Рішення № 100235149, 07.10.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/1035/21

Провадження №2/932/243/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Лукінової К.С.

за участю секретаря судового засідання Іванової А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки не виплати заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

04.02.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки не виплати заробітної плати, вказуючи на те, що в період часу з 12.11.2018 року по 23.12.2019 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. За цей час їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 65334,10 грн. 23.12.2019 року вона звільнилась, але під час звільнення відповідач не здійснив з нею повного розрахунку.

20.09.2021 року позивачка уточнила позовні вимоги та з викладених підстав просила суд стягнути з відповідача на її користь 287,60 грн. заборгованості по заробітній платі та 260665,81 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку, а також судові витрати.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву про уточнення позовних вимог в якому зазначив, що форма довідки, на яку посилається позивачка в якості підстав позову не відповідає встановленій формі та не підписана керівником підприємства. Крім цього зазначає, що сума заборгованості по заробітній платі була виплачена позивачці в повному обсязі.

Відповідач також подав пояснення в яких зазначив, що сума заборгованості не існує, оскільки відповідачем було в повному обсязі її погашено.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та зазначила, що вона звільнилась з підприємства відповідача 23.12.2019 року і підприємство мало перед нею заборгованість по заробітній платі, яку в наступному виплачувало частинами і станом на день розгляду справи судом дійсно заборгованості немає. Але в повному обсязі заборгованість було погашено в квітні 2021 року, тобто не в день її звільнення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, вказуючи на те, що їх підприємство є безприбутковим, а тому не мало змоги сплатити заробітну плату. Вважає, що позивачка не вказує навмисно, що заборгованість по заробітній платі не існує і була їй сплачена в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено:

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 12.11.2018 року була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера до Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі». 23.12.2019 року була звільнена згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України.

Згідно довідки № 167 від 05.10.2021 року, виданої Обласною спеціалізованою кредитно-фінансовою безприбутковою господарською організацією «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» видно, що на користь ОСОБА_1 було перераховано сума 64972,60 грн., а за вирахуванням податків та зборів - 51653,03 грн., а саме: 18.02.2020 року - 2484,51 грн., 28.02.2020 року - 3896,27 грн., 12.03.2020 року - 548,28 грн., 10.04.2020 року - 662,83 грн., 29.04.2020 року - 1864,57 грн., 15.05.2020 року - 4027,46 грн., 27.05.2020 року - 1455,58 грн., 16.06.2020 року - 4494,51 грн., 25.06.2020 року - 2467,37 грн., 25.07.2020 року - 5099,27 грн., 27.08.2020 року - 6579,69 грн., 25.09.2020 року - 8224,61 грн., 29.10.2020 року - 3463,28 грн., 26.04.2021 року - 795,00 грн., 19.04.2021 року - 5589,80 грн.

Згідно довідки № 166 від 05.10.2021 року виданої Обласною спеціалізованою кредитно-фінансовою безприбутковою господарською організацією «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» видно, що станом на 23.12.2019 року підприємство мало заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі в сумі 64972,60 грн.

Згідно довідки, виданою Обласною спеціалізованою кредитно-фінансовою безприбутковою господарською організацією «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» видно, що середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 становив 547,71 грн.

З огляду на вищевказані докази, суд приходить до висновку про те, що станом на дату звільнення відповідач не провів остаточного розрахунку з позивачкою, а провів його лише 19.04.2021 року, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку з 23.12.2019 року по 19.04.2021 року.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц було здійснено відступ від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вказано, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

При цьому з вищевикладеного вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, можуть проводитися з розрахунку відпрацьованих годин працівника, якщо це є доцільним.

Системний аналіз вищевикладених правових норм дозволяє суду дійти висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач не надав доказів на користь протилежного.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач була звільнена 23.12.2019, тобто в день, коли вона знаходилася на роботі і оплата за який була нарахована їй при звільненні, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача і до дня, коли позивачу було сплачено нараховану, але не виплачену заробітну плату в повному обсязі, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 547,71 грн. згідно довідки, наданої відповідачем.

Отже, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить (483 дні х 547,71 грн) = 264543,93 грн.

Отже, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги. За вищенаведеним підрахунком суду середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 264543,93 грн.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, враховуючи висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, адже його розмір в сумі 260665,81 грн. є неспівмірно великим.

Заборгованість з виплати заробітної плати перед позивачем була погашена 19.04.2021, тобто після спливу майже 2 років з часу звільнення з роботи, яке мало місце 23.12.2019. Відповідачем не було доведено, що у нього була відсутня фінансова можливість для виплати позивачу суми заробітку при звільненні.

Сума невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати складає 64972,60 грн., тобто ця сума в чотири рази менша, ніж сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2017 - 2020 роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 64972,60 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Із змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких підстав, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Згідно ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки не виплати заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2019 року по 19.04.2021 року, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів в розмірі 64972,60 грн.

Стягнути з Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» на користь ОСОБА_1 523,30 грн. судового збору.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Обласної спеціалізованої кредитно-фінансової безприбуткової господарської організації «Дніпропетровський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки не виплати заробітної плати - відмовити.

Судові витрати в сумі 1575,06 - віднести на рахунок позивачки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 11.10.2021 року.

Суддя К.С. Лукінова