Рішення № 100239914, 08.10.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/543/21 (922/2747/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізична особа ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 482 658,06 грн, з якої: заборгованість по виплаті заробітної плати 134 705,82 грн; середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, в розмірі 331311,78 грн (станом на 01.07.2021); компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їз виплати в розмірі 18 640,46 грн (станом на 01.07.2021).

В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/543/21 про банкрутство ПрАТ "Харківський коксовий завод". Справа розглядається у складі судді Міньковського С.В.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.07.2021 позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 2747/21 від 09.07.2021) передана на розгляд судді Мньсковського С.В.

Ухвалою суду від 10.08.2021 прийнято позовну заяву (вх. №2747/21 від 09.07.2021) до розгляду в межах справи про банкрутство № 922/543/21, відкрито провадження у справі № 922/543/21 (922/2747/21), ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України. Витребувано у відповідача необхідні документи для розгляду справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, хоча належним чином повідомлений про відкриття спрощеного провадження, про що свідчить, зокрема, поштове повідомлення про вручення за вих. №024616, яке вручено 14.09.2021.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, суд, дійшов висновку про наступне.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП), боржник (відповідач) не провів повного розрахунку з позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з боржника заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2018 по жотень 2019 в сумі 134705,82 грн (з урахуванням виплаченої суми), компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 18640,46 грн, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 331 311,78 грн. Зазначена заборгованість боржником (відповідачем) не оспорюється.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач працював у відповідача на посаді помічника директора з безпеки з 26.02.2018 по 31.10.2019 року. Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 за №№ 8-9.

Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем останнім була нарахована заробітна плата за період лютий 2018-жовтень 2019 в загальній сумі 259 594,85 грн, але виплачена сума заробітної плати складає 124 889,03 грн, що підтверджується банківською випискою. Вказана сума розрахована судом на підставі даних з виписки Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 20.06.2021 року, оскільки при звільненні позивачу не було надано довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. Таких даних не надано і суду.

Відповідно до доданих до позову документів позивач звертався до відповідача із заявою про надання довідки про заборгованість підприємства по заробітній платі, про нараховану та виплачену заробітну плату, довідки про розмір середньоденної заробітної плати, довідки про нарахування виплат за дні невикористаної відпустки. Однак відповіді не отримав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадяни мають право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.94, ч.5 ст.95 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідно до вищезазначених норм, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, також передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Згідно розрахунку відповідача, який на думку суду є вірним, розмір компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 18640,46 грн.

В постанові Верховного Суду України від 02.07.14 у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов`язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як роз`яснено п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 р., задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом встановлено, що виплати за останні два календарних місяці роботи, що передують звільненню (вересень, серпень 2019) складають суму 34 411,84 грн, кількість робочих днів за період вересень-серпень 2019 складає 43 дні; середньоденна заробітна плата позивача за період вересень-жовтень 2019 дорівнює 800,27 грн (34411,84 грн : 43 = 800,27); кількість робочих днів за період з 01.11.2019 по 30.06.2021 дорівнює 414 днів. Середній заробіток за цей період складає: 414 х 800,27 грн = 331 311,78 грн (без утримання податків й інших обов`язкових платежів).

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Однак при стягненні середнього заробітку на позивача покладається обов`язок сплати судового збору. Тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 4969,68 грн слід покласти на боржника (відповідача), стягнувши його на користь позивача, а судовий збір в розмірі 2300,19 грн, від якого позивач звільнений, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 116, 117 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, код ЄДРПОУ 24481702) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість в сумі 484 658,06 грн (без утримання податків й інших обов`язкових платежів), з якої: заборгованість по виплаті заробітної плати за період з лютого 2018 по жовтень 2019 - 134 705,82 грн; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати - 331 311,78 грн грн; компенсація за втрату частини доходів в зв`язку з порушенням термінів її виплати - 18640,46 грн; та судовий збір у розмірі 4969,70 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, код ЄДРПОУ 24481702) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 2300,19 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Стягувач: ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Боржник: Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, код ЄДРПОУ 24481702).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "08" жовтня 2021 р.

Суддя С.В. Міньковський