Рішення № 100242676, 30.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року справа №813/3654/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Наум`як Х.О.,

за участю:

представника позивача Пилип`як О.П.,

представника відповідача Холявка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) з вимогами:

- визнати протиправними дії ДФС України щодо не включення до системи електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 722 598,00 грн;

- зобов`язати дії ДФС України відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних величину від`ємного значення у розмірі 722 598,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв`язку з поданням 10.07.2015 р. уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2015 року, у позивача з`явилося від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 722598,00 грн. Після набрання чинності положень Податкового кодексу України щодо електронного адміністрування податку на додану вартість, відповідачем не забезпечено автоматичне збільшення від`ємного значення на суму 722598,00 грн, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим грубо порушено вимоги пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву та додаткові пояснення. Зазначає, що органи ДФС України здійснюють заходи щодо вирішення технічних питань функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість у частині збільшення реєстраційної суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування податкових накладних, відповідно до поданих платниками уточнених розрахунків до декларацій з податку на додану вартість за червень 2015 року. Вважає, що право позивача не порушене відповідачем, оскільки ФОП ОСОБА_1 самостійно допустив помилку, не задекларувавши у податковій декларації за червень 2015 року відповідну суму від`ємного значення з податку на додану вартість та відобразивши коригування показників січня 2015 року аж у липні 2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, позов задоволено.

- Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо не включення до системи електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 722 598 грн.

- Зобов`язано Державну фіскальну службу України відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних величину від`ємного значення у розмірі 722 598 грн.

- Стягнуто з Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн 00 коп. судових витрат.

Державна фіскальна служба України не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій оскаржила їх у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року касаційну скаргу Державної фіскальної служби України - задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року - скасовано, а справу №813/3654/16 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Матеріали справи №813/3654/16 надійшли на адресу суду за вх. № 39030 01.06.2021 та за результатами автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено суддю Сакалоша В.М.

Ухвалою від 03 червня 2021 року суддя прийняв справу до провадження, ухвалив призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

30.09.2021 року протокольною ухвалою суд перейшов до розгляду справи по суті.

Через канцелярію суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Заява обгрунтована тим, що позивач пропустив строки звернення до суду .

Ухвалою від 30.09.2021 року суд відмовив у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

10.07.2015 ФОП ОСОБА_1 подав у ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (самостійний документ), уточнюючий додаток №1 та уточнюючий додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, згідно з яким, у позивача з`явилося від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 722598,00 грн.

19.08.2015 ФОП ОСОБА_1 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, в якій суму 722598,00 грн відображено в рядку 31 розділу IV та в додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість.

В податковій декларації за серпень 2015 року, прийнятій 18.09.2015, сума 722598,00 грн перейшла в рядок 20.2 та, відповідно, рядок 24 декларації, але кошти в сумі 722598,00 грн не зарахувались на електронний рахунок.

ДПІ у Сихівському районі Головного управління ДФС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, результати якої оформлено актом від 24.02.2016 р. №183/17-20/2710300154 та якою підтверджено правомірність коригування податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 722598 грн.

ФОП ОСОБА_1 не погодився із бездіяльністю відповідача по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку він має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України:

- з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі;

- з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Цим же пунктом встановлено, що період з 01 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

Вказаним Порядком визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунків коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Відповідно до п. 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України кошти з електронного рахунка платника податку на додану вартість перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до:

- державного бюджету;

- на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами -суб`єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України;

- на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань.

Протягом дії системи електронного адміністрування податку на додану вартість у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з податку на додану вартість.

З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування.

Згідно пункту 200-1.2 ст.200-1 Податкового кодексу України визначено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим п. 87.1 ст. 87 цього Кодексу.

Відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою:

?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ??НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ;

де:

?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

?Митн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України, крім сум податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником;

?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті.

?Овердрафт - сума середньомісячного розміру сум податку, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником - сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу.

?НаклВид - загальна сума податку за складеними платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

?Відшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу;

?Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників ?НаклОтр та ?НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Під час обрахунку суми ?Накл також використовуються показники, визначені пунктами 34, 34-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Сума ?Накл платника, реорганізованого шляхом приєднання, злиття, перетворення, сформована на момент державної реєстрації припинення юридичної особи, використовується під час обрахунку суми ?Накл правонаступника такого платника податку.

Сума ?Накл платника, реорганізованого шляхом поділу (з якого здійснюється виділ), сформована на момент державної реєстрації припинення юридичної особи такого платника (державної реєстрації створення юридичної особи правонаступника), використовується під час обрахунку суми ?Накл правонаступника такого платника податку пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.

Таким чином, згідно положень податкового законодавства система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні, а саме Держаної фіскальної служби України, а відтак на цьому ж рівні відбувається і усі дії пов`язані з перенесенням, відображенням (збільшенням) та автоматичним обчисленням реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули, тобто на Державну фіскальну службу України покладається обов`язок щодо забезпечення збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 1.1. Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового Кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового Кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Положеннями ст. 200 Податкового кодексу України встановлюється єдиний порядок сплати узгоджених сум з податку на додану вартість. Податковий кодекс України не містить інших норм, які б встановлювати якісь особливості сплати узгоджених сум, зокрема, стосовно уточнюючих розрахунків.

Пунктом 200.1. ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що контролюючий орган після початку роботи системи у штатному режимі на постійній основі, отримавши уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, яка прийнята 10.07.2015, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Доводи контролюючого органу про правомірне не відображення суми від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 722598,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, оскільки така не була відображена у податковій декларації за червень 2015 року, є необґрунтованими з огляду на таке.

Вказана сума від`ємного значення могла бути відображена виключно у податковій декларації за липень 2015 року (податковий період, в якому подана уточнююча податкова декларація за січень 2015 року), оскільки відповідно до пункту7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, у разі виправлення значення рядка 24 декларації за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 29 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Суд звертає увагу на те, що правильність проведеного позивачем коригування підтверджується актом від 24.02.2016 №183/17-20/2710300154 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, проведеної ДПІ у Сихівському районі Головного управління ДФС у Львівській області.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про те, що платником податків обрано цілком правомірний спосіб захисту порушеного права. Враховуючи роботу на постійній основі системи електронного адміністрування податку на додану вартість на час подання уточнюючого розрахунку, ФОП ОСОБА_1 як платник податків, реалізуючи правомірну поведінку, розраховував на відображення в системі електронного адміністрування відповідних змін, що забезпечило б йому право виписки податкових накладних без здійснення поповнення рахунку у фінансовій установі.

Крім того суд дійшов до висновку, що Державна фіскальна служба України, не забезпечивши своєчасне відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем 10 липня 2015 року відомостей, порушила статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід`ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. UnatedKingdomAppl. 7456/76 (1976)).

Суд констатує, що тимчасове затримання відображення показників фінансової звітності у відповідній системі фактично призвело негативного впливу на господарську діяльність позивача, зупинення виконання зобов`язань по укладеним контрактам та виконання останніх, оскільки по першій події унеможливлюється реєстрація податкових накладних. Маючи по факту значну суму переплати по податкових зобов`язаннях, позивач не має можливості вилучати з обігу грошові кошти.

Судом не була встановлена розумна співрозмірність між використаними засобами та тією метою, на яку була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно, примусила змінити напрямок її використання задля забезпечення сталої господарської діяльності.

На думку суду, суб`єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonableexpectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legalcertainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі BlackClawsonLtd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі YvonevanDuyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що ДФС України, не відобразивши в системі електронного адміністрування ПДВ суму від`ємного значення з ПДВ в розмірі 722598,00 грн, здійснила це необґрунтовано, чим порушила вимоги чинного податкового законодавства та передбачені статтею 2 КАС України принципи, тому такі дії ДФС України слід визнати протиправними, задовольнивши позов в цій частині.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

З огляду на висновок суду про протиправність таких дій відповідача, задоволенню підлягає і позовна вимога про зобов`язання відповідача відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних величину від`ємного значення у розмірі 722 598 грн 00 к., оскільки ця позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7-14,69-71,86,87,94,159,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо не включення до системи електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 722 598 (сімсот двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 00 к.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних величину від`ємного значення у розмірі 722 598 (сімсот двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 00 к.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судові витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2021.

Суддя В.М. Сакалош