Рішення № 100242490, 29.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року справа №380/2964/21

провадження №П/380/3011/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Завади Т.І., представника відповідачів Горбань О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин Нігерії ОСОБА_1 (далі - позивач) 04.03.2021 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області (далі - відповідач -1), Державної міграційної служби України (далі - відповідач-2) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 01.10.2020 №163 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 20.01.2021 №04-21 про відхилення скарги ОСОБА_1 на рішення (наказ) ГУ ДМС України у Львівській області від 01.10.2020 №163 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту»;

- зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про оформлення громадянину Нігерії ОСОБА_1 документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2020 року звернувся до ГУ ДМСУ у Львівській області із заявою про визнання його біженцем або особою, що потребує додаткового захисту внаслідок обгрунтованих побоювань за своє життя у разі його повернення до країни резиденства. Вказує, як в заяві про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, так і під час співбесіди наголошував на тому, що має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування через свої релігійні переконання та побоювання за своє життя в ситуаціях з порушення прав людини, а тому не може повернутися в країну походження - Нігерію. Позивач вважає, що ГУ ДМС України у Львівській області не провело процедуру перевірки його заяви для прийняття рішення на підставі повного, ретельного, об`єктивного дослідження всіх обставин, які стали підставою для звернення особи за міжнародним захистом. Вважає, що відповідач не дослідив поточної та актуальної інформації щодо його ситуації, не спростував можливості загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення. Також позивач вказує, що ГУ ДМС України у Львівській області не було поставлено вимоги щодо надання додаткових відомостей ні від заявника, ні від органів державної влади для уточнення інформації щодо ситуації у країні громадянської належності позивача станом на час прийняття оскаржуваного рішення. Наказом №163 від 01.10.2020 ГУ ДМС України у Львівській області відмовило в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивач отримав повідомлення про відмову в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 01.10.2020 №27. Позивач вважає, що наказ ГУ ДМС України у Львівській області від 01.10.2020 №163 є передчасним та підлягає скасуванню, оскільки такий прийнято без врахування всіх обставин, необґрунтовано, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Звертає увагу суду, що в порушення пункту 4.6. Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затв. наказом МВС України від 07.09.2011 №649, при отриманні оскаржуваних відмов в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивачу не було роз`яснено порядок оскарження такого рішення. Вказує, що ДМС України не вжило заходів щодо забезпечення участі особи у розгляді її скарги, зокрема не було проінформовано позивача про дату, час і місце такого розгляду і не запропоновано прибути для такого розгляду.

Відповідачі позов не визнають з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.60-74). Представник ДМС зазначив, що 08.06.2019 Азух Іхечімере Брайт легально перетнув кордон України по короткостроковій візі (діяльність у сфері культури, науки, освіти, спорту), яку отримав в Абії за запрошенням футбольного клубу Харкова. В Україні мав за мету підписати контракт і отримати роботу в цьому футбольному клубі. Відповідач вважає, що основною метою звернення позивача до ГУ ДМС у Львівській області є бажання легалізації перебування на території України, але ця умова не відповідає критеріям поняття «біженець». Вказує, що заявник зловживає процедурою міжнародного захисту, оскільки звернення до міграційної служби обумовлене не потребою у міжнародному захисті, а бажанням легалізації на території України. Відповідач пояснює, що результат дослідження інформації по країні походження шукача захисту показав, що ситуація з безпекою у місті Лагос (останнім місцем перебування заявника) відносно стабільна. Відповідно до звіту Європейського бюро підтримки у сфері притулку EASO терористичні організації у місті не активні, інших серйозних конфліктів на етнічному, релігійному чи іншому підґрунті також не зафіксовано. Відповідач вважає правомірними прийняті рішення і у разі повернення заявника до Нігерії серйозної та індивідуальної загрози його життю немає, оскільки рівень насильства у місті Лагос та Аба не досягнув такого рівня, що особі буде загрожувати небезпека лише в силу самого перебування у цьому регіоні. Представник відповідача звертає увагу суду на значну тривалість часового проміжку, що пояснюється тим, Азух Іхечімере Брайт прибув в України 08.06.2019, а 17.09.2020 вперше звернувся до ГУ ДМС у Львівській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, тобто більше ніж через один рік після в`їзду на територію України.

26.03.2021 представник позивача подав відповідь на відзив (а.с. 42-54), 07.04.2021 представник відповідача заперечення на відзив (158-162). В судовому засіданні кожен з представників навів аргументи, аналогічні до викладених в заявах по суті спору.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:

Відповідно до матеріалів особової справи №2020LV0014 Азух Іхечімере Брайт народився ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Нігерії, за національністю - нігерієць, віросповіданням - християнин, освіта - середня, за сімейним станом - не одружений, футболіст. Рідна мова - ібу, володіє англійською мовою, знає кілька слів на українській мові.

17.09.2020 позивач звернувся до ГУ ДМС України у Львівській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с. 89-90). В заяві вказав, що походить з християнської сім`ї і в регіоні, де проживав в Нігерії християнські комуни постійно потерпають від нападів радикальних мусульман, має великі побоювання стати їх жертвою.

01.10.2020 ГУ ДМСУ у Львівській області ухвалило висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту №2020LV0014/447575 _4039 (а.с. 118-124). Територіальний орган ДМС вважав заяву ОСОБА_1 очевидно необгрунтованою, яка не містить передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» умов, та такою, що носить характер зловживання та надання завідомо неправдивої інформації.

На підставі цього висновку відповідач-1 01.10.2020 прийняв наказ №163 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту». Як правову підставу прийняття наказу зазначено статтю 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (а.с. 125).

Про прийняте рішення відповідач інформував ОСОБА_1 повідомленням №27 від 01.10.2020 роз`яснивши, що якщо такий не скористається правом оскарження повідомлення, він повинен залишити територію України у встановлений строк, за відсутності інших законних підстав перебування на території України (а.с. 127).

27.10.2020 ОСОБА_1 подав скаргу до ДМС України на рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

20.01.2021 ДМС прийняла рішення №04-21 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с. 149). Листом №4601.4.3-1673/46-2-21 від 23.02.2021 ГУ ДМСУ у Львівській області надіслало позивачу повідомлення №5 від 19.02.2021 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке позивач особисто отримав 25.02.2021 (а.с. 150,151).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до статті 14 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблея ООН 10.12.1948, кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватись цим притулком.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначає Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 №3671-VI (далі - Закон №3671-VI).

За визначенням, наведеним в частини першої статті Закону №3671-VI:

1) біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

4) додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті;

13) особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань;

19) статус біженця - визнання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, іноземця або особи без громадянства біженцем.

Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту регламентовано у статті 5 Закону №3671-VI. Згідно з частиною п`ятою цієї статті особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Як визначено частинами першою, сьомою статті 7 Закону №3671-VI, оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.

Порядок попереднього розгляду заяви визначений статтею 8 Закону №3671-VI. Відповідно до цієї статті:

- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання (частина перша);

- за бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бере адвокат. Призначення адвоката для надання правової допомоги заявникові здійснюється в установленому порядку (частина друга);

- під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен дотримуватися конфіденційності з обов`язковим оформленням центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника (частина третя);

- рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (частина четверта);

- рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися (частина шоста);

- у разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення (частина сьома);

- у разі використання особою права на оскарження центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, до прийняття рішення за скаргою залишає на зберігання документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи (частина восьма);

- у разі невикористання особою права на оскарження протягом п`яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи, що перебувають на зберіганні в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (частина дев`ята).

Відповідно до статті 12 Закону №3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Рішення за скаргою приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як на три місяці. Особа, скарга якої розглядається, або законний представник такої особи мають право брати участь у розгляді їх скарги (частини п`ята, шоста статті 12 Закону №3671-VI).

Згідно з частиною дев`ятою статті 12 Закону №3671-VI особа, яка отримала повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використала права на його оскарження до суду протягом п`яти робочих днів, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні, встановлених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Статтею 17 Закону №3671-VI регламентовано, що особа, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, зазначених у пунктах 1 та 13 частини першої статті 1 цього Закону, у разі виникнення зазначених умов може повторно звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також яка оскаржує відповідне рішення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, або до суду, до прийняття рішення за скаргою має права та обов`язки, передбачені статтею 13 цього Закону.

Порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначено статтею 9 Закону №3671-VI. Відповідно до цієї статті:

- працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником (частина друга);

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзаців другого - четвертого частини першої статті 6 цього Закону (частина шоста);

- у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. Такі звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України (частина восьма);

- документи, отримані або підготовлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника (частина десята);

- після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (частина одинадцята).

Умови, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту наведені в статті 6 Закону №3671-VI. Так, не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа: - яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів; - яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй; - стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні; - яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).

Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця:

1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання;

2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів;

4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 07.09.2011 затверджені Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - Правила №649). Ці Правила визначають процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Правил №649 уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом: а) встановлює особу заявника; б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб); в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків; г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку;

ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні); е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; є) проводить дактилоскопію заявника; ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи; з) роз`яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

Рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа (пункт 2.1. розділу ІІ Правил №649).

Відповідно до пункту 2.4. розділу ІІ Правил №649 у разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: - видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3); - під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.

Згідно з пунктом 2.5. розділу ІІ Правил №649 у разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні.

Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС. Подані документи долучаються до особової справи заявника.

Порядок попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту регламентовано розділом IV Правил №649. Так, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви:

а) проводить співбесіду із заявником з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону. Результати співбесіди оформлюються відповідним протоколом співбесіди (додаток 12) з особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підписується цією особою або її законним представником, перекладачем, адвокатом, психологом, педагогом (за наявності);

б) розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

в) готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 13).

У висновку обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.

У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття територіальний орган ДМС надсилає або видає під підпис заявнику або його законному представнику письмове повідомлення про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 15), з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення, про що робить відповідний запис в журналі реєстрації видачі повідомлень (додаток 16) ) (пункт 4.6. розділу IV Правил №649).

Відповідно до пункту 4.3. розділу IV Правил №649 на підставі письмового висновку уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:

а) про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

б) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Пунктом 4.4. розділу IV Правил №649 визначено, що рішення, передбачені пунктом 4.3 цього розділу, оформлюються наказом територіального органу ДМС (додаток 14).

Згідно з пунктом 8.1 розділу VIII Правил №649 ДМС відповідно до статті 12 Закону здійснює розгляд скарг на рішення територіальних органів ДМС:

а) про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

б) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно з пунктом 8.3 розділу VIII Правил №649 за результатами розгляду скарги ДМС в межах строку, передбаченого частиною п`ятою статті 12 Закону, приймає одне з таких рішень:

а) про задоволення скарги та скасування рішення територіального органу ДМС про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

б) про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

в) про залишення скарги без розгляду.

Рішення, передбачені пунктом 8.3 цього розділу, оформлюються рішенням ДМС (додаток 36), реєструються в журналі реєстрації рішень про розгляд скарг (додаток 37) та надсилаються разом з особовою справою заявника у встановленому порядку до відповідного територіального органу ДМС (пункт 8.5. розділу VIII Правил №649).

При вирішенні цього спору суд керується такими мотивами:

Оскаржуваним наказом №163 від 01.10.2020 ГУ ДМС України у Львівській області відмовив громадянину Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Правовою підставою для прийняття цього наказу зазначено статтю 8 Закону №3671-VI.

Оцінюючи наказ ГУ ДМС України у Львівській області №163 від 01.10.2020 на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що в тексті цього наказу не вказані фактичні підстави його прийняття, які б могли б прояснити заявнику чи суду мотиви відмови в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В тексті цього наказу міститься посилання лише на статтю 8 Закону №3671-VI без зазначення умов його прийняття, що визначенні у частині шостій статті 8 зазначеного Закону.

У висновку, прийнятому за результатом розгляду особової справи громадянина Нігерії ОСОБА_1 за його заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту та у відзиві на позов територіальний орган ДМС покликався на те, що заява ОСОБА_1 є очевидно необґрунтованою, яка не містить передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» умов, носить характер зловживання та надання завідомо неправдивої інформації. Оцінюючи ці обставини в сукупності суд враховує таке:

Оскаржуване у цій справі рішення про відмову заявнику/позивачу в оформленні документів для вирішення питань про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийняте відповідачем на стадії попереднього розгляду заяви ОСОБА_1 . Норми Закону №3671-VI та Правил №649 визначають процедуру розгляду таких заяв, що складається з таких етапів:

- попереднього розгляду заяви (регламентовано статтею 8 Закону №3671-VI та розділи ІІ, ІV Правил №649);

- розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (регламентовано статтею стаття 9 Закону №3671-VI та р. ІІІ, V Правил №649);

- прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (регламентовано статтею 10 Закону №3671-VI та р. VI Правил №649).

На стадії попереднього розгляду заяви особи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як визначено пунктом 4.3. розділу IV Правил №649, можливе прийняття органом ДМС двох альтернативних рішень: - про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або - про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

При цьому частиною шостою сьомою статті 8 Закону №3671-VI визначений перелік підстав для відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту:

- заяви є очевидно необґрунтованими, у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону,

- заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу

- заяви, подані особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Оцінюючи заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, що потребує додаткової захисту (а.с.89-90) заявник вказав на обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування/нападу радикальних мусульман через свої релігійні переконання, в силу того, що сповідує християнство. Отже, зазначені побоювання заявника стати жертвою переслідувань в країні резиденства за ознаками віросповідання підпадають під умови, зазначені у пункті 1 частини першої статті 1 цього Закону №3671-VI. Відповідач не надав суду доказів того, що заява Азух Іхечімере Брайт про визнання біженцем або особою, що потребує додаткової захисту носить явні ознаки зловживання, що заявник з метою визнання його біженцем/особою, яка потребує додаткового захисту видає себе за іншу особу, при цьому 17.09.2020 заявник звернувся до ГУ ДМС у Львівській області про визнання біженцем або особою, що потребує додаткової захисту вперше. Суд не встановив передбачених частиною 6 статті 8 Закону №3671-VI умов для прийняття відповідачем рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

На обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення відповідач посилається на те, що заявник зловживає процедурою міжнародного захисту, оскільки звернення до міграційної служби обумовлене не потребою у міжнародному захисті, а бажанням легалізації на території України. Відповідач пояснює, що результаті дослідження інформації по країні походження шукача захисту показав, що ситуація з безпекою у місті Лагос (останнім місцем перебування заявника) відносно стабільна, терористичні організації у місті не активні, інших серйозних конфліктів на етнічному, релігійному чи іншому підґрунті не зафіксовано.

Оцінюючи такі аргументи відповідача суд зауважує, що належна оцінка обґрунтованості та реальності наведених заявником побоювань стати жертвою переслідувань в країні своєї резиденства повинна здійснюватися територіальним органом ДМС вже на стадії після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до норм статті 9 Закону №3671-VI та розділу ІІІ, V Правил №649, а не на стадії попереднього розгляду заяви особи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є попередньою стадією розгляду заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а не вирішенням питання про надання такого статусу по суті. Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду з цього питання, що викладені в постановах від 20.01.2020 у справі №815/4355/17, від 17.12.2020 у справі №420/3258/19, від 31.03.2021 у справі №520/12239/19.

Оцінюючи рішення ДМС України від 20.01.2021 №04-21 про відхилення скарги ОСОБА_1 на рішення/наказ ГУ ДМС України у Львівській області від 01.10.2020 №163 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту» суд враховує, що ДМС України за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 дійшло висновку, що рішення ГУ ДМС України у Львівській області є правомірним та обґрунтованим. ДМС погодилась з твердженням територіального органу ДМС, що відомості, що які наводить заявник у заяві та під час співбесіди не можуть бути підставою для надання йому міжнародного захисту, зауваживши, що такий висловлює побоювання щодо повернення до країни походження через переслідування християн в регіоні, звідки він походить. ДМС дійшло висновку, що у разі повернення заявника до Нігерії серйозної та індивідуальної загрози його життю немає. Отже, ДМС, як і ГУ ДМС у Львівській області здійснила аналіз заяви ОСОБА_1 в частині обґрунтованості його побоювань щодо повернення в країну походження, тобто фактично вирішила заяву ОСОБА_1 по суті без прийняття рішення про оформлення документів для вирішення цього питання. Тобто ДМС України мале реальну можливість виправити допущену територіальним підрозділом помилку, проте не скористалася нею.

Підсумовуючи наведені міркування суд дійшов висновку, що наказ Головного управління ДМС України у Львівській області від 01.10.2020 №163 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту», як і рішення ДМС від 20.01.2021 №04-21 про відхилення скарги ОСОБА_1 на рішення/наказ ГУ ДМС України у Львівській області від 01.10.2020 №163 є такими, що не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому такі підлягають скасуванню як протиправні.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права суд враховує, що прийняті відповідачами рішення з огляду на підстави відмови заявнику/позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є необґрунтованими, а про наявність інших підстав відповідачі не зазначили. З огляду на те, що ГУ ДМС України у Львівській області не виконало усіх умов, необхідних для остаточного вирішення порушеного питання за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ДМС України у Львівській області прийняти рішення про оформлення громадянину Нігерії ОСОБА_1 документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. З метою застосування такого заходу суд на підставі статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог. Водночас суд відмовляє в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання ДМС України прийняти рішення про оформлення громадянину Нігерії ОСОБА_1 документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з огляду на те, що відповідно до пункту 4.4. розділу IV Правил №649 рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в оформленні таких документів оформлюються наказом територіального органу ДМС. Отже, ДМС України за такою вимогою є неналежним відповідачем.

Підсумовуючи свої висновки, позовні вимоги громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, Державної міграційної служби України підлягають задоволенню частково, при цьому з метою ефективного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог.

Суд не застосовує правила розподілу судових витрат, визначених статтею 139 КАС України, оскільки позивач згідно з пунктом 14 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 01.10.2020 №163 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту».

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 20.01.2021 №04-21 про відхилення скарги ОСОБА_1 на рішення (наказ) ГУ ДМС України у Львівській області від 01.10.2020 №163 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту».

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області прийняти рішення про оформлення громадянину Нігерії ОСОБА_1 документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В задоволенні позовних вимог про зобов`язання Державної міграційної служби України прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.10.2021.

Суддя Москаль Р.М.