Рішення № 100239506, 01.10.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2021 справа № 914/1913/21

за позовом: Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, м. Умань, Черкаська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, м. Львів

про примусове виконання обов”язку шляхом зобов”язання поставити товар

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Побігайленко Ю.Б.-В.

Представники:

Від позивача: Кравченко Роман Михайлович - представник;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, м. Умань, Черкаська обл. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, м. Львів про зобов”язання відповідача поставити товар позивачу бензин А-92 в кількості 1400 літрів та дизельне паливо в кількості 300 літрів, протягом 20-днів з дня набрання рішенням законної сили в дійсних скретч-картках (талонах) терміном дії не менше 6 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року господарським судом Львівської прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 29.07.2021 року на 10:40 год.

28.07.2021 на електронну адресу суду представником Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини надіслано заяву (вх.№17645/21 від 28.07.07.2021) про надання можливості участі у судових засідань по справі № 914/1913/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

28.07.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання за вх.№117663/21 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 29.07.2021 року продовжено строк підготовчого провадженні у праві №914/1913/21 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 10.09.2021 р. о 10:00 год. та проведення судового засідання в режимі відеоконференції для представника позивача здійснювати за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).

Ухвалою суду від 10.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 01.10.2021 р. о 09:40 год. та судове засідання 01.10.2021 року проводити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" з представником позивача.

В судове засідання 01.10.2021 року (яке проводиться за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" з представником позивача) позивач, явку уповноваженого представника забезпечив та підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 01.10.2021 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 13.09.2021 року. Одночасно, слід зазначити, що відповідачу відомо про розгляд справи, оскільки його уповноваженим представником подавалось клопотання про відкладення розгляду справи проте відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес.

Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами загального позовного провадження, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.

Суд дійшов висновку про оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем – Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, 24.01.2020 року укладено договір купівлі-продажу №11 на загальну суму 133 374,00грн. на придбання 900 літів дизпалива та бензину марки А-92 у кількості 5000літрів, на виконання умов якого Відповідачем було передано, а Позивачем прийнято згідно з Акту приймання-передачі паливних карток (талонів) від 29.01.2020 року згідно видаткової накладної № 210120/4 від 29.01.2020 талони по 10 літрів у кількості 590шт. на загальну суму згідно видаткової накладної 133 374,00грн. Позивач оплатив отримані талони на загальну суму 133 374,00грн. повністю згідно із видаткової накладної № 210120/4 від 29.01.2020 , яка знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з тим, що на протязі тривалого часу позивачу не було забезпечено відпуск паливно-мастильних матеріалів на підстав паливних талонів, переданих відповідачем, на адресу відповідача направлено 19.02.2021 року претензію №220/01 щодо поставки бензину у кількості 1400 літрів А-92 та 300 літрів дизельного палива протягом 20-ти днів з дня отримання претензії в скретч-картах (талонах). Відповідно до отриманої відповіді, відповідач не відмовився від виконання взятих на себе договірних обов`язків, незважаючи на взяті на себе зобов`язання відповідач до виконання обов`язку, щодо поставки товару так і не приступив.

У судовому засіданні 10.09.2021 року позивач уточнив прохальну частину позову, зазначивши її: "Зобов"язати ТзОВ "Кондор Логістик" поставити позивачу бензин А-92 в кількості 1400л та дизельне паливо в кількості 300л", яка прийнята судом.

Таким чином, відповідач поставку товару в кількості 1400 літрів А-92 та 300 літрів дизельного палива – на загальну суму 133 374,00грн. не здійснив. Відтак, позивач у судовому засіданні просить зобов`язати відповідача поставити позивачу бензину у кількості 1400 літрів А-92 та 300 літрів дизельного палива та просить стягнути судові витрати.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Предметом доказування є обставини з яким пов`язує факт укладення договору купівлі-продажу, його неналежне виконання в частині непоставки товару згідно предмету договору.

За результатами проведеної допорогової закупівлі за кодом класифікації ДК 021:201509130000-9 - Нафта та дистиляти, між ТзОВ «Кондор - Логістик» та Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини укладено договір купівлі - продажу від 24.01.2020 року за № 11 на загальну суму 133 374,00 гривень на придбання 900 літрів дизпалива та бензину марки А-92 у кількості 5000 літрів.

Актом приймання - передачі талонів на пальне від 29.01.2020 року, згідно видаткової накладної № 240120/4 від 29.01.2020 року ТзОВ «Кондор Логістик» передано Уманському державному педагогічному університету імені Павла Тичини» талони по 10 літрів у кількості 590 шт. на загальну суму згідно видаткової накладної 133 374,00 гривень.

У подальшому, у зв`язку із неможливістю відпуску паливно - мастильних матеріалів ТзОВ «Кондор - Логістик» було здійснено заміну талонів у кількості 2170 л. бензину А92 та 520 л. дизельного палива у відповідності до акту приймання - передачі талонів на заміну від 01.12.2020 року, що підтверджується актом від 01.12.2020 року.

Актом приймання - передачі від 07.12.2020 року здійснено знову заміну паливних карток бренду «Inter Card» у кількості 15 шт. номіналом по 10 літрів.

Актом приймання - передачі від 15.12.2020 року здійснено знову заміну паливних карток бренду «Inter Card» у кількості 14 шт. номіналом по 10 літрів.

Дані Акти підписані та скріплені печатками обох сторін.

Додатковою угодою від 28.12.2020 року 28 грудня 2020 року, з метою забезпечення виконання вимог Договору № 11 від 24.01.2020 року щодо відпуску ПММ, термін дії договору було продовжено до 01.07.2021 року, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Позивачем на адресу відповідача направлено 19.02.2021 року претензію №220/01 щодо поставки бензину у кількості 1400 літрів А-92 та 300 літрів дизельного палива протягом 20-ти днів з дня отримання претензії в скретч-картах (талонах). Відповідно до отриманої відповіді, відповідач не відмовився від виконання взятих на себе договірних обов`язків, незважаючи на взяті на себе зобов`язання відповідач до виконання обов`язку, щодо поставки товару так і не приступив.

Уманським державним педагогічним університетом ім. П.Тичини» на адресу ТзОВ «Кондор - Логістик» направлено Акт взаємозвірки за результатами якого заборгованість по договору № 11 від 24.01.2020 року на користь УДПУ ім. П.Тичини становить 300 літрів дизельного пального та 1400 л бензину марки А-92, що підтверджується актом від 27.04.2021 року, що підписаний та скріплений пачатками позивачем та відповідачем.

Відтак, відповідач поставку товару в кількості 300 літрів дизельного пального та 1400 л бензину марки А-92 – на загальну суму 133 374,00грн. не здійснив. Відтак, позивач у судовому засіданні просить зобов`язати відповідача поставити позивачу бензину у кількості 1400 літрів А-92 та дизельного палива у кількості 300 літрів та стягнути судові витрати.

Норми права та висновки суду.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Додатковою угодою від 28.12.2020 року 28 грудня 2020 року, з метою забезпечення виконання вимог Договору № 11 від 24.01.2020 року щодо відпуску ПММ, термін дії договору було продовжено до 01.07.2021 року, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Як встановлено судом, умовами договору (п. 1.1) визначено, що продавець зобов`язується передати покупцю у власність товар, а покупець прийняти цей товар та оплатити його згідно виставлених рахунків, накладних, актів.

Таким чином, факт підписання сторонами Акту приймання - передачі талонів на пальне від 29.01.2020 року, видаткової накладної № 240120/4 від 29.01.2020 року, акту від 01.12.2020 року, Акту приймання - передачі від 07.12.2020 року та Акту приймання - передачі від 15.12.2020 року не свідчив про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі скретч-карток/талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар в кількості 1400 літрів бензину А-92 та 300 літрів дизельного палива

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача поставити позивачу бензину у кількості 1400 літрів А-92 та 300 літрів дизельного палива є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Відтак, предмет позову зобов`язати відповідача поставити позивачу товар є належним способом захисту позивачем.

Отже, вимога позивача підлягає судовому захисту і задоволенню.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування обов`язку по поставці товару згідно умов укладеного договору, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме слід зобов`язати відповідача поставити позивачу бензину у кількості 1400 літрів А-92 та 300 літрів дизельного палива.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1145 від 09 червня 2021 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2 270,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, ідентифікаційний код 39046990) поставити Уманському державному педагогічному університету імені Павла Тичини (20301, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2, код ЄДРПОУ 02125639) бензину у кількості 1400 літрів А-92 та дизельного палива у кількості 300 літрів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (20301, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2, код ЄДРПОУ 02125639) 2270,00грн. судового збору.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2021р.

Суддя С.М. Коссак