Рішення № 10024293, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/8104.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонмолпродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон - Агро"

про стягнення 1395390,71 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивача                    Голуб В.А. (дов. б/н від 15.02.1010р.)

Від відповідача          не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталонмолпродукт»(далі по тексту –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро»(далі по тексту –відповідач) про стягнення 1395390,71 грн. заборгованості за договором №ФП-024-2005 від 30.09.2005 року зворотної фінансової допомоги та договором №ЗК-02-2007 від 29.03.2007 року про заміну кредитора у зобов’язанні, з яких 828000,00 грн. основного боргу, 489951,00 грн. інфляційних втрат та77439,71 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/81, розгляд справи призначено на 25.05.2010 року.

В судовому засіданні 25.05.10р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, які обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №ФП-024-2005 від 30.09.2005 року зворотної фінансової допомоги та переходом до позивача права вимоги за договором №ЗК-02-2007 від 29.03.2007 року про заміну кредитора у зобов’язанні, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 04.06.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів, а також зобов’язано позивача надати додаткові пояснення щодо строку позовної давності по заявленим позовним вимогам. Ухвалою суду від 25.05.10р. було також розглянуто заяву позивача про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро», оскільки невжиття такого заходу на думку заявника може ускладнити або унеможливити виконання рішення господарського суду.

Дослідивши матеріали справи у судовому засіданні 25.05.2010 року та заслухавши пояснення представника позивача суд відмовляє в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, оскільки відповідачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а також захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, а саме арешт майна не узгоджується з предметом позову про стягнення грошових коштів та доказів неможливості стягнення з відповідача саме грошових коштів.

В судовому засіданні 04.06.10р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав додаткові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких з посиланням на ст. 264 ЦК України зазначив, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості переривався та обчислюється заново з 13.04.07р., тобто з моменту підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, а позовну заяву надіслано до суду поштовим зв’язком 13.04.2010р.

Розглянувши в судовому засіданні 04.06.10р. окремо подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та поточний рахунок ТОВ «Регіон-Агро», суд приходить до висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд приходить до висновку, що дії відповідача, а саме надання згоди на заміну первісного кредитора у зобов’язанні, визнання ним наявності заборгованості згідно акту звірки взаєморозрахунків, свідчать про те, що відповідач мав намір погасити наявну заборгованість, а отже у суду відсутні підстави вважати, що майно, яке є відповідача може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду.

Відповідачу направлялись ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року про порушення провадження у справі та від 25.05.2010 року про відкладення розгляду справи, проте направлені конверти повернулись до канцелярії суду у зв’язку з відсутністю відповідача за зазначеною адресою.

Представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.05.2010 року, за яким адреса відповідача є тією ж, на яку направлялись ухвали, а саме: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р.N01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Яготинський маслозавод»(первісний кредитор) та відповідачем був укладений Договір № ФП-024-2005 зворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.4.1. договору, строк надання фінансової допомоги становить 11 місяців з моменту надходження грошових коштів на рахунок.

Листом № 147 від 28.03.07р. ВАТ «Яготинський маслозавод»просило відповідача у справі надати згоду на заміну кредитора у зобов’язанні по договору № ФП-024-2005р. та пропонувало вважати новим кредитором ТОВ «Еталонмолпродукт», на який ТОВ «Регіон-Агро»повідомило листом № 066 від 12.04.07р., що не заперечує проти заміни кредитора у зобов’язанні та буде вважати новим кредитором ТОВ «Еталонмолпродукт».

29 березня 2007 року між ВАТ «Яготинський маслозавод»та ТОВ «Еталонмолпродукт»було укладено договір № ЗК-02-2007 про заміну кредитора у зобов'язанні, за яким до позивача перейшло право вимоги щодо повернення фінансової допомоги від відповідача на суму 565000,00 грн.

30 вересня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «Золотоніський маслоробний комбінат»та відповідачем був укладений договір №ФП-023-2005 зворотної фінансової допомоги.

Строк надання фінансової допомоги становить 11 місяців з моменту надходження грошових коштів на рахунок (п. 4.1. договору)

Листом № 254 від 28.03.07р. ЗАТ «Золотоніський маслоробний комбінат»просило відповідача у справі надати згоду на заміну кредитора у зобов’язанні по договору № ФП-023-2005р. та пропонувало вважати новим кредитором ТОВ «Еталонмолпродукт», на який ТОВ «Регіон-Агро»повідомило листом № 067 від 12.04.07р., що не заперечує проти заміни кредитора у зобов’язанні та буде вважати новим кредитором ТОВ «Еталонмолпродукт».

29 березня 2007 року між ЗАТ «Золотоніський маслоробний комбінат»та позивачем було укладено договір № ЗК-01-2007 про заміну кредитора у зобов'язанні, за яким до позивача перейшло право вимоги щодо повернення фінансової допомоги від відповідача на суму 200 000,00 грн.

03 липня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № ФП-008-2006 зворотної фінансової допомоги, за яким позивач надав відповідачу фінансову допомогу у розмірі 63 000,00 грн. строком до 31 серпня 2006 року строком до 31 серпня 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач повинен був повернути отриману фінансову допомогу за договором № ФП-024-2005 від 30.09.2005 року до лютого 2006 року, за договором №ФП-023-2005 зворотної фінансової допомоги до лютого 2006 року, за договором договір № ФП-008-2006 до 31 серпня 2006 року.

Згідно копії акту звірки взаємних розрахунків від 13.04. 2007р., за 01.04.2007 року по 13.04.2007 року, підписаного сторонами та завіреного мокрими печатками, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 13.04.2007 року складала 2655200,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Оскільки відповідачем не подано доказів погашення заборгованості на день розгляду спору, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивач в частині стягнення основного боргу в розмірі 828000,00 грн.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість.

          Разом з тим, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні збитки не можуть нараховуватися понад строк позовної давності.

          Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи, що встановлена статтею 625 ЦК України відповідальністю є самостійною мірою відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, а не неустойкою, то до цих вимог застосовується трирічний строк позовної давності.

          Враховуючи те, що позивачем нараховано відповідачеві відсотки та інфляційні збитки на строк понад три роки, то судом здійснюється перерахунок 3% річних та інфляційних збитків.

          Отже, розрахунок 3% річних здійснюється наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

6300001.09.2006 - 01.09.200910973 %5685.53 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

20000029.03.2007 - 29.03.201010973 %18032.88

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

56500029.03.2007 - 29.03.201010973 %50942.88

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочення зобов’язання складає 74661,29 (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 29 коп.

Перерахунок інфляційних збитків здійснюється на строк у три роки щодо суми заборгованості у 63000,00 грн. наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.09.2006 - 01.09.2009630001.67342399.00105399.00

Таким чином, розмір інфляційних збитків складає 486864,00 (чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних частково на вказані вище суми.

Суд також зазначає, що подана позивачем заява після встановленого законодавством трирічного строку позовної давності підлягає розглядові на підставі ч. 2 статті 267 ЦК України, без застосування встановлених строків позовної давності, оскільки жодна зі сторін у спорі не заявила до початку вирішення спору про застосування строків позовної давності. Крім того, судом встановлено, що відповідно до норм ст. 264 ЦК України, строк позовної давності переривався визнанням боргу відповідачем шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків від 13.04.07р., яким відповідач визнає наявність боргу.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро»(01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; код ЄДРПОУ 30781961, з будь-якого виявленого державним виконавцем рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонмолпродукт»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 32072982) 828000,00 грн. (вісімсот двадцять вісім тисяч) грн.. 00 коп. основного боргу, 74661,29 (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 29 коп. 3% річних, 486864,00 (чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. –інфляційних збитків, 13895 (тринадцять тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 25 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

5.          Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством

України.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 18.06.2010 року