Рішення № 10024281, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/2704.06.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю “АЇСІ Україна”

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр індустріального

без самостійних розвитку”

вимог

Про                              стягнення 163 943,46 грн.

За зустрічним позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “АЇСІ Україна”

До                                         Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”

Про                                        розірвання договору та стягнення 252844,87 грн.

Суддя: Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом Зайцев М.М., дов. № 25 від 10.04.09р.

Від відповідача за первісним позовом Понтєєв І.О. (дов. б/н від 23.06.2009р.)

Від третьої особи не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (далі по тексту - Позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЇСІ Україна” (далі по тексту –Відповідач за первісним позовом) 163943,46 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006, з яких 43601,54 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 77931,40 грн. пені за лізинговими платежами, 1093,90 грн. 3% річних від простроченої суми, 4647,60 грн. інфляційних витрат, крім того 1639,43 державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2010 року було порушено провадження у справі № 49/27 та призначено розгляд справи на 24.02.2010 року. У судовому засіданні 24.02.2010 оголошувалась перерва до 15.03.2010.

У зв`язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 15.03.2010 не відбулось. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 року розгляд справи призначено на 07.04.2010 року.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. №01-1/47 від 07.04.2010 року справу передано на розгляд судді Бондаренко Г.П. у зв’язку із закінченням повноважень судді Митрохіної А.В.

Ухвалою від 12.04.2010р. суддею Бондаренко Г.П. прийнято справу № 49/27 до свого провадження та призначено розгляд справи на 14.05.2010р.

13.05.2010р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву вих. № 1.2/28 від 12.05.2010р., в якій він просить суд розірвати договір фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006р., в зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань по договору лізингодавцем та стягнути з позивача за первісним позовом 252844,87 грн. боргу та збитків.

В судове засідання 14.05.2010р. представник позивача за первісним позовом не з’явився, вимоги ухвали суду від 12.04.2010р. не виконав, про причини неявки належним чином суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 14.05.2010р. з’явився, вимоги ухвали суду від 12.04.2010 р. виконав частково.

Представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по суті позовної заяви та поданого зустрічного позову.

Ухвалою від 14.05.2010 року, розглянувши подану відповідачем за первісним позовом зустрічну позовну заяву, суд прийняв її до провадження разом з первісно заявленими позовними вимогами, розгляд справи за зустрічною позовною заявою призначено на 04.06.2010р.

Також, ухвалою суду від 14.05.2010 року на підставі ст. 27 ГПК України за ініціативою суду у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр індустріального розвитку” як особу, якій позивачем за первісним позовом було відступлено право вимоги по договору фінансового лізингу № 114 відповідно до наявного в справі повідомлення про відступлення права вимоги за вих. № 8713 від 27.08.09р.

Ухвалою суду від 14.05.2010 року розгляд справи відкладено на 04.06.2010 року, у зв’язку із неявкою позивача за первісним позовом та залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог.

В судове засідання 04.06.2010р. представник позивача та третьої особи за первісним позовом не з’явились, вимоги ухвали суду від 14.05.2010р. не виконали, про причини неявки належним чином суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду від 14.05.2010 року виконав.

Також, представником відповідача за первісним позовом надано усні пояснення та заперечення по суті первісної позовної заяви, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та усні пояснення по суті поданої зустрічної позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги за зустрічною позовною заявою.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та підтримав позовні вимоги за зустрічною позовною заявою, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві та просить суд задовольнити позов.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача за первісним позовом, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

18.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(далі - Позивач за первісним позовом, Лізингодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЇСІ Україна»(далі по тексту - Відповідач за первісним позовом, Лізингоодержувач за Договором) було укладено Договір фінансового лізингу № 114 (далі по тексту Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувачь отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (далі - лізинг) транспортний засіб (далі ТЗ) у відповідності до Замовлення на ТЗ.

Відповідно до п. 2.2 Договору, ТЗ, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого Лізингоодержувачем Замовлення на ТЗ.

Згідно п. 3.1 Договору, Лізингоодержувачу надається право користування предметом на строк, вказаний в Плані Лізингу.

Пунктом .1.1 Договору передбачено,що План лізингу –додаток до цього договору у якому визначається строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі та інше.

Згідно п. 4.1 Лізингодавець придбає ТЗ згідно замовлення на ТЗ і надає ТЗ в лізинг Лізингоодержувача на умовах передбачених Договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингоодержувачем.

Відповідно до п.4.5 Договору, після надання ТЗ Лізингоодержувачеві на Дату надання сторони підписують Акт прийому-передачі ТЗ.

Відповідно до п. 5.1 Договору, за переданий у лізинг ТЗ в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Лізингові платежі включають:

-          суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ;

-          комісію Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ;

-          технічне та сервісне обслуговування, інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням цього Договору.

Згідно п. 5.3 Договору, у строк встановлений в Плані Лізингу, Лізингоодержувач здійснює оплату першого лізингового платежу.

Згідно до п. 19.3 Договору, зміни та доповнення до цього Договору можуть бути укладені тільки у письмовій формі.

Згідно Додатку №1 до Договору підписаного між сторонами, Лізингоодержувачем було здійснено замовлення №114/1 на транспортний засіб Nissan Patrol 4,8 Elegance.

Згідно Додатку №2 від 03.11.2006р. до Договору, сторонами підписано Акт прийому-передачі № 114/1, яким засвідчено отримання Лізингоодержувачем транспортного засобу - Nissan Patrol 4,8 Elegance, шасі № JN1TFSY61U0010103, реєстраційний № AA8396BX.

Додатком № 3 від 02.11.2006р. до Договору, сторонами узгоджено План Лізингу, згідно якого:

Тривалість лізингу: 60 місяців; пробіг –30000 км на рік.

Дата надання: 03.11.2006 року.

Дата повернення: 02.11.2011.

Місце передачі: Київ, пр. Перемоги, 67.

Початкова вартість: 278864, 59 грн.

Залишкова вартість: 65753, 77 грн.

Умови оплати: Оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний Лізинговий платіж та інші платежі за цим Договором обчислюються у відповідності до змін обмінного курсу НБУ української гривні до Долара США на момент оплати. Моментом оплати вважається дата зарахування платежу за цим Договором на рахунок Лізингодавця.

Також, між сторонами підписано Додаток №4 до Договору –Технічне та сервісне обслуговування, відповідно до якого Лізингоотримувач доручає, а Лізингодавець приймає на себе зобов’язання по технічному та сервісному обслуговуванню ТЗ, що включає в себе зорема і адміністрування страхових випадків та Доповнення до Додатку №4 –Графік оплати.

За ствердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом не здійснював сплату Лізингових платежів належним чином.

Тим самим, порушуючи вимоги п. 7.16 Договору, згідно якого, Лізингоодержувач зобов’язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції згідно договору, та інші платежі, які пов’язані з використанням ТЗ і не входять в щомісячні лізингові платежі.

06.04.2009 року транспортний засіб Nissan Patrol 4,8 Elegance, шасі № JN1TFSY61U0010103, реєстраційний № AA8396BX, було вилучено у відповідача за первісним позовом, на підтвердження чого позивачем за первісним позовом додано до позовної заяви Акт про вилучення транспортного засобу від 06.04.2009р. на підставі п. 8.4.1 та п. 13.4. Договору лізингу.

Згідно п. 8.4 та п. 8.4.1 Договору, Лізингодавець може припинити дію Договору (стосовно одного, або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо: Лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим Договором та Додатками до нього, на термін понад 30 (тридцять) днів.

Відповідно до п. 13.4 в разі достроково припинення договору, лізингоодержувач повертає ТЗ в місці передачі разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані Лізингоодержувачеві.

Згідно п. 13.1 Договору, дія Договору може бути достроково припинена:

13.1.2 З ініціативи Лізингодавця, якщо Лізингоодержувач не виконує будь-якого зі своїх зобов’язань за цим Договором. В такому випадку Лізингодавець письмово повідомляє Лізингоодержувача про припинення дії цього Договору.

Згідно п. 13.2 Договору, у випадку дострокового припинення дії цього Договору Лізингоодержувач зобов’язаний протягом 10 банківських днів з дати пред’явлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та Додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця неустойку за дострокове припинення цього Договору в сумі 5 (п’яти) Лізингових платежів.

За твердженням позивача станом на 02.12.2009 року заборгованість відповідача за первісним позовом по сплаті лізингових платежів становить 43601, 54 грн.

Згідно п. 16.1 Договору, при порушенні Лізингоотримувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим Договором, Лізингоотримувач сплачує пеню в розмірі 1 (одного) % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Також, позивачем за первісним позовом нарахована до стягнення з відповідача за первісним позовом пеня (п. 16.1 Договору) у сумі 77931,40 грн., 3% річних у сумі 1093,9 грн. та інфляційні втрати у сумі 4647,6 грн.

Листом №8488 від 12.08.2009 року, позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про наявність заборгованості та пені. Також, повідомлено про припинення дії Договору фінансового лізингу № 114 з 12 серпня 2009 року на підставі п. 8.4 та п.8.4.1 Договору та вимагає протягом 10 днів сплати суми платежів, пені та інших сум. Також сплатити неустойку за дострокове припинення Договору у сумі 5 (п’яти) середньомісячних лізингових платежів у сумі 36669, 32 грн.

За ствердженням позивача за первісним позовом, відповідача за первісним позовом не сплачував лізингові платежі з грудня 2008 року, чим порушив умови п. 5.1 Договору та Додатку №3 до Договору.

Розглянувши первісно заявлені позовні вимоги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об’єктивно та повно дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що первісно заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до наявних в справі доказів, а саме акту про вилучення транспортного засобу від 06.04.09р. вбачається, що позивач за первісним позовом - Лізингодавець достроково припинив дію договору фінансового лізингу, посилаючись на порушення відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів на строк понад 30 (тридцять) днів, та вилучив предмет лізингу у Лізингоодервжувача, що підтверджується актом від 06.04.09р.

Право Лізингодавця на односторонню відмову від договору лізингу встановлено як умовами договору лізингу № 114, так і частин 2, 3 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідач за первісним позовом не заперечує факту, що автомобіль, що є предметом договору лізингу не перебував у його користуванні з 12.10.08р. та був вилучений Лізингодавцем (стор. 1 зустрічної позовної заяви).

Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відмова від двостороннього правочину веде до його припинення та відповідно до припинення зобов'язання сторін. Якщо мова йде про договір, то відмова від договору, у тому числі від договору в односторонньому порядку, коли така можливість передбачена у договорі або законі (ч. 3 ст. 651 ЦК), веде до припинення названого договору, припинення зобов'язання, що ним породжене.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу № 114 від 18.10.06р. є розірваним з 06.04.2009р. внаслідок односторонньої відмови (право на яку надано законом) Лізингодавця від договору, а отже зобов’язання сторін по договору є припиненими з цієї дати.

24.02.2010 року надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач за первісним позовом на підставі листа направленого позивачем за первісним позовом повідомляє останнього про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю «АЇСІ Україна»про відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр індустріального розвитку».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр індустріального розвитку»як «Новий кредитор», володіє правами вимоги за Договором фінансового лізингу №114 від 18.10.2006 року на підставі Договору відступлення права вимоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр індустріального розвитку»(«Новий кредитор») від 26 червня 2009 року, який укладено в м. Київ (належним чином завірену копію листа додано до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»не підлягають задоволенню, у зв’язку із відступлення права вимоги останнім до третьої особи за первісним позовом —Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр індустріального розвитку», а отже у позивача відсутнє право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам та пені за прострочення оплати лізингових платежів, оскільки відповідно до наявних у справі доказів це право перейшло до третьої особи.

Відповідачем у справі також заявлено зустрічний позов до позивача за первісним позовом, відповідно до якого позивач за зустрічним позовом просить розірвати договір фінансово лізингу № 114 від 18.10.06р., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю 252844,87 грн.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги, суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з нижченаведеного.

Заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога про розірвання договору фінансового лізингу № 114 не підлягає задоволенню, в зв’язку з тим, що даний договір є припиненим шляхом односторонньої відмови Лізингодавця ( позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовом), що встановлено раніше.

Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За таких обставин, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що договір фінансового лізингу підлягає розірванню, в зв’язку з неналежним виконання лізингодавцем своїх обов’язків по договору, не знайшло свого підтвердження відповідно до матеріалів справи, відповідно до яких судом встановлено, що договір фінансового лізингу є розірваним шляхом передбаченої законом односторонньої відмови лізингодавця від договору, в зв’язку з порушенням лізингоодержувачем своїх зобов’язань по сплаті лізингових платежів.

При цьому суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним), не оспорюється правомірність такої відмови та суд зазначає, що лізингоодержувач підтверджує, що останній лізинговий платіж він здійснив у листопаді 2008 року, однак стверджує, що надалі правомірно відмовився від сплати лізингових платежів, оскільки предмет лізингу перебував у ремонті та не знаходився у користуванні лізингоодержувача.

Суд зазначає, що пунктами 5.4 -5.5. договору № 114 встановлено, Лізингоодержувач не може вимагати від Лізингодавця ніякого відшкодування або зменшення суми лізингових платежів у випадку перерви в експлуатації ТЗ, з якої б причини це не сталося, включаючи форс-мажорні обставини, Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які можуть здатися форс-мажорними та виникли не з вини Лізингодавця.

Отже, Лізингоодержувач не мав права після пошкодження ТЗ у ДТП та перебуванні його у ремонті припинити сплату лізингових платежів, які включали в себе і частину відшкодування вартості ТЗ, а отже відмова Лізингодавця від договору є правомірною.

За таких обставин, не підлягають задоволенню зустрічно заявлені позовні вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 114 та повернення сплаченого у листопаді 2008 року лізингового платежу у розмірі 11260,31 грн. як безпідставно отримана.

Щодо заявлених позивачем за зустрічним позовом позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 113130,54 грн., то вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд прийшов до висновку, що договір фінансового лізингу № 114 розірвано, в зв’язку з відмовою лізингодавця від договору, у зв’язку з простроченням оплати лізингоодержувачем, а отже у позивача за зустрічним позовом відсутні підстави вимагати збитків від відповідача за зустрічним позовом, оскільки не доведено порушення зобов’язання з боку Лізингодавця, його винні дії, а також не доведено позивачем за зустрічним позовом самих збитків.

Оскільки витрати позивача за зустрічним позовом, понесені на оренду іншого автомобіля є його витратами для ведення господарської діяльності, а не збитками, оскільки, не маючи власного автомобіля, за к користування транспортним засобом, переданим в найм позивач за зустрічним позовом зобов’язаний сплачувати плату.

Щодо позовної вимоги про повернення коштів у розмірі 128454,02 грн. як попередньо сплачена частина вартості ТЗ, який передано у лізинг, то ці вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Отже, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу є змішаним договором оренди (найму) та купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

При укладенні договору фінансового лізингу № 114 сторонами було погоджено, що відповідно (п. 1.2 та 1.4) перший лізинговий платіж –сума, що відшкодовує частину вартості ТЗ, у розмірі, визначеному в Плані лізингу, а амортизація –сума, яка відшкодовує при кожному лізинговому платежі частину вартості ТЗ.

Відповідно до плану лізингу, який є невід’ємним додатком № 3 до договору фінансового лізингу, лизингоодержувач (позивач за зустрічним позовом) сплатив лізингодавцю (відповідач за зустрічним позовом) перший лізинговий платіж у розмірі 31562,48 грн. та в складі лізингових платежів сплатив як відшкодування вартості транспортного засобу 96891,54 грн., що підтверджується карткою рахунку № 531 та випискою з рахунку позивача за зустрічним позовом про сплату платежів.

Відповідно допп. 7.9.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, яке на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, –змінює відповідну групу основних фондів за правилами, встановленими ст. 8 цього Закону для їх продажу.

Підпунктом 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Отже, при передачі майна у фінансовий лізинг у лізингодавця виникає валовий дохід або змінюється відповідна група основних фондів (залежно від статусу майна на момент передачі) та з'являються податкові зобов'язання з ПДВ.

Якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання його у власність, то відповідно до ч. 3 пп. 7.9.6 Закону про прибуток з метою оподаткування така операція прирівнюється до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, яка діє на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами ст. 8 цього Закону. При цьому, повернення об'єкта фінансового лізингу орендодавцю можливе у випадку припинення дії договору або дострокового його розірвання, наслідком чого є припинення зобов'язання.

Згідно зі ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 510 ЦКУ сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97-ВР передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, часткова оплата лізингоодержувачем вартості майна, переданого у лізинг має регулюватися положеннями, які регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи те, що відповідач за зустрічним позовом отримав у власність предмет лізингу, то передача предмету лізингу по договору купівлі-продажу лізингоодержувачу як покупцю є неможливою, а отже кошти, які сплачені лізингоодержувачем лізингодавцеві як відшкодування частини вартості ТЗ підлягають поверненню Лізингоодержувачу, а отже зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 128454,02 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України, судові витрати, сплачені позивачем за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити частково.

3.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, пр.-т Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741, з будь-якого виявленого державним виконавцем рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЇСІ Україна»(04070, м. Київ, вул. Притиська-Микільська, 5, код ЄДРПОУ 33791265) 128454,02 (сто двадцять вісім тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 02 коп. попередньої оплати, 1284,54 (одну тисячу двісті вісімдесят чотири) грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита та 119 (сто дев’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині зустрічного позову відмовити.

5.          Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством

України.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 18.06.2010 року