Рішення № 100241887, 11.10.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2021 р. справа № 300/2725/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3715 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А3715 про визнання протиправними дій щодо невиплати у день звільнення індексації грошового забезпечення та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 20.08.2019 по 31.05.2021 в сумі 294577,50 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача, оскільки відповідач 31.05.2021 нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 20.12.2016 по 01.03.2018, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №300/2274/20. Тому відповідно до статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Крім цього, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний провести позивачу виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 21.07.2021 (а.с.22-26). Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову. Просив відмовити в задоволенні позову з обґрунтувань відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 Кодексу законів про працю України, оскільки зазначає, що при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Наказом командира Військової частини А3715 від 16.08.2019 №70-РС старшого солдата ОСОБА_1 , командира відділення - командира машини 2 розвідувального відділення розвідувального взводу Військової частини А3715, звільнено у запас з військової служби за підпунктом "й" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до наказу командира Військової частини А3715 (по стройовій частині) від 20.08.2019 №381 позивача з 20.08.2019 виключено зі списків особового складу та з усіх видів грошового забезпечення (а.с.9).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №300/2274/20, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А3715 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 20.12.2016 по 01.03.2018. Зобов`язано Військову частину А3715 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 20.12.2016 по 01.03.2018. Зобов`язано Військову частину А3715 надати ОСОБА_1 довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 20.12.2016 по 01.03.2018.

На виконання рішенням суду від 26.11.2020 у справі №300/2274/20 Військова частина А3715 відповідно до виписки з банківського рахунку позивача АТ КБ "ПриватБанк" 31.05.2021 виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 20.12.2016 по 01.03.2018 в розмірі 7809,03 (а.с.11).

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо невиплати у день звільнення індексації грошового забезпечення, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 20.08.2019 по 31.05.2021 в сумі 294577,50 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1).

Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як зазначено вище, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено, позивача виключено зі списків особового складу військової частини А3715 з 20.08.2019, тоді як фактичний розрахунок з виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду від 26.11.2020 у справі №300/2274/20, було проведено 31.05.2021 в сумі 7809,03 грн. (а.с.11), проте невиплачено позивачу його середній заробіток за весь час затримки з виплати індексації грошового забезпечення по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем після вирішення спору на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку з 20.08.2019 по 31.05.2021.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №300/1123/21, яке набрало законної сили, встановлено, що за 2 останні місяці перед звільненням позивачу було нараховане грошове забезпечення в розмірі 27602,65 грн., а саме 14102,75 грн. - за червень 2019 року та 13499,90 грн. - за липень 2019 року, тобто, середньоденний заробіток, з урахуванням кількості робочих днів за повні календарні місяці червень (30) - липень (31) 2019 року становить 452,50 грн. (27602,65 грн. : 61 день).

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставина з розміру одноденного заробітку позивача - 452,50 грн., визначеного з суми грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням, тобто червень-липень 2019 року, не потребує доказуванню при розгляді даної справи, оскільки вказана обставина встановлена рішенням суду в адміністративній справі №300/1123/21, що набрало законної сили.

Кількість днів, впродовж яких затримано виплати при звільненні 20.08.2019 по 31.05.2021 - 650.

Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 294125 (452,50х650 днів) грн.

Із вказаного приводу суд зазначає наступне.

З огляду на наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 в справі №821/1083/17 мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таке зменшення повинно відбуватися з врахуванням: розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інших обставин справи, встановлених судом, зокрема, дій працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судом враховується, що розрахований середній заробіток за час затримки виплат, який просить стягнути позивач, є неспівмірним з розміром індексації грошового забезпечення 7809,03 грн., невиплаченої позивачу при звільненні.

Також, суд враховує те, що тривалість періоду затримки виплати позивачу індексації грошового забезпечення пов`язана з вирішенням спору про її нарахування та виплату у справі №300/2274/20.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи: розмір простроченої заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права позивача і до моменту його звернення до суду, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, дії сторін у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача та заявленої позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд вважає, що підлягає до зменшення розмір відшкодування, передбачений статтею 117 Кодексу законів про працю України до 50% індексації грошового забезпечення 7809,03 грн., невиплаченої позивачу при звільненні.

За таких обставин, слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки - в сумі 3904,52 гривень (7809,03*50%).

Враховуючи вищенаведене, є протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення з 20.08.2019 по 31.05.2021 та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 20.08.2019 по 31.05.2021 в сумі 3904,52 гривень.

Щодо вимоги про компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Однак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є грошовим забезпеченням, грошовими винагородами та іншими виплатами, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням ним обов`язків під час проходження служби, а відповідальністю за затримку розрахунку при звільненні в розумінні статті 117 Кодексу законів про працю України.

Оскільки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є грошовим забезпеченням, грошовими винагородами та іншими виплатами, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням ним обов`язків під час проходження служби, а відповідальністю за затримку розрахунку при звільненні в розумінні статті 117 Кодексу законів про працю України, то відсутні підстави для компенсації позивачу сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, при стягненні середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення з 20.08.2019 по 31.05.2021 та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 20.08.2019 по 31.05.2021 в сумі 3904,52 гривень. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3715 Міністерства оборони України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення з 20.08.2019 по 31.05.2021.

Стягнути з Військової частини А3715 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 26621745, вул. Василе Олександрі, 46, м. Чернівці, 58025) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 20.08.2019 по 31.05.2021 в сумі 3904 (три тисячі дев`ятсот чотири) грн. 52 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.