Вирок № 100235848, 07.10.2021, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/589/21

1-кп/195/65/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2021 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: судді - Омеко М.В., при секретарі Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Томаківка кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.07.2020 року за № 12020045590000013 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України уродженця смт.Томаківка, Томаківського району, Дніпропетровської області, із вищою освітою, не одружений, на утриманні нікого немає, працює директором ФГ "ХАРВЕСТ АГРОТЕХ", який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122, КК України,

за участю прокурора Маслюкова К.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Павленка В.С., потерпілої ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

25.07.2020 року приблизно о 09 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , знаходився на території поблизу господарчої споруди, що перебуває в користуванні фермерського господарства « ОСОБА_3 » розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , де в нього під час сварки, виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_2 , виник умисел на заподіяння останній тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_2 , в цей же день 25.07.2020 року приблизно о 09:21 годині ОСОБА_1 , знаходячись на території поблизу господарчої споруди, що перебуває в користуванні фермерського господарства « ОСОБА_3 », розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин з потерпілою, під час сварки, діючи умисно, протиправно, незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, шляхом застосування фізичної сили, завдав численних - не менше п`яти, ударів руками і ногами по тілу потерпілої ОСОБА_2 .

В результаті умисних дій ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 , згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 11 від 27.01.2021 року заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: гематоми голови, саден верхніх та нижніх кінцівок, синця лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; а також, заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми правої нижньої кінцівки, - гематоми верхньої третини правої гомілки, ушкодження м`яких тканей правого колінного суглобу у вигляді розриву передньої хрестоподібної зв`язки 1-2 ступеню, перелому заднього рогу латерального меніску великогомілкової кіски, травматичне ушкодження сухожилля латеральної головки литкового м`язу, синовіт (запалення) правого колінного суглобу, які відноситься до середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Виявлені тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я відносяться до середнього ступеню тяжкостіна підставі п.2.2.1. «в», п.2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. за №6.

Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав частково, пояснив що не мав наміру завдати фізичної шкоди потерпілій. Пояснив, що з потерпілою ОСОБА_2 перебуває в неприязних відносинах. 25.07.2020 року приїхав на базу до свого батька, який проживає з потерпілою. В цей час вона вийшла до нього та почала його виганяти, штовхати чим самим спровокувала його. Він відштовхнув її від себе, внаслідок чого вона впала. Щодо цивільного позову про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину визнає його частково, а саме в частині моральної шкоди, вважає суму шкоди занадто великою та необґрунтованою. Шкодує, що так трапилось.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила обставини, які викладені в обвинувальному акті. Просить призначити покарання обвинуваченому в рамках ч.1 ст. 122 КК України. Також підтримала, заявлений цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину відносно неї.

Експерт Бондаренко В.М. в судовому засіданні пояснив, що являється завідуючим Марганецького міжрайонного відділення Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР, підтвердив, що дійсно ним було виконано висновок № 206-Д на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.09.2020 року, котра була присутня під час огляду 28.07.2020 року. Даний висновок був винесений на підставі додаткового судово-медичного обстеження потерпілої та наданих медичних документів .

Експерт Марічев Р.С. в судовому засіданні пояснив, що являється судово-медичним експертом. Підтвердив, що ним було проведено судово-медичну експертизу потерпілої ОСОБА_2 та видано висновок експерта № 1181 від 15.10.2020 року за її участі на підставі постанови начальника СД Томаківського ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області .

Експерт Данилейченко С.С. в судовому засіданні пояснила, що являється судово-медичним експертом Марганецького міжрайонного відділення Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР підтвердила, що нею було проведено додаткову судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_2 та на підставі чого нею винесено висновок № 227-Е-Д.

Грищенко І.С. в судовому засіданні пояснив, що працює директором КП Томаківська ЦРЛ та підтвердив факт звернення потерпілої ОСОБА_2 до медичного закладу.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працювала в ФГ " ОСОБА_3 " 25.07.2020 року перебувала на території бази, що належить ОСОБА_3 . Перебуваючи в боксі почула, як на вулиці відбувається сварка, вийшла та помітила потерпілу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які сваряться між собою, вході сварки ОСОБА_1 завдав декілька ударів потерпілій.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що працює в ОСОБА_3 та підтвердив, що 25.07.2020 року на території бази між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 стався конфлікт та сутичка. Внаслідок чого він разом з батьком відтягували обвинуваченого ОСОБА_1 який декілька разів завдав ударів потерпілій. Чому стався конфлікт не знає.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що працює трактористом в ОСОБА_3 25.07.2020 року разом зі своїм сином розбороняв обвинуваченого ОСОБА_1 з потерпілою ОСОБА_2 .

Також у судовому засіданні було досліджено письмові докази обвинувачення, а саме:

- висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи № 206-Д від 08.09.2020 року згідно якого виявлені тілесні ушкодження на правому плечі та на правій гомілці відносяться до легких тілесних ушкоджень;

- протокол проведення слідчого експерименту від 11.09.2020 року за участю потерпілої ОСОБА_2 за участю свідків під час якого потерпіла показала механізм та послідовність нанесення їй ударів, внаслідок яких вона отримала легкі тілесні ушкодження;

- висновком експерта № 227-Е-Д від 01.10.2020 року, згідно підсумками якого враховуючи локалізацію, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень , вважає можливим їх утворення при механізмі, вказаному потерпілою ОСОБА_2 під час слідчого експерименту;

- висновком спеціаліста № 368/с на підставі якого встановлено, що тупа травма правого колінного суглобу у вигляді зони набряку кісткового мозку латерального виростка великогомілкової кістки, з локальним остеохондральним пошкодженням (перелом); переломом кортикального шару з імпресією суглобової поверхні; пошкодження заднього рогу медіального меніска; з розвитком синовіту правого колінного суглобу, набряку пареартикулярних мяких тканини; пошкодження сухожилля латеральної головки литкового мяза ; гематома в/З правої гомілки гр. ОСОБА_2 в сукупності кваліфікується, як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

- висновком експерта № 1181 від 15.10.2020 року, згідно якого тілесні ушкодження виявлені в гр. ОСОБА_2 в сукупності кваліфікуються, як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я;

- висновком експерта № 11 від 27.01.2021 року встановлено, що виявлені у потерпілої ушкодження у вигляді тупої травми правої нижньої кінцівки відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Як такі , що викликали тривалий розлад здоров`я понад три тижні. Всі тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої, спричинені тупим предметом, якими могли бути рука, стиснута в кулак, нога, а також інший тупий предмет. Характер тілесних ушкоджень, свідчить про те, що вони могли виникнути в термін, вказаний в постанові про призначення комісійної судово-медичної експертизи, а також в матеріалах кримінального провадження, тобто 25.07.2020 року.

- характеризуючими матеріалами щодо обвинуваченого, який позитивно характеризується по місцю проживання, працює директором ФГ "Харвест Агротех".

Аналіз вищенаведених показів обвинуваченого, потерпілої та досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду зробити висновок про те, що доведеність вини обвинуваченого є обгрунтованою.

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Враховуючи наведене, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази та оцінивши їх в своїй сукупності, суд доходить висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого йому злочину доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч.1 ст.122 КК України, як умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення ( форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень ), склад сім`ї , його матеріальний стан, тощо.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує особу обвинуваченого, який раніше несудимий, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв`язки, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, судом не встановлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженому, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинення злочину, який згідно ст.ст.4, 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_1 який частково вину визнав, шкодує про скоєнне, має намір відшкодувати в повній мірі матеріальну шкоду та частково моральну шкоду, позитивно характеризується по місцю проживання, має постійне місце роботи, тому суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе призначити йому покарання у вигляді виправних робіт за основним місцем роботи - із відрахуванням в дохід держави.

Обвинувачений є суб`єктом інкримінованого йому злочину, оскільки є осудною та повнолітньою особою. Вчинив злочин з прямим умислом.

Дослідивши докази на підтвердження обґрунтованості заявлених потерпілою ОСОБА_2 позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України- особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням обвинуваченого.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину суд вважає за необхідне задовольнити частково в частині підтвердженої потерпілою завданої їй шкоди. А саме враховуються фіскальні чеки, товарні чеки та рецепти-вимоги наданні цивільним позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У судовому засіданні потерпілою було зазначено про спричинення їй моральних страждань внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, а саме - її переслідують щоденні думки й спогади про наслідки тілесних ушкоджень, існує страх повторного їх скоєння, турбує біль та неможливість повноцінно відпочивати. Враховуючи наведене, виходячи з основ виваженості, розумності й справедливості, суд вважає, що вимоги потерпілої підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 15000 грн.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України, а саме:

CD-диск, на який скопійовано відеозапис слідчого експерименту від 11.09.2020 року та CD-R диск VIDEX MAMBA із відеозаписами спричинення тілесних ушкоджень,які долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах справи;

Судові витрати відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20% в дохід держави.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 6 352 ( шість тисяч триста п`ятдесят дві ) гривні 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000 ( п`ятнадцять тисяч ) гривень 00 копійок.

Речові докази по справі, а саме: CD-диск, на який скопійовано відеозапис слідчого експерименту від 11.09.2020 року та CD-R диск VIDEX MAMBA із відеозаписами спричинення тілесних ушкоджень,які долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах справи;

Апеляційна скарга на вирок може бути подана через Томаківський районний суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя: М. В. Омеко