Рішення № 100239895, 11.10.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3198/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Гребенюк Т.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119, вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037) до Приватного підприємства "Харків-Арсенал" (код ЄДРПОУ 32762956, вул. Біблика, 57, м.Харків, 61089) про стягнення коштів у розмірі 65 287 грн. 08 коп. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

11.08.2021 до Господарського суду Харківської області звернулося Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” (далі – позивач або КП “ХТМ”) з позовом до Приватного підприємства "Харків-Арсенал" (далі - відповідач або ПП "Харків-Арсенал") про стягнення заборгованості, яка складає 65 287 грн. 08 коп., з яких: 38 229 грн. 37 коп. - основного боргу, 2812 грн. 77 коп. - інфляційних втрат, 1230 грн. 80 коп. - 3% річних, 23014 грн.14 коп. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "Харків-Арсенал" не сплачено заборгованість за постачання теплової енергії КП «Харківські теплові мережі». Оскільки споживач не здійснює оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, позивач просить стягнути наявну заборгованість за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року, а також сплатити, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати та 3% річних, а також пеню. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №922/3198/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України) та докази направлення відзиву позивачу.

Копії вказаної ухвали суду були надіслані сторонам за адресами, зазначеними у позовній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6102256184582 на адресу відповідача, ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 року у справі №922/3198/21 вручено 19.08.2021 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 03.09.2021 року (включно).

У передбачений строк від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№20345 від 02.09.2021 року), відповідно до якого ПП «Харків-Арсенал» просить зменшити розмір пені до 20 відсотків від існуючої суми боргу та залишити пеню в розмірі 4628,28 грн.; судовий збір просить відшкодувати за рахунок Державного бюджету України. Також вказує, що ПП «Харків-Арсенал» визнає існування наявної заборгованості за постачання теплової енергії у сумі 38 229 грн. 37 коп., та не заперечує щодо нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірах, зазначених у позовній заяві.

09.09.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№21067), відповідно до якої просить поновити позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та долучити його до матеріалів справи.

Суд при розгляді відповідного клопотання вважає за необхідне зазначити наступне. Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів, оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. За приписами ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Втім, з метою забезпечення прав особи на судовий захист, Суд вважає за можливе поновити позивачу строк для подання відповіді на відзив та здійснювати розгляд даної справи з урахуванням поданого процесуального документу.

20.09.2021 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №21945/21).

З огляду на своєчасність подання відповіді на відзив та відповідність правилам, встановленим частинами третьою - шостою статті 165 ГПК України, Суд здійснює розгляд справи з її урахуванням.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2006 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством «Харків-Арсенал» (Споживач) було укладено Договір про постачання теплової енергії №8922(надалі - Договір), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки відпустки-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання (у 2-х примірниках).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 6.3. Договору).

Згідно з пункт 6.4. Договору якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 10.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Матеріали справи не містять доказів направлення сторонами договору заяв про його припинення, у зв`язку з чим Договір є пролонгованим.

Згідно акту приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 02.03.2015 року управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради передає, а ПП «Харків-Арсенал» приймає в орендне користування нежитлове приміщення площею 60,3 м2, розташоване за адресою вул. 2-ї П`ятирічки, 57, літера «А-5» (додаток до договору №325 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 02.03.2015 року).

Система опалення приміщень по вул. 2-ї П`ятирічки, 57 (вул. Біблика, 57) у місті Харкові є невід`ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.

Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань (з урахуванням теплових втрат від наружної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71), які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням (п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198), а між власниками житла пропорційно площам квартир (п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630).

У зв`язку з тим, що житловий будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, оснащений приладом обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався відповідачем згідно показань приладу обліку, встановленого у будинку, з урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлове приміщення відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов`язання виконав та здійснив відпуск теплової енергії відповідачу за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року, що підтверджується наступними актами включення/відключення опалення в житловому будинку по вул. Біблика, 57, м. Харків: №170/10063 від 15.10.2018, №170/11406 від 09.04.2019, №170/11108 від 19.10.2019, №170/9382 від 09.04.2020, №170/12069 від 20.10.2020, №170/12970 від 12.04.2021 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку нарахувань по ПП «Харків-Арсенал» за спожиту теплову енергію, позивачем здійснено розрахунок заборгованості за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року на загальну суму 38 229 грн. 37 коп.

На адресу відповідача направлялись рахунки за спожиту теплову енергію за період з листопада 2016 року по квітень 2021 року, які останнім оплачені не були, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2016 року по квітень 2021 року в розмірі 38 229 грн. 37 коп.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України “Про теплопостачання” у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт наявності заборгованості на суму 38 229,37 грн. за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної оплати спожитої у спірний період теплової енергії згідно умов Договору. Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано наявну заборгованість у розмірі 38 229,37 грн.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, Суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 38 229,37 грн. за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року за Договором про постачання теплової енергії №8922 від 01.01.2006 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 23 014, 14 грн. пені, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з умовами п.7.2.3 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Пункт 7.2.3 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання», тощо».

Аналогічна правова позиція, щодо застосування частини 6 ст. 232 ГК України викладена у постанові Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, в якій зазначено наступне: «28. Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов 'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України».

Суд, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням пункту 7.2.3 Договору та приписів статті 232 ГК України, дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 510 грн. 69 коп., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Так, за жовтень 2020 року (23.12.2020 -19.05.2021) сума пені дорівнює 19,85 грн; за листопад 2020 року (20.01.2021 – 19.06.2021) сума пені дорівнює 59,48 грн.; за грудень 2020 року (24.02.2021 – 19.07.2021) сума пені дорівнює 113,05 грн.; за січень 2021 року (22.03.2021 -28.07.2021) сума пені дорівнює 155, 75 грн., за лютий 2021 року (22.04.2021 -28.07.2021) сума пені дорівнює 101, 13 грн.; за березень 2021 року (24.05.2021 -28.07.2021) сума пені дорівнює 61,43 грн.

Встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку пені, не враховані наступні обставини.

По-перше, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено розрахунок із застосуванням розміру пені — 1,5 % вартості від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення. Втім, Договором встановлено пеню у розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення (п.7.2.3 Договору).

По-друге, позивач здійснює нарахування пені у період з 23.12.2020 року по 28.07.2021 року, що дорівнює 218 дням прострочення, і виходить за межі, встановлені ст. 232 ГК України щодо строку для нарахування пені.

По-третє, позивачем невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань зі сплати спожитої теплової енергії, без врахування приписів статті 253 Цивільного кодексу України, згідно яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що аргументи відповідача про зменшення розміру неустойки не є обгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на наявність заборгованості у розмірі 38 229 грн. 37 коп., яка непогашена відповідачем протягом тривалого строку, у Суду відсутні правові підстави для зменшення розміру пені.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1230, 80 грн. 3% річних та 2812, 77 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 2812, 77 грн. та розрахунок 3% річних у розмірі 1230, 80 грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 2270,00грн.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 1487 грн. 57 коп. грн., решта судового збору покладається на позивача.

Аргументи відповідача щодо наявності у нього підстав для звільнення від сплати судового збору Судом оцінюються критично, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб», яким були внесені відповідні зміни до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», мали на меті звільнити фізичних осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Втім, відповідачем по даній справі є юридична особа, на яку пільги по сплаті судового збору не розповсюджуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Харків-Арсенал" (код ЄДРПОУ 32762956, вул. Біблика, 57, м.Харків, 61089) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за невиконання зобов`язань за Договором по оплаті теплової енергії в сумі сумі 38 229 грн. 37 коп.; 3 % річних в сумі 1230 грн. 80 коп.; інфляційні втрати в сумі 2812 грн. 77 коп., пені в сумі 510 грн. 69 коп. та 1487 грн. 57 коп. судового збору, в іншій частині позову — відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено "11" жовтня 2021 р.

Суддя Т.Д. Гребенюк