Ухвала суду № 100241741, 04.10.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 308/11368/16-а № провадження: Н/260/7/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді – Іванчулинця Д.В., суддів: Маєцької Н.Д. та Скраль Т.В.,

при секретарі судових засідань – Костелей І.Ф.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Заяць Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року у справі № 308/11368/16-а в справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. Ухвала в повному обсязі складена та підписана 11 жовтня 2021 року.

02 листопада 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із адміністративним позовом до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - відповідач), яким просив суд: 1) прийняти адміністративний позов до розгляду; 2) витребувати пенсійну справу ОСОБА_1 із Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області; 3) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 84% середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 року № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-111, що діяла станом на вересень 2009 року) на підставі довідки прокуратури Донецької області № 18-57-1758 від 29.09.2016 року про заробітну плату; 4) скасувати рішення відповідача вкладка № 68 до протоколу № 57 від 28.10.2016 року щодо відмови позивачеві у перерахунку пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 05.11.1991; 5) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії призначеної позивачу згідно статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 3662-12 від 26.11.1993 року в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 р. “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру””, що діяла станом на дату призначення позивачу пенсії, на підставі довідки прокуратури Донецької області № 18-57-1758 від 29.09.2016 року, у розмірі 84 % від суми заробітку та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016 року; 6) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору (том І, а.с.3-10).

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено (том І, а.с.62-67).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2017 року залишили без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2017 року у справі № 398/11368/16-а – без змін (том І, а.с.100-103).

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року – без змін (том І, а.с.144-146).

09 січня 2020 року позивачем до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було подано заяву про перегляд постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року у справі за № 308/11368/16-а за виключними обставинами (том І, а.с.160-163).

13 січня 2020 року головуючим суддею по справі № 308/11368/16-а Фазикош Олексієм Васильовичем було заявлено клопотання про розгляд заяви ОСОБА_1 колегією у складі трьох судді та оголошено заяву про самовідвід судді (том І, а.с.169).

13 січня 2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було задоволено заяву головуючого судді Фазикош О.В. по справі № 308/11368/16-а про самовідвід (том І, а.с.170).

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, розгляд заяви ОСОБА_1 призначено колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя – Іванов А.П., судді: Бенца К.К. та Дергачова Н.В. (том І, а.с.172).

17 січня 2020 року ухвалою колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було відкрито провадження у даній справі за виключними обставинами (том ІІ, а.с.23, 24).

12 травня 2021 року Ужгородським міськрайонним судом постановлено ухвалу про передачу за підсудністю адміністративної справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року у справі за № 308/11368/16-а на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду (том ІІ, а.с.70-72).

13 липня 2021 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за № 308/11368/16-а.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддя та протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів, дана адміністративна справа призначена до розгляду колегією суддів Закарпатського окружного адміністративного суду у складі трьох суддів: головуючий суддя – Іванчулинець Д.В., судді: Скраль Т.В. та Маєцька Н.Д..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року відкрито провадження у даній справі за виключними обставинами (том ІІ, а.с.80-82).

Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами мотивована тим, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, приводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.

Отже, положення частини дванадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України. Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини дванадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також, Конституційний Суд України установив такий порядок виконання ухваленого Рішення:

- частина дванадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина дванадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним таким, що не може бути оскаржено.

Враховуючи вищезазначене, позивач у своїй заяві про перегляд постанови Ужгородського міськрайонного суду, стверджував, що відповідачем порушено його право на перерахунок пенсії, рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку є неправомірним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вищенаведені обставини, мають значення для вирішення даної справи і є істотними для прийняття правильного рішення у справі, та як на їх підставі можна зробити висновок про наявність у позивача гарантованого законодавством права на перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на рівні умов та складових заробітної плати категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Відповідно до вимог п.1 ч.5 ст.361 КАС України, позивач просив переглянути постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/11368/16-а від 15 лютого 2017 року у зв`язку з виключними обставинами.

Відповідачем було подано до суду заперечення на заяву про перегляд постанови Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2017 року. Згідно змісту яких вбачається, що останній не погоджується з відповідною заявою, оскільки відповідно до вимог статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно вимог статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержання висновку.

У відповідності до приписів статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за виключними обставинами та однією з підстав такого перегляду є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Таким чином, як зазначає відповідач, встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого рішення за виключними обставинами, а не є безпосередньою підставою, за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами.

На час виникнення спірних правовідносин положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. втратили чинність, окрім частин 3, 4, 6 та 11, одна ці частини не стосуються питання щодо проведення перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури, у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 р. на час виникнення спірних правовідносин також не передбачали проведення перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури, у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення вказано яка частина якої статті визнана неконституційною, в пунктом 3 – встановлено порядок виконання цього Рішення.

Таким чином, на думку відповідача, положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, які передбачають умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, застосовуються з 13 грудня 2019 року та не поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до 12 грудня 2019 року включно.

З огляду на зазначене вище, представник відповідача у письмових запереченнях на заяву про перегляд постанови ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2017 року просив відмовити позивачеві, оскільки відсутні правові підстави для задоволенням таких вимог позивача.

Позивач у судовому засіданні підтримав заяву про перегляд постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року в повному обсязі з мотивів наведених у заяві та просив суд переглянути відповідне рішення та задовольнити його вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення заяви заперечила, з мотивів наведених у письмових запереченнях та просила суд відмовити позивачеві в задоволенні такої заяви.

Розглянувши доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, заперечення на таку заяву, дослідивши з цього приводу матеріали даної справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності до частини другої статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Частиною першою статті 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України встановлено, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Частина четверта статті 368 КАС України передбачає, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Положеннями частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу N 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.

У справі, що розглядається встановлено, що рішенням Конституційного Суду України N 7-р (II)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано що положення частини дванадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ та суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.

Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини дванадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України

Також, Конституційний Суд України установив такий порядок виконання ухваленого Рішення:

- частина дванадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина дванадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року N 2136-VIII.

Наявність Рішення Конституційного Суду України N 7-р (II)/2019 від 13 грудня 2019 року не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року у справі № 308/11368/16-а, про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернувся ОСОБА_1 , у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів зазначає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.

Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі N 808/1628/18, у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі N 808/2492/18, у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі N 755/4893/18 (755/18431/15-а), у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі N 805/550/16-а.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року у справі № 308/11368/16-а.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295, 297, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року у справі № 308/11368/16-а - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається у п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Головуючий суддя Д.В. Іванчулинець

Судді Н.Д. Маєцька

Т.В. Скраль