Рішення № 100241474, 11.10.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/10123/21

категорія 111031101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії, встановити, що зерносховище і будівлі та споруди, які використовуються як зерносховища не є об`єктом для нарахування податку та скасувати податкові повідомлення-рішення і податкову вимогу, а саме:

за 2019 рік ППР №0116641-5113-0608 від 20.05.2019 на суму 16142,93 грн; ППР №0116642-5113-0608 від 20.05.2019 на суму 3157,10 грн;

за 2020 рік ППР №0037823-5133-0608 від 01.04.2020 на суму 7077,41 грн; ППР №0037822-5133-0608 від 01.04.2020 на суму 36188,26 грн;

за 2021 рік ППР №0210487-2406-0608 від 28.04.2021 на суму 7342,69 грн, усього 50608,36 грн; ППР №0210486-2406-0608 від 28.04.2021 на суму 37544,70 грн, усього 80810,37 грн;

- податкову вимогу від 09.02.2021 №2234-13 на суму 43265,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в податковій інспекції Житомирського району Житомирської області. Позивач володіє земельною ділянкою-паєм площею 5 га та присадибною ділянкою площею 0,14 га. Крім того, позивач зазначає, що має у власності зерносховище та приміщення колишнього млина, яке також використовує як зерносховище. Про те, що будівлі зерносховища, комори цегляні та навіс і будівля млина, кімнати мельника та дві комори використовуються за призначенням для зберігання зерна, позивачем надано акт обстеження об`єкта нерухомого майна від 05.08.2020, яке проведено комісією Глибочицької сільської ради та довідку №626 від 17.05.2021 Глибочицької сільської ради, що, на думку позивача, свідчить про використання позивачем вказаного об`єкта, як зерносховища. На думку позивача, зерносховище, що перебуває у нього у володінні, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, тому прийняті відповідачем податкові повідомлення та податкова вимога є незаконними та підлягають скасуванню. Позивач стверджує, що є сільгоспвиробником, який займається вирощуванням, зберіганням та реалізацією зерна, відповідно до правил додержання сівозмін, а тому є тією категорією сільгоспвиробників, які за ст.266 Податкового кодексу України не сплачують (звільнені законом від сплати) податку за нерухоме майно (те, яке не оподатковується), однак відповідач, на думку позивача, незаконно стягує з нього податки на нерухомість, завдаючи шкоду, як виробнику, відволікаючи від основної роботи, завдає шкоди в тому числі і моральної та при цьому погрожує великими штрафними санкціями, що позивач вважає з огляду на чинне законодавство незаконним, та що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

20.07.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.70-72), відповідно до якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не є сільгосптоваровиробником у визначенні терміна "сільгоспвиробник", яке наведене в підпункті 14.1.235 Податкового кодексу України. Вказує, що підставами для звільнення від оподаткування є наявність у платника податків всіх необхідних умов: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства". На переконання відповідача, позивачем не надано доказів щодо виконання вказаних вимог податкового кодексу, відповідно і посилання позивача на звільнення даних будівель від оподаткування безпідставні. Відповідач також зазначає про те, що податковий кодекс України передбачає можливість врегулювання питань щодо звільнення від оподаткування шляхом безпосереднього звернення до податкової платника податків та проведення звірки, однак позивач до податкової не звертався, документів на підтвердження звільнення його від оподаткування не надав.

Крім того, відповідачем у відзиві викладене клопотання про заміну відповідача на належного.

28.07.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.80) відповідно до якої позивач проти доводів відзиву заперечує, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Стосовно заміни відповідача позивач заперечує, вважає, що допоки не припинено юридичну особу відповідача він не може бути замінений на правонаступника.

Ухвалою суду від 11.10.2021 клопотання відповідача про заміну відповідача на належного у справі №240/10123/21 задоволено, замінено відповідача - Головне управління ДПС у Житомирській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142501) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області (ідентифікаційний код юридичної особи 44096781).

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення, а саме:

за 2019 рік ППР №0116641-5113-0608 від 20.05.2019 на суму 16142,93 грн; ППР №0116642-5113-0608 від 20.05.2019 на суму 3157,10 грн (а.с.37-38);

за 2020 рік ППР №0037823-5133-0608 від 01.04.2020 на суму 7077,41 грн; ППР №0037822-5133-0608 від 01.04.2020 на суму 36188,26 грн (а.с.39-40);

за 2021 рік ППР №0210487-2406-0608 від 28.04.2021 на суму 7342,69 грн, усього 50608,36 грн; ППР №0210486-2406-0608 від 28.04.2021 на суму 37544,70 грн, усього 80810,37 грн (а.с.41-42);

- податкова вимога від 09.02.2021 №2234-13 на суму 43265,67 грн (а.с.45).

Не погодившись із вказаними рішеннями та вимогою, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням про визначення суми податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень щодо стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відносини у сфері справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюються статтею 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.3.1 та підпунктом 266.3.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової/нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичної особи здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової/нежитлової нерухомості та відповідної ставки, встановленої за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема, щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 Податкового кодексу України ОСОБА_1 для звірки в письмовій формі не звертався.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування для розрахунку податку є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Щодо застосування до позивача підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Зміст підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширеному тлумаченню. Буквенні підпункти підпункту 266.2.2 мають прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»); та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («г», будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

У підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавцем використано правову конструкцію, яка передбачає одночасно дві умови для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме; 1) суб`єкт, який володіє об`єктами нерухомості повинен бути сільськогосподарським товаровиробником 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) повинен використовуватись безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника.

Сільськогосподарський товаровиробник - це юридична або фізична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (абзац 11 статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» (далі - Закон №2238-ІІІ)).

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави І розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Проаналізувавши норми статті 14 Податкового кодексу України варто зазначити, що сільськогосподарський товаровиробник здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва чи тваринництва. Таке визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшого використання чи реалізації. При цьому, необхідно зазначити, що товарність сільськогосподарського виробництва прямо пов`язується із виробництвом продукції, як товару, тобто кінцевою метою такої діяльності є відчуження сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

До виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (абзац 2 статті 1 Закону України від 23.09.2008 №575-VІ «Про сільськогосподарський перепис»).

Отже, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності: 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний); 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.81). Жоден із названих видів діяльності не відповідає виду діяльності "сільськогосподарський товаровиробник".

Отже, позивачем не подано й матеріалами справи не підтверджено, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, крім того, ним не подано до контролюючого органу звітності форми №1-ДФ, №20-ОПП, що подається такими виробниками.

Враховуючи положення підпунктів 14.1.36 та 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Аналіз наведеної норми, дає підстави для висновку, що для застосування до особи пільги у вигляді сплати звільнення зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, необхідна наявність одночасно таких умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; особа наділена статусом сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, на підставі наведеного, позивач не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта-власника нежитлової нерухомості, для звільнення її від податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов:

1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак він не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а отже об`єкт нерухомості, який належить позивачу, не звільняється від оподаткування податком на майно відмінне від земельної ділянки в розумінні статті 266 Податкового кодексу України.

Схожої думки притримується Верховний Суд у постановах 24.02.2020 у справі №500/2407/18, та від 24.04.2020 у справі №540/2206/19.

Слід також зазначити, що згідно з підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Позивач не звертався до контролюючого органу з питань проведення звірки для звільнення від сплати податку об`єктів нерухомості, що належать йому на праві власності, а звернувся до суду із даним позовом.

Фактично, позивачем лише підтверджено право власності на майно, а не те, що він є сільськогосподарським товаровиробником.

Із матеріалів справи судом не встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, тому, він і не може бути отримувачем пільги визначеної пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що належні позивачу приміщення є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів податкового законодавства і на них повинен нараховуватись податок на нерухоме майно.

Внаслідок порушення позивачем свого обов`язку щодо сплати зобов`язання у строки, встановлені Податковим кодексом України, Головним управлінням ДПС у Житомирській області правомірно сформовано та надіслано податкові повідомлення-рішення: №0116641-5113-0608 від 20.05.2019 на суму 16142,93 грн; №0116642-5113-0608 від 20.05.2019 на суму 3157,10 грн; №0037823-5133-0608 від 01.04.2020 на суму 7077,41 грн; №0037822-5133-0608 від 01.04.2020 на суму 36188,26 грн; №0210487-2406-0608 від 28.04.2021 на суму 7342,69 грн, усього 50608,36 грн; №0210486-2406-0608 від 28.04.2021 на суму 37544,70 грн, усього 80810,37 грн та податкову вимогу від 09.02.2021 №2234-13 на суму 43265,67 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, Головне управлінням ДПС у Житомирській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Рішення суду у даній справі не позбавляє позивача права звернутися до контролюючого органу, у порядку визначеному підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, з письмовою заявою для проведення звірки даних щодо належного йому майна.

Зважаючи на відмову у задоволенні адміністративного позову, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін