Рішення № 100242773, 11.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 р. № 400/3897/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058);

- зобов`язання зарахувати спеціальний страховий стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці у державній установі "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" за період з 03.08.2016 р. по 06.06.2020 р.;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення в розмірі 45471,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Позивач вважає, що має право на призначення та виплату грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058, а відповідач протиправно не зарахував до стажу, який дає право на призначення такої допомоги, періоди роботи на посадах лаборанта з бактеріології та фельдшера-лаборанта.

Відповідач 20.07.2021 р. подав відзив на позов (а. с. 83-85), в якому зазначає, що в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 (далі - Перелік № 909), відсутній такий заклад охорони здоров`я, лабораторний центр. Відтак, позивач на день досягнення пенсійного віку не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 у позивача відсутнє.

22.07.2021 р. позивач подала відповідь на відзив (а. с. 97-99).

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 з 06.06.2020 р. При призначенні пенсії позивачу не призначено та не виплачено грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058.

08.04.2021 р. позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій (а. с. 16).

Листом від 24.04.2021 р. відповідач відмовив у виплаті допомоги (а. с. 17-18). З листа відповідача вбачається, що до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, враховано періоди з 15.10.1980 р. по 08.08.1983 р. на посаді лаборанта Миколаївської облсанепідстанції, з 11.10.1985 р. по 17.12.2012 р. на посаді лаборанта Жовтневої санепідстанції та з 20.02.2013 р. по 02.08.2016 р. на посаді лаборанта державної установи "Миколаївський обласний центр Держсанепідслужби України" (загалом 33 роки 5 місяців 27 днів). З 03.08.2016 р. державна установа "Миколаївський обласний центр Держсанепідслужби України" перейменована на державну установу "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України". Лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я не передбачений Переліком № 909. Оскільки позивач на день досягнення пенсійного віку не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 у неї відсутнє.

Згідно записів трудової книжки позивача встановлено такі періоди її роботи, зараховані до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (а. с. 14-15):

- з 15.10.1980 р. по 08.08.1983 р. на посаді лаборанта стандартизації і метрології Миколаївської облсанепідстанції;

- з 11.10.1985 р. по 17.12.2012 р. на посаді лаборанта баклабораторії Жовтневої санепідстанції;

- з 20.02.2013 р. по 02.08.2016 р. на посаді лаборанта з бактеріології мікробіологічної лабораторії державної установи "Миколаївський обласний центр Держсанепідслужби України";

- з 03.08.2016 р. державна установа "Миколаївський обласний центр Держсанепідслужби України" перейменована на державну установу "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України";

- з 01.01.2017 р. назва посади "лаборант з бактеріології" змінена на "фельдшер-лаборант";

- з 01.01.2018 р. назву підрозділу "Жовтневий міжрайонний відділ лабораторних досліджень" змінено на "Вітовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень";

- з 01.03.2019 р. мікробіологічну лабораторію Вітовського МВЛД реорганізовано в мікробіологічну лабораторію Миколаївського МВЛД;

- з 01.08.2019 р. мікробіологічну лабораторію Миколаївського МВЛД реорганізовано в мікробіологічну лабораторію відділу профілактики інфекційних захворювань та боротьби з епідеміями.

З 06.06.2020 р. позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років мають лікарі і середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), зокрема, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідемслужби та територіальні органи Держсанепідемслужби, санітарно-епідеміологічні заклади

Оскільки державна установа "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" не передбачена в Переліку № 909.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа набуває права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058, у випадку якщо вона:

1) досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058;

2) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

3) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, мала страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

4) не отримувала раніше будь-яку пенсію.

При цьому для отримання вказаної грошової допомоги необхідне одночасне дотримання всіх вищезазначених умов.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом з 1 квітня 2020 по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Як встановлено з матеріалів справи, з 20.02.2013 позивач працювала на посаді лаборанта з бактеріології мікробіологічної лабораторії державної установи "Миколаївський обласний центр Держсанепідслужби України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 створено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу. Покладено на Міністерство охорони здоров`я функції з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження).

В подальшому постановою від 29.03.2017 р. № 348 Кабінет Міністрів України на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 р. у справі № 826/19610/14 відмінив рішення щодо реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та ліквідовано Державну санітарно-епідеміологічну службу.

У зв`язку з прийняттям зазначених нормативно-правових актів та ліквідацією Державної санітарно-епідеміологічної служби, державна установа "Миколаївський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" з 03.08.2016 р. перейменована в державну установу "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" відповідно до наказу від 03.08.2016 р. № 109 (а. с. 15).

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 689 від 08.07.2016 р. "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2016 № 644" забезпечено державну реєстрацію змін відомостей про Державну установу "Миколаївський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на Державну установу "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" та її відокремлених структурних підрозділів, що відображені в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 44-45).

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 385 від 28.10.2002 р. зі змінами в п. 2.3 "Перелік закладів охорони здоров`я" Закладом громадського здоров`я є: Лабораторний центр (обласний).

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України № 385 від 28.10.2002 р. зі змінами від 25.03.2019 р., яким затверджено перелік посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою (фармацевтів) у закладах охорони здоров`я в п.4 "Молодші спеціалісти" є п.II. Лаборант.

Крім того, відповідно до статуту Державної установи "Миколаївський обласний лабораторний цент Міністерства охорони здоров`я України" вказана установа є державною установою, що належить до закладів громадського здоров`я, головним завданням якої є діяльність у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), профілактики неінфекційних захворювань, захисту населення від інфекційних хвороб. Установа утворена з метою реалізації державної політики у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, що передбачає, зокрема, проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення (а. с. 112-122).

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 р. № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058.

Відповідно п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Так, згідно з Переліком №909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах на таких посадах: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Пунктом 2 примітки до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відтак, незважаючи на те, що в розділі 2 "Охорона здоров`я" Переліку № 909 наведено перелік таких установ як "установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби" та "санітарно-епідеміологічні заклади", на переконання суду, робота позивача віднесена до роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки на посаді лаборанта з бактеріології мікробіологічної лабораторії, позивач виконувала як до 2016 року в державній установі "Миколаївський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України", так і після перейменування даної установи в державну установу "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я". При цьому, як зазначено вище, згідно із п.2 примітки до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ).

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини рішення від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці другому п. 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у рішенні від 29.06.2010 р. № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, позивач пропрацювавши у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", обґрунтовано розраховувала на нарахування та виплату їй одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Суд зауважує, що позивачу з 06.06.2020 р. призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а її стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років. Крім того, позивачці до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Враховуючи те, що посада лаборанта та фельдшера-лаборанта відноситься до посад середніх медичних працівників, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а сама лише відсутність військової частини в Переліку № 909 необґрунтовано позбавляє позивача її соціальних прав, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про зобов`язання зарахувати спеціальний страховий стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці у державній установі "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" за період з 03.08.2016 р. по 06.06.2020 р.

З огляду на викладене, протиправною є бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058.

В цій частині позовні вимоги належать задоволенню.

Водночас, позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення в розмірі 45471,00 грн.

З даного приводу суд зазначає, що неуповноважений розраховувати розмір належної до виплати грошової допомоги, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині розміру допомоги не належать задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанції про сплату судового збору в сумі 1816,00 грн (а. с. 1, 74), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки загалом позовні вимоги задоволені.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язання зарахувати спеціальний страховий стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці у державній установі "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" за період з 03.08.2016 р. по 06.06.2020 р.; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення в розмірі 45471,00 грн - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 спеціальний страховий стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці у державній установі "Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" за період з 03.08.2016 р. по 06.06.2020 р.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) судовий збір у сумі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11.10.2021 р.

Суддя Н. В. Лісовська