Ухвала суду № 100236727, 11.10.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17445/21

Провадження № 2-з/643/240/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву адвоката Ямполець Ірини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом адвоката Ямполець Ірини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніту» про захисту прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ямполець І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач), звернулась до суду з позовом, у якому просить зобов`язати ТОВ «Маніту» (далі – відповідач) провести реструктуризацію зобов`язань позивача за кредитним договором № 6/4/35/2008/840-К/249 від 11.09.2008 року в порядку, встановленому п. 10 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» № 1734.

В обґрунтування позову зазначено, що між ВАТ КБ «Надра» та позивачем 11.09.2008 року укладений кредитний договір, згідно умов якого позивач отримала кредит в розмірі 37068,08 доларів США на строк до 09.09.2038 року з метою проведення розрахунку по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 11.09.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та позивачем укладений договір іпотеки Квартири. 20.09.2019 року ПАТ КБ «Надра» здійснив відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором до ТОВ «ФК «Гефест». 12.07.2021 року ТОВ «ФК «Гефест» відступило вказані права вимоги на користь відповідача. Позивач звернулась до відповідача з вимогою щодо реструктуризації заборгованості за кредитним договором, проте відповідач свої зобов`язання щодо такої реструктуризації не виконав.

Одночасно з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову (далі – Заява), в якій вона просить заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження вказаної вище Квартири, яка належить на праві власності позивачу.

В обґрунтування Заяви зазначено, що Квартира є предметом іпотеки та забезпечує виконання зобов`язань на вказаним вище кредитним договором. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до звернення стягнення на Квартиру та її відчуження на користь інших осіб. Таким чином, позивач може незаконно втратити право власності на іпотечну Квартиру, хоча має всі законні права отримати обов`язкову реструктуризацію своїх кредитних зобов`язань у порядку, встановленому п. 10 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування», так як нею в повному обсязі виконані вимоги зазначеного закону, але через ігнорування вимог закону відповідачем, позивач позбавлена можливості отримати реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України. До них в тому числі відноситься заборона вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18 висловила висновки щодо застосування норм права, згідно яких співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, в зв`язку з чим відсутні підстави для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для забезпечення позову з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих суду доказів, позивач є власником Квартири. Між ВАТ КБ «Надра» та позивачем 11.09.2008 року укладений кредитний договір, згідно умов якого позивач отримала кредит в розмірі 37068,08 доларів США на строк до 09.09.2038 року з метою проведення розрахунку по договору купівлі-продажу Квартири. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ВАТ КБ «Надра» та позивачем укладений договір іпотеки Квартири. Згідно доводів позовної заяви, право вимоги за вказаними вище кредитним договором та договором іпотеки перейшло до відповідача. Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек, іпотекодержателем щодо Квартири є відповідач.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування», реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 417/7171/19, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення,

З доводів позову, Заяви та наданих суду документів вбачається, що предметом позову є покладення на відповідача обов`язку вчинити певні дії, а саме провести реструктуризацію заборгованості позивача, тобто покладення на відповідача обов`язку змінити умови та/або порядок повернення кредиту.

Квартира, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову, не є предметом спору, з приводу якого пред`явлений позов.

Як вбачається з положень ст. 149 ЦПК України та практики Верховного Суду, умовою забезпечення позову є доведення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Вказані заходи повинні застосовуватися лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суду необхідно встановити зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З доводів позову, Заяви та доданих до них документів суд позбавлений можливості встановити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме права на реструктуризацію заборгованості, а також що вказані заходи забезпечення позову є співмірними з пред`явленими позовними вимогами.

Суд приходить до висновку, що виконання можливого рішення суду про зобов`язання відповідача провести реструктуризацію заборгованості позивача, жодним чином не залежатиме від вжиття або невжиття заходів забезпечення позову, зазначених заявником.

Доводи заявника відносно того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову на Квартиру може бути звернено стягнення та буде порушено права заявника на житло, суд не може визнати такими, що свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки метою забезпечення позову є не захист прав позивача як власника Квартири, в тому числі не захист його прав в процедурі звернення стягнення на Квартиру, а забезпечення можливості виконання рішення суду про зобов`язання відповідача провести реструктуризацію заборгованості, а також ефективний захист прав позивача у правовідносинах, що стосуються виключно права на таку реструктуризацію.

На переконання суду, виходячи з предмету позовних вимог, заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, є неспівмірними із пред`явленими позовними вимогами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено наявність підстав для забезпечення позову в даній цивільній справі, в зв`язку з чим відмовляє в задоволенні заяви.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Ямполець Ірини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом адвоката Ямполець Ірини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніту» про захисту прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Д.А. Крівцов