Рішення № 100241006, 08.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2021 р. Справа№200/8902/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про визнання бездіяльність протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення повного розрахунку при звільненні;

- стягнення середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (не випалити одноразової грошової допомоги при звільненні) за період з 16.01.2021 по день фактичного розрахунку 15.06.2021 в розмірі 106266,25 грн.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що його було звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу з 15.01.2021 року. Разом з тим, повний розрахунок при звільненні був проведений лише 15.06.2021. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.

30 серпня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якої відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що Донецьким прикордонним загоном зроблена довідка-розрахунок розміру середньоденного грошового забезпечення згідно якої середній заробіток за день складає 380,02 грн., а грошове забезпечення у зв`язку із затримкою розрахунку складає 57003,00 грн. та просить при винесенні рішення врахувати принцип співмірності та пропорційності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставин за яких було встановлено наявність, дії відповідача щодо її виплати.

04 жовтня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої ОСОБА_1 заперечує щодо навередних відповідачем обставин та правових підстав у відзиві та вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання доказу сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 20212021 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 04 квітня 2012 року. Має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 .

Згідно з витягом наказу начальника прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь від 15 січня 2021 року № 17-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення .

У зв`язку з не нарахуванням та не виплатою разової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Згідно з інформацією, наявною в КП «ДСС» рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року по справі № 200/1510/21-а позовні вимоги - задоволено та вирішено:

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9937 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати Військову частини 9937 (код ЄДРПОУ 14321726, адреса: вул. Гагаріна, 150-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87521) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вказане вище рішення набрало законної сили 29 квітня 2021 року.

На виконання постанови рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року по справі № 200/1510/21-а 15.06.2021 року військовою частино №9937 було переведено кошти на особистий рахунок позивача у сумі 22782,52 грн, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 (а.с. 16)

Отже, остаточний розрахунок з позивачем при звільненні проведено 15.06.2021.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивача виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 15 січня 2021 року.

В частині 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України занотовано: законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За правовою позицією, наведеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд відзначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, то за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми статей 116, 117 КЗпП України, та поширити останні на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

При цьому, норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців в частині порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 804/3722/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не було проведено позивачу виплату разової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.

Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби разової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.

Тобто, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки свідчить про наявність у позивача права на отримання відшкодування за затримку виплати вихідної допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.

За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку у відповідності до приписів статті 117 КЗпП України.

Виходячи з приписів ст. 116, 117 КЗпП України з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право та частки, яку вона становила у заявлених вимогах, та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.

Механізм обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (із змінами та доповненнями).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку).

При цьому спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення, є Порядок № 260, пунктом 7 розділу І якого, серед іншого, визначено, що середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 слід дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям Збройних Сил України проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні здійснюється з щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років) та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія), що вказані у грошовому атестаті військовослужбовця або довідці військової частини про грошові виплати.

Отже, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення з 15.01.2021 року, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 2232 та п. 242 Положення №1153/2008 є днем звільнення, тому розрахунковим періодом є листопад-грудень 2020 року.

Відповідно довідки 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26.08.2021 року № 739 грошове забезпечення:

за листопад 2020 року складає 11590,50 грн., кількість відпрацьованих днів - 30;

за грудень - 11590,50 грн., кількість відпрацьованих днів - 31;

Розмір середньоденного заробітку - 380,02 грн.

При розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні потрібно виходити із кількості календарних днів у заявленому періоді.

Оскільки позивача з 15.01.2021 року виключено зі списків особового складу, то відлік часу затримки відраховується з 16.01.2021 року.

Сторонами у справі не заперечується, що разову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби позивач отримав 15.06.2021 року, отже строк затримки розрахунку при звільненні - 102 дні.

Розраховуючи кількість днів затримки, суд застосував правову позицію щодо обрахунку кінцевої дати вказаного строку, що висловлена Верховним Судом у постановах від 25.11.2020 справа № 160/2867/19 та від 23.12.2020 справа № 803/1768/17.

Поряд із цим, на підставі розрахунково-платіжної відомості №12 за січень 2021 року та №28 від 23.02.2021 року за лютий 2021 року судом установлено, що позивачу при звільненні сплачено 41891,69 грн.

Тоді як недоплачена сума складає 23181,00 грн.

Отже, суд вважає, що наявні підстави для застосування принципу співмірності.

Правове обґрунтування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 справа № 821/1083/17 зазначила: " з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 (справа № 480/3105/19) вказано: "Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Ураховуючи наведені правові висновки та застосовуючи спосіб розрахунку, наведений у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 (справа № 480/3105/19), суд здійснив такі обчислення.

У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складає 65072,69 грн. (41891,69 + 23181,00 ).

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: 38762,04 грн. (102 Х 380,02).

Отже, співмірна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошової компенсації за неотримане речове майно складатиме 35,6 % від 38762,04 грн., що становить 13799,29 грн.

Крім того, стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, потрібного наголосити, що суд не вирішує питання про утримання з цих коштів податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов`язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 805/1008/16-а).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до частини першої ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини 9937 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 16 січня 2021 року по 14 червня 2021 року включно та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час розрахунку при звільненні за період з 16 січня 2021 року по 14 червня 2021 року включно в розмірі 13799,29 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

За змістом статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 1062,66 грн., зважаючи на часткове задоволення позову, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сума судового збору 138,15 грн. (1062,66 х 13%).

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини 9937 ( місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а; код ЄДРПОУ 14321726) про визнання бездіяльність протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9937 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 16 січня 2021 року по 14 червня 2021 року включно.

Стягнути з Військової частини 9937 (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а; код ЄДРПОУ 14321726) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час розрахунку при звільненні за період з 16 січня 2021 року по 14 червня 2021 року включно в розмірі 13799 (тринадцять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 29 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 9937 ( місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а; код ЄДРПОУ 14321726) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 138 (сто тридцять вісім) гривень 15 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова