Ухвала суду № 100235555, 11.10.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 184/2612/19

Провадження № 1-кп/0182/138/2021

У Х В А Л А

11.10.2021 м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого -судді: Клименко І.В.,

суддів Багрової А.Г.,

Кобеляцької-Шаховал І.О.,

секретар судового засідання Степанова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі об`єднані кримінальні провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2019 за № 12019040360000515, 26.09.2019 за № 12019040360000776 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , мешкає у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п. 6, 13 ч.2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Покров, Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_3 , мешкає у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Гаврилюка Ю.В.,

захисників Петечка В.М.

(в режимі ВКЗ з Орджонікідзевського міського суду),

ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и л а:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебувають об`єднані кримінальні провадження № 12019040360000515 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п. 6, 13 ч.2 ст. 115 КК України, № 12019040360000776 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Щодо обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 17.10.2021.

Обвинувачені в судове засідання доставлені не були, на розгляд справи в режимі відеоконференцзв`язку відмовилися, тому суд вважає можливим розглянути питання щодо продовження строків тримання під вартою за їх відсутності. При цьому заперечень по суті клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду обвинувачені не надали.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, що може спонукати їх до втечі; продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину, схильний до насильства; обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків; репутацію обвинувачених, які не мають постійного місця роботи, законних джерел доходів, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили особливо тяжкий злочин, будучи у стані алкогольного сп`яніння. Раніше до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак його умови він порушив і був оголошений у розшук, тому, застосування цього запобіжного заходу не було дієвим. Тому, на думку прокурора, застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Петечко В.М. заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив задовольнити заяву матері обвинуваченого - ОСОБА_4 про передачу його на поруки, а у разі відмови у задоволенні заяви просив змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт.

В судовому засіданні мати обвинуваченого - ОСОБА_4 подала заяву про передачу її сина ОСОБА_1 їй під особисту поруку. При цьому вона підтвердила суду, що зобовязується належно контролювати поведінку обвинуваченого та забезпечувати його явку до суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Оникієнко М.Г. також заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт за зазначеною в обвинувальному акті адресою. Вказує на те, що наявність ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, нічим не доведена.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ „Феррарі-Браво проти Італії".

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.07.2011, „Осаковський проти України" від 17.07.2014 та ін).

При цьому суд ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 можуть переховуватись від суду. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.

Крім того, у справі «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».

Також суд враховує ризик того, що обвинувачені можуть продовжувати злочинну діяльність, оскільки вони не мають постійного місця роботи та законних джерел доходів; впливати на свідків, які ще будуть допитуватись. Також судом врахована тяжкість злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються; репутація обвинувачених - ОСОБА_1 , який раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, будучи у стані алкогольного сп`яніння. Також судом враховується й те, що до обвинуваченого ОСОБА_2 вже застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак його умови він порушив і був оголошений у розшук, а також відсутність у обвинувачених законного джерела доходу та роботи, що може стати причиною вчинення ними нових злочинів.

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 можуть переховуватись від суду, до чого їх може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки ОСОБА_1 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а ОСОБА_2 - позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна; продовжувати злочинну діяльність, оскільки вони не мають постійного місця роботи та законних джерел доходів; впливати на свідків, які ще будуть допитуватись.

Крім того, суд вважає, що клопотання матері обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про передачу ОСОБА_1 їй під особисту поруку не може бути задоволено, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише у тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру (ч.2 ст. 180 КПК України).

Разом з тим, мати обвинуваченого ОСОБА_4 , на думку суду, не є такою особою.

Тому, на думку колегії суддів, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам, що, з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою. Тому суд не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраної для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міри запобіжного заходу.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим закінчується 17.10.2021, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисників обвинувачених про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поєднані із застосуванням насильства, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави їм не визначається.

Керуючись ч.3 ст. 331 КПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання захисників обвинувачених про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, тобто до 10 грудня 2021 р.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Головуючий суддя І.В. Клименко

Судді А.Г. Багрова

І.О. Кобеляцька-Шаховал