаражному масиві «Гігант», що розташований по вулиці Залізничній в місті Жовті Води Дніпропетровської області. В цей час в дане приміщення зайшов незнайомий йому раніше обвинувачений ОСОБА_1 . Перебуваючи в середині сторожки, останній представився «Жоріком» і почав йому погрожувати, голосно кричав та лаявся нецензурною лайкою. Одночасно, без будь-яких пояснень, обвинувачений наніс йому кілька ударів, близько пяти і більше трьох, в область голови. Перший удар обвинувачений наніс йому рукою, якою саме точно потерпілий не може стверджувати, в напрямку знизу вгору в область нижньої щелепи, в результаті чого його голова перекинулась назад і потемніло в очах та погіршилось самопочуття. Однак, обвинувачений продовжив вчиняти протиправні дії відносно нього та наніс йому ще удари по центру голови, зокрема, в область носу, зубів та очей. Від отриманих ударів та погіршення самопочуття потерпілий сів на диван. Знаходячись у положені сидя на дивані, він намагався з`ясувати в обвинуваченого причину його побиття. Однак, в цей момент останній наніс йому удар ногою в область лівої частини тулубу. Від отриманого удару він впав з дивану, після чого вже не міг більше встати та ледве дихав. Обвинувачений же відразу пішов. Свідок ОСОБА_4 , який в цей час також перебував в сторожці та бачив його побиття, допоміг викликати поліцію та швидку допомогу. Крім того, потерпілий пояснив, що раніше з ОСОБА_1 знайомим не був, конфліктів між ними ніколи не виникало, а тому причина його побиття останнім йому невідома. Разом з тим звернув увагу, що в результаті нанесених йому тілесних ушкоджень проходив тривале лікувався, зокрема вказав, що в результаті необхідного операційного втручання йому було видалено нирку. Крім того, потерпілий вказав, що у нього були пошкоджені зуби, перелам кісток носу та розсічений язик в двох місцях. Також намагаючись прикриватися руками від ударів обвинуваченого отримав незначні пошкодження на руках.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 19 лютого 2019 року, в темний період доби, приблизно о 18-19 годині, сидів на стільці у приміщенні сторожки гаражного масиву «Гігант», що розташований по вулиці Залізничній в місті Жовті Води Дніпропетровської області. Крім нього, у сторожці перебував ОСОБА_2 . В цей час у сторожку зайшов невідомий йому чоловік. Зазначений чоловік був одягнений в куртку та шапку, при цьому весь час стояв до нього спиною, тому обличчя останнього не бачив. Перебуваючи в середині сторожки, зазначений чоловік звернувся до ОСОБА_2 , однак не пам`ятає, що саме питав невідомий у потерпілого та взагалі предмет їхньої розмови. У той же час, в ході діалогу між потерпілим та невідомим останній сказав, що його звати «Жорік», після чого правою рукою наніс удари потерпілого по обличчю, від чого останній присів на диван, а невідомий чоловік знову підійшов до нього та ногою наніс удар у бічну частину тулуба потерпілого. В результаті отриманого удару потерпілий впав з дивану, а невідомий відразу вийшов із сторожки. Одночасно свідок вказав, що невідкладно почав надавати допомогу потерпілому. Також були викликані поліція та швидка допомога. Обличчя особи, що нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_2 він не бачив, оскільки той стояв до нього задом. Свідок описав одяг невідомого, статуру.

Із протоколу огляду місця події від 19.02.2019 та доданих до нього фототаблиці та схеми приміщення охорони на гаражному масиві «Гігант», вбачається, що 19 лютого 2019 року проведено огляд сторожки, що розташована на гаражному масиві «Гігант», по вулиці Залізничній в місті Жовті Води Дніпропетровської області. Приміщення складається із однаєї кімнати, де поміж іншого знаходиться ліжки, диван(том 1 а.с.п. 169-173).

Із протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.02.2029, вбачається, що ОСОБА_2 звернувсь із заявою щодо нанесення йому тілесних ушкоджень малознайомим чоловіком на прізвисько « ОСОБА_6 » приблизно о 18 год. 40 хв. в сторожовому приміщені, розташованому на гаражному масиві «Гігант», по вулиці Залізничній в місті Жовті Води Дніпропетровської області (том 1 а.с.п. 174).

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2019 та доданої до нього фототаблиці вбачається, що 20 лютого 2019 року потерпілий ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні “Жовтоводська міська лікарня”, серед представлених йому фотознімків чотирьох осіб, за зовнішніми ознаками (русяве волосся, високий лоб, широка щелепа, гуди сереньої товщини, широке розташування бров) впізнав на фотознімку №2 особу яка 19 лютого 2019 року, приблизно о 18 год. 40 хв., в сторожці гаражного масиву «Гігант», по вулиці Залізничній в місті Жовті Води Дніпропетровської області, заподіяв йому тілесні ушкодження. Згідно довідки до даного протоколу фото №2 належить ОСОБА_1 (том 1 а.с.п. 175-178).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 09.04.2019 та доданої до нього фототаблиці, вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 , в присутності понятих та спеціалістів, під час відеозйомки, послідовно, логічно і добровільно розповів, а також показував на місці, обставини вчиненого відносно нього кримінального правопорушення, що мало місце о 18 год. 40 хв. 19 лютого 2019 року в сторожці гаражного масиву «Гігант», по вулиці Залізничній в місті Жовті Води Дніпропетровської області. Так, розповідаючі про обставини заподіяння йому у зазначений час і місці незнайомою раніше особою чоловічої статі декількох ударів (кулаком правої руки знизу в підборіддя, прямо в ніс, прямо в лоб, прямо в область перенісся, правою ногою в ліву частину тулуба в область лівої нирки) потерпілий показав механізм їх нанесення (том 1 а.с.п. 179-185).

До протоколу додано флеш-носій з відеозаписом слідчого експерименту, що не досліджувався, оскільки учасники про це не зазначали.

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання від 09.04.2019 та доданої до нього фототаблиці, вбачається, що 09 квітня 2019 року свідок ОСОБА_5 серед чотирьох представлених йому фотознімків чотирьох осіб, на фотозображені №4, за зовнішніми ознаками впізнав особу, яка 19 лютого 2019 року, приблизно о 18 год. 40 хв., в сторожці гаражного масиву «Гігант», по вулиці Залізничній в місті Жовті Води Дніпропетровської області, заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 . Згідно довідки до протоколу, фото №4 — ОСОБА_1 (том 1 а.с.п. 186-189).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 10.04.2019 та доданої до нього фототаблиці, вбачається, що свідок ОСОБА_5 , в присутності понятих та спеціалістів, під час відеозйомки, послідовно і добровільно розповів, а також показував на місці, обставини вчиненого кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_2 , що мало місце 19 лютого 2019 року в сторожці гаражного масиву «Гігант», по вулиці Залізничній в місті Жовті Води Дніпропетровської області. Так, свідок показав, як коренастий чоловік прямої тілобудови, що увійшов до приміщення сторожки, підійшов до потерпілого і наніс останньому декілька разів кулаком в область обличчя, від чого він відійшов і сів на диван, а невідомий підійшов до нього і наніс ОСОБА_7 удар правою ногою в область тулуба в бік (том 1 а.с.п. 190-194).

Флеш-носій з відеозаписом даного слідчого експерименту не досліджувався у зв`язку з відсутністю відповідних заяв від учасників провадження.

Виснововок експерта №37 “Е” підтверджує те, що у ОСОБА_2 . Виявлені тілесні ушкодження у вигляді травматичного розриву лівої нирки з пошкодженням її судинної ніжки, позачеревна урогематома (крововилив на вилив сечі в позачеревну навколониркову жирову клітковину), геморагічний шок І-ІІ ступеню, закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку, садно на шкірі підборіддя, синець на шкірі лобної області ліворуч, рани по боковим поверхням та на верхівці язика, закрити перелом кісток мозку. При цьому, травматичний розрив лівої нирки міг бути спричинений при ударі ногою по лівій боковій поверхні тулуба, рани по боковим поверхням та на верхівці язика могли бути сприченені при укусі язика своїми зубами, при різкому і несподіваному закриванні нижньої щелепи при ударі кулаком у підборіддя, тобто за механізмом на який вказав потерпілий. Визначити характерні особливості предмету, яким спричинені інші тілесні ушкодження не виявилось можливим, хоч не можна виключати їх спричинення за обставин та механізмом на які вказує потерпілий, тобто при множинних ударах у підборіддя та по обличчю. При цьому, експертом зазначено, що ці тілесні ушкодження не могли бути спричинені при одноразовому падінні на тверду підлеглу поверхню з положення стоячи без завданого прискорення або із завданим прискоренням, їх давність може відповідати даті 19 лютого 2019 року. Також визначено, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а саме травматичний розрив лівої нирки з пошкодженням її судинної ніжки, позачеревна урогемотома (крововилив та вилив сечі в позачеревну навколониркову жирову клітковину) відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчиться смертю; тілесні ушкодження — закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, садно на шкірі підборіддя, синець на шкірі лобної області ліворуч та рани по боковим поверхням і на верхівці язика в своїй сукупності потягли за собою розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день), і за цією ознакою відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

При цьому, судмедексперт зазначив, що тілесне ушкодження — закритий перелом кісток носу, хоч і зазначено в діагнозах ургентного хірурга та в діагнозі лікаря-травматолога, однак не підтверджено записом лікаря отолярінголога від 20 лютого 2019 року “ЛОР-органы без видимых повреждений. На рентгенограммах костей черепа данных за перелом костей носа нет”. Відзначено, що прицільне ренгелогічне дослідження дослідження кісток носу при лікуванні в стаціонарі не проводилось, тому діагноз закритий перелом кісток носу не може бути прийнятим до уваги при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкодженнь (т. 1 а.п. 195-199)

Дослідженим висновком експерта №46 “Е” Д/37 “Е” від 15.05.2019 р. підтверджено, що

тілесні ушкодження — травматичний розрив лівої нирки з пошкодженням її судинної ніжки, позачеревна урогематома (крововилив та вилив сечі в позачеревну навколониркову жирову клітковину), геморагічний шок І-ІІ ступеню, виявлені у потерпілого могли бути спричинені при ударі ногою по лівій боковій поверхні тулуба, садно на шкірі підборіддя, рани по боковим поверхням та на верхівці язика та закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку — могли бути спричинені при ударі кулаком знизу вверх у підборіддя, при укусі язика своїми зубами, при різкому і несподіванному закриванні нижньої щелепи, також тілесне ушкодження закрита черепно-мозкова травма: страс головного мозку могло бути спричинено і при ударі кулаком в лоб, тобто при обставинах та за механізмом, на які вказував потерпілий під час проведення слідчого експерименту 09.04.2019 року. При цьому, у висновку зазначено, що тілесне ушкодження — закритий перелом кісток носу не підтверджується даними медичних документів (т.1 а.п. 200-202).

Дослідженим висновком експерта №45 “Е” Д/37 “Е” від 15.05.2019 р. підтверджено, що

тілесні ушкодження — травматичний розрив лівої нирки з пошкодженням її судинної ніжки, позачеревна урогематома (крововилив та вилив сечі в позачеревну навколониркову жирову клітковину), геморагічний шок І-ІІ ступеню, виявлені у потерпілого могли бути спричинені при ударі ногою по лівій боковій поверхні тулуба, садно на шкірі підборіддя, рани по боковим поверхням та на верхівці язика та закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку — могли бути спричинені при ударі кулаком знизу вверх у підборіддя, при укусі язика своїми зубами, при різкому і несподіваному закриванні нижньої щелепи, тобто при обставинах та за механізмом на які вказував, крім потерпілого (за ухвалою слідчого судді), також свідок ОСОБА_5 під час проведення з ним слідчого експерименту 18.04.2019 р. (т.1 а.п. 203-204).

Крім того, судом дослідженні, виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 № ІІ-2411, ІІ-2831 СМСЧ №9 та консультативний висновок спеціаліста огляд ангіохірурга на МСЄК від 01.08.2014 р. виданий КЗ “Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І.Мечнікова”, де зазначено, що обвинувачений неодноразово перебував на лікуванні в медичних закладах з приводу вогнепального поранення правого плеча та мягких тканин з пошкодженням судинно-нервового пучка, стан після аутовенозного протезування правої плечової артерії 27.04.2014, ішемія правої верхньої кінцівки 2-А ступеня, відповідний діагног оголошено зі згоди обвинуваченого (т.1 а.п. 209, 210, 211).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №141913 від 13.07.2021 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 14 червня 2021 року, причина інвалідності загальне захворювання з ур. ОРА. Протипоказаннями являються важка фізична праця з навантаженням на праву руку.

Прокурор, вважаючи повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення дослідженими в суді доказами, просила визнати останнього винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 ККУкраїни і призначити покарання у виді позбавлення волі.

Сторона захисту, вважаючи за необхідне ухвалення стосовно ОСОБА_1 виправдувального вироку, просила визнати неналежними та недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів: з потерпілим від 09.04.2019 року, зі свідком ОСОБА_5 ; неналежними доказами висновки судово-медичного експерта №37 “Е” від 18.04.2019 р., № 45 “Е” від 15.05.2019 р., №46 “Е” Д/37 “Е” від 15.05.2019 р., свідчення свідка ОСОБА_5 . В судовому засіданні; недопустимими доказами протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 від 09.04.2019 р., протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_2 . Від 20.02.2019 р., свідчення ОСОБА_2 надані суду.

При цьому, захисник-адвокат Ліненко О.А. зазначив, що медичні документи обвинуваченого свідчать про те що права рука останнього є недієздатною, тому він не мав можливості спричинити тілесні ушкодження потерпілому саме цією кінцівкою, як це зазначено у протоколі слідчого експерименту з ОСОБА_2 від 09.04.2019 р., під час якого здійснювалось фіксування на відеокамеру. Зауважив, що стороною обвинувачення не надано відеозапису даної слідчої дії, а долучено фототаблиці, хоч не міститься вказівки на фіксування її саме шляхом фотографування.

Також вказав, що під час слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 дана слідча дія фіксувалась на відеокамеру, однак відеозапис не надано суду, до протокола додано лише фототаблиці, хоч відомостей про те що здійснювалась фіксація шляхом фотографування немає. При цьому, механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому на який вказав свідок, не міг біти здійснений саме ОСОБА_1 , оскільки права рука останнього недієздатна. Щодо неналежність таких доказів, як досліджені висновки судово-медичного експерта, захисник стверджує, що експертом визначено завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 в області обличчя і голови, саме правою рукою нападника, а це виключає можливість завдання їх саме ОСОБА_1 .

Стосовно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з свідком ОСОБА_5 . Від 09.04.2019 року зазначив, що в суді останній надав свідчення, згідно яких бачив нападника на ОСОБА_2 лише зі спини, а це, на думку сторони захисту, свідчить про тиск на свідка, введення останнього в оману.

За протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_2 від 20.02.2019 року, останній впізнав в нападнику ОСОБА_1 , однак в суді надав свідчення, що дізнався про особу останнього від працівників поліції, до того ж дізнавшись, що обвинувачений не міг завдати йому ушкодження правою рукою, змінив свої пояснення і стверджував про завдання йому ударів останнім лівою рукою, а це суперечить висновкам судово-медичної експертизи і ставить під сумнів щирість потерпілого.

Крім того, усно захисник зауважив, що органом досудового розслідування не обґрунтовано проведення таких слідчих дій як пред`явлення особи для впізнання зі свідком та потерпілим саме за фотознімками, а не шляхом пред`явлення самої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду; суди мають оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.

Суд досліджує докази безпосередньо шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо.

Згідно з вимогами ст. 86 КПК України докази є недопустимими, якщо вони отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, суд не може на них посилатися при ухваленні судового рішення.

При цьому, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.

Крім того, недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ не буде належним, якщо він не здатний встановлювати факт, що має значення для кримінального провадження.

Повно, всебічно, об`єктивно дослідивши всі докази, суд приходиться до такого.

Доводи сторони захисту про необхідність визнання доказів у даному кримінальному провадженні недопустимими та неналежними крім іншого, зводяться до недієздатності верхньої правої кінцівки (руки) обвинуваченого, відтак і неможливості завдання ОСОБА_9 потерпілому тілесних ушкоджень, заподіяння яких ставиться йому за провину. На підтвердження зазначеного суду надано медичні документи, що були досліджено в судовому засідання.

Із виписок з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 № ІІ-2411, ІІ-2831 СМСЧ №9 та консультативного висновку спеціаліста огляд ангіохірурга на МСЄК від 01.08.2014 р. виданого КЗ “Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І.Мечнікова”, довідки до акта огляду МСЄК , дійсно вбачається, що обвинувачений у 2015, 2016 роках перебував на лікуванні в медичних закладах з приводу вогнепального поранення правого плеча та мягких тканин з пошкодженням судинно-нервового пучка, стан після аутовенозного протезування правої плечової артерії 27.04.2014, ішемія правої верхньої кінцівки 2-А.

Із анамнезу, вбачається дійсне обмеження руху правого лучезапясного суставу, знаходження кисті у вимушеному положенні, при цьому відмічена можливість здійснення ОСОБА_1 активних і пасивних рухів кінцівкою. Серед протипоказань до роботи вказано також ї роботи з навантаженням на праву руку, що не заперечує можливості вчинення нею рухів.

Таким чином досліджені докази свідчать лише про обмеження рухливості правої руки обвинуваченого і не заперечують можливості вчинення ОСОБА_1 активних дій, у тому числі ударів, цією кінцівкою.

Слідчі дії із обвинуваченим не проводились за відсутності відповідної згоди останнього.

Щодо визнання протоколу впізнання особи за фотознімками із свідком неналежним доказом, у зв`язку із можливістю проведення такої дії при безпосередньому пред`явлені особи для впізнання, суд зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 228 КПК передбачено, що за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явлення особи для впізнання.

Ураховуючи положення вказаної норми закону, доводи захисника про порушення слідчим вимог ч. 6 ст. 228 КПК є безпідставними, оскільки зазначена слідча дія проводилася з дотриманням вимог КПК, а обов`язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками законодавством не передбачено.

Крім того, захисник вказує, що дана слідча дія провелена шляхом предявлення ОСОБА_5 фотознімків обличчя 4 осіб і свідок показав на фотозображення ОСОБА_1 , як особи що завдала тілесні ушкодження ОСОБА_10 . При цьому, в суді свідок зазначив, що не бачив обличчя нападника, який перебував у положенні стоячи спиною до нього. Таким чином даний доказ є неналежним.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Під час допиту в суді свідок ОСОБА_5 неодноразово зазначав, що особисто бачив, як потерпілому наносились тілесні ушкодження незнайомою йому раніше особою, однак останнього він бачив лише зі спини і описати риси обличчя не має можливості. До того ж, на голові останнього була одягнута шапка. При цьому, згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку пред`являлись фото обличчя чотирьох чоловіків. Ознаками, за якими він впізнав ОСОБА_1 зазначено характерні риси обличчя, темне русе волосся, рівні, середньої товщини губи.

Однак, свідок не міг бачити обличчя нападника, а відтак за характерними його рисами і впізнати особу останнього, таким чином слідчий попередньо не з`ясував, чи може свідок, впізнати цю особу і за якими саме ознаками, не опитав належно про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу.

Таким чином суд приймає довід захисту, погоджується з ним, визнає протокол впізнання особи за фотознімками із свідком ОСОБА_5 недопустимим доказом.

Об`єктивно з`ясувавши та оцінивши за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, всі обставини, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку, що свідчення потерпілого, який впізнав і наполягав на заподіянні йому тяжких тілесних ушкоджень саме обвинуваченим, покази свідка, який не заперечував можливість завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 саме обвинуваченим, якого бачив з положення позаду, стверджуючи що наносились вони нападником саме правою рукою, письмовими доказами, а саме протоколом огляду від 19 лютого 2019 року, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 лютого 2019 року із потерпілим ОСОБА_2 , протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого від 09 квітня 2019 року, протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 від 10 квітня 2019 року, висновками експерта № 37 “Е” від 18 квітня 2019 року, № 46 “Е” Д/37 “Е” від 15 травня 2019 року, № 45 “Е” Д/37 “Е”, документами медичних установ, щодо стану здоров`я обвинуваченого, довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №141913 від 13.07.2021 року, що підтверджують можливість здійснення обвинуваченим активних дій правою рукою, беззаперечно доводять винуватості ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння у вигляді травматичного розриву лівої нирки з пошкодженням її судинної ніжки, позачеревної урогемотоми (крововиливу та виливу сечі в позачеревну навколониркову жирову клітковину) та тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна на шкірі підборіддя, синця на шкірі лобної області ліворуч та рани по боковим поверхням і на верхівці язика, які відносяться до категорії легких.

При цьому, тілесне ушкодження — закритий перелом кісток носу ОСОБА_2 не підтверджено під час судового засідання.

Так, згідно висновку експерта № 37 “Е” від 18 квітня 2019 року, даний діагноз зазначено в діагнозах ургентного хірурга та в діагнозі лікаря-травматолога, однак не підтверджено записом лікаря отолярінголога від 20 лютого 2019 року “ЛОР-органы без видимых повреждений. На рентгенограммах костей черепа данных за перелом костей носа нет”. Відзначено, що прицільне ренгелогічне дослідження дослідження кісток носу при лікуванні в стаціонарі не проводилось, тому діагноз закритий перелом кісток носу не може бути прийнятим до уваги при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкодженнь.

Відтак суд не може визнати ОСОБА_1 винним у заподіянні ОСОБА_2 тілесного ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу.

Водночас, на підставі викладеного, з урахуванням, того що заподіяння легкого тілесного ушкодження повністю охоплюється об`єктивною стороною злочину, передбаченого ст.121 КК України і додаткової кваліфікації не потребує, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння є доведеною. ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Дане рішення приймається згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року),

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, згідно із вимогами статей 50 та 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покараннята виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, зобов`язанні виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину та обставин його скоєння (форма вини, мотив, спосіб скоєння, кількість епізодів, характер та ступінь тяжкості наслідків та інше).

Згідно ст. 2 Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", право кожного громадянина на життя охороняється законом. Відповідно до ст. ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Судом враховується практика рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Таким чином, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за класифікацією відносяться до тяжких, а також особу обвинуваченого, що раніше судимий, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, являється інвалідом ІІІ групи, не працевлаштований. Ставлення його до вчиненого, а також думку потерпілого, який хоч і не висловлював свою думку, щодо покарання обвинуваченого, оскільки не приймав участі у дебатах, однак протягом всього судового розгляду кримінального провадження зазначав на необхідності обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу саме тримання під вартою.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає рецидив злочинів.

За таких обставин, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд дійшов висновку про можливість застосування відносно ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

При цьому, суд не вбачає достатніх підстав для застосування статей 69, 75 КК України.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Цивільні позови у кримінальному проваджені не заявлено.

Ухвалою слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області до обвинуваченого обирався запобіжний захід тримання під вартою у період часу з 8 липня 2019 року по 10 грудня 2020 року, що необхідно зарахувати в строк відбування покарання..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 174, 368, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_1 попереднє ув`язнення з 8 липня 2019 року до 10 грудня 2020 року.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна Павловська