Рішення № 100234948, 04.10.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/5283/21 н/п 2/766/9624/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2021р. Херсонський міський суд Херсонської області

у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,

при секретарі Щербань А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу «Спортивний комбінат «Кристал» Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 21290692, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 3) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить поновити її на роботі на посаді чергового КЗ «СК «Кристал» з 11 березня 2021 року; стягнути з Комунального закладу «СК «Кристал» Херсонської міської ради на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11 березня 2021 року по день прийняття судом відповідного рішення про поновлення на роботі позивача в сумі із розрахунку на день поновлення; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000, 00 грн. Рішення суду допустити до негайного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у результаті скорочення штатних одиниць робітників у КЗ «СК Кристал» ХМР, пов`язаного із реорганізацією (перетворенням) Херсонського міського спортивного комбінату «Кристал» в КЗ «СК «Кристал» ХМР, була скорочена штатна одиниця чергового, яку займала позивач. У зв`язку з цим відповідач розірвав трудовий договір з нею на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. З позиції позивача скорочення посади та звільнення відбулось з порушенням законодавства.

Позивач зазначила, що є заступником голови відокремленого підрозділу «Громадське спеціальне бюро розслідувань корупції Херсонської міської громадської організації ветеранів праці і спорту» з розслідування корупційних правопорушень з 2014 року та є викривачем. Директор КЗ «СК «Кристал» ХМР був обізнаний щодо цього. Оскільки, позивач є викривачем, на підставі ст. 32 КЗпП України не може бути звільнений чи змушений до звільнення.

Зі змісту позову вбачається, що у наказі №2 від 04.01.2021р. про скорочення штату працівників та в повідомленні №2 від 06.01.2021 г. про заплановане вивільнення, відповідач не навів жодного з аргументів і доказів, якими об`єктивно обґрунтовував причини і вагомі мотиви прийнятого рішення про скорочення штатів працівників враховуючи, що наслідком тільки лиш факту реорганізації (перетворення), яке відбулося, не може бути проведено скорочення штатів просто на рівному місці в чистому вигляді в залежності від одного бажання Відповідача.

Позивач вважає, що фактично не відбулося реорганізації Херсонського міського спортивного комбінату «Кристал» в КЗ «СК «Кристал» ХМР шляхом перейменування, а скорочення посад в установі є формальним, т.к. дві з чотирьох скорочених посад були вакантними. Їй як особі, яка більше 10 років безперервно працює в установі, не було надано переважне право на залишення на роботі.

Також позивачем зазначено, що до неї застосовувалось дискримінаційне відношення з боку керівництва.

Крім того, позивач зазначає, що такими діями відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінює у 5000,00 грн., оскільки було порушене звичне життя, позивач відчував хвилювання та дискомфорт, втративши роботу.

27.04.2021 року представник КЗ «Спортивний комбінат «Кристал» ХМР подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відзив мотивовано наступним.

Сторона відповідача вважає, що позивач у розумінні ЗУ «Про запобігання корупції» не є викривачем, а тому не користується імунітетом наданим таким особам.

Оскільки, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, визначає кадрову політику, встановлює чисельність працівників, штатний розпис, це питання не може бути предметом судового розгляду.

Наказом директора КЗ «Спортивний комбінат «Кристал» і Херсонської міської ради від 04.01.2021 №2 «Про скорочення штату працівників» внесено зміни до штатного розпису КЗ «СК «Кристал» ХМР та скорочено посади, зокрема й чергового. Новий штатний розпис визначено в Додатку №1, де відсутня посада чергового. Твердження позивача про те, що скорочення посади (скорочення штату) повинно бути наслідком виключно у випадку змін в організації виробництва або перепрофілювання підприємства є помилковим в результаті вільного тлумачення позивачем зазначеної норми закону.

З наказом №2 від 04.01.2021 «Про скорочення штату працівників» та надано повідомленням №2 від 06.01.2021 року про заплановане звільнення позивач ознайомилась особисто, написала про незгоду та відмовилась ставити свій підпис, про що складені відповідні акти 06.01.2021 року.

До 06.03.2021 року (останньої дати для обрання посади, на яку бажає перейти позивач) ОСОБА_1 будь-якої заяви або повідомлення, з якої вбачалось би її волевиявлення перевестись на будь-яку запропоновану посаду, не подала, а тому вважають, що позивач відмовилась від запропонованих посад.

Наказ № 2 від 4.01.2021 року, повідомлення № 2від 06.01.2021 року, акт № 1про відмову від підпису направлено позивачеві цінним листом з описом.

Наказом №112-к від 09.03.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з 10.03.2021 з посади чергового КЗ «СК «Кристал» ХРМ на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.

Твердження позивача про необхідність наведення в наказі або іншому документі, що стосується його звільнення, конкретних підстав, чому не було потрібно отримувати згоду профспілкової організації на звільнення за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону.

При прийнятті наказу №2 від 04.01.2021 «Про скорочення штату працівників» - нових рівноцінних черговому посад не вводилось, на запропоновані позивачеві посади інші працівники не претендували, а тому у позивача не виникло переважне право ні над будь-яким іншим працівником.

07.05.2021 року позивач подав відповідь на відзив на позов, у якій повністю підтримала позовні вимоги. Додатково в результаті дослідження легітимності процедур на відповідність регламенту ХМР рішення від 16.10.2020 року №2549 «Про реорганізацію комунального підприємства Херсонський міський спортивний комбінат «Кристал» шляхом перетворення на комунальний заклад «Спортивний комбінат «Кристал» Херсонської міської ради та затвердження його Статуту» позивачем виявлені грубі порушення його підготовки.

11.05.2021 року представник КЗ «Спортивний комбінат «Кристал» ХМР подав заперечення на відповідь на відзив, у яких вказав, що позивачем не спростовано доводи відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав обставини, викладені у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Наказом №52-к від 17.09.2010 року ОСОБА_1 прийнято на чергового Херсонського міського комбінату «Кристал» з 20.09.2010 року.

Наказом № 80-к від 14.12.2020 року переведено чергову ОСОБА_1 на звичайний графік роботи (згідно колективного договору).

Рішенням Херсонської міської ради ХХХVІІ сесії VІІ скликання від 16.10.2020 року №2549 «Про реорганізацію комунального підприємства Херсонський міський спортивний комбінат «Кристал» шляхом перетворення на комунальний заклад «Спортивний комбінат «Кристал» Херсонської міської ради та затвердження його Статуту» реорганізовано шляхом перетворення комунального підприємства Херсонський міський спортивний комбінат «Кристал» у комунальний заклад «Спортивний комбінат «Кристал» Херсонської міської ради.

За інформацією з ЄДР 31.12.2020 року внесено запис про державну реєстрацію припинення Комунального підприємства Херсонський міський спортивний комбінат «Кристал» у зв`язку з реорганізацією.

За інформацією з ЄДР 04.01.2021 року внесено запис про державну реєстрацію створення комунального закладу «Спортивний комбінат «Кристал» Херсонської міської ради як правонаступника комунального підприємства Херсонський міський спортивний комбінат «Кристал».

Проектом штатного розпису Херсонського міського спортивного комбінату «Кристал» станом на 01.03.2021 року посада чергового не передбачена.

Наказом №2 від 05.01.2021 року «Про затвердження штатного розпису Комунального закладу «Спортивний комбінат «Кристал» Херсонської міської ради» Управлінням молоді та спорту Херсонської міської ради затверджено штатний розпис КЗ «СК «Кристал».

Наказом №2 «Про скорочення штату працівників» від 04.01.2021 року внесено зміни до штатного розпису КЗ «СК «Кристал» ХМР з 05.01.2021 року. Скорочено посаду чергового.

06.01.2021 року ОСОБА_1 відмовилась від підпису у наказі та вказала, що не згодна у зв`язку з тим, що він в цілому і по суті не відповідає діючим нормативно-правовим актам України по даному питанню.

06.01.2021 року черговому ОСОБА_1 направлено повідомлення №1 про заплановане вивільнення та запропоновано 4 вакантні посади станом на 05.01.2021 року та 1 вакантну посаду з 06.03.2021 року.

06.01.2021 року позивач відмовилася від підпису у повідомленні та вказала, що текстова частина повідомлення в цілому і по суті не відповідає діючим нормативно-правовим актам України по даному питанню.

Про відмову позивача від підпису на підтвердження отримання повідомлення про заплановане вивільнення складено акт №1 від 06.01.2021 року.

Відповідно до відомостей опису вкладення у цінний лист, на адресу позивача 19.01.2021року направлено копії зазначених вищу документів.

Наказом №11-к «Про звільнення ОСОБА_1 » від 09.03.2021 року звільнено позивача, чергову комунального закладу «Спортивний комбінат «Кристал» Херсонської міської ради, з 10 березня 2021 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП, з виплатою вихідної компенсації за 11(одинадцять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 20.09.2020 р. по 10.03.2021 року.

Згідно витягу з протоколу №7 від 08.07.2014 року загальних зборів Херсонської міської громадської організації ветеранів праці і спорту «Фізкультурно-спортивний клуб «ХерсонСпортЦентр» заступником голови відокремленого підрозділу «Громадське спеціальне бюро розслідувань корупції» Херсонської міської громадської організації ветеранів праці і спорту обрано ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з ЄДРЮОФОП серії АД №629916 зареєстровано відокремлений підрозділ «Громадське спеціальне бюро розслідувань корупції» Херсонської міської громадської організації ветеранів праці і спорту - 28.05.014 року.

Відповідно до протоколу №4 загальних зборів трудового колективу Херсонський міський спортивний комбінат «Кристал» від 17.04.2015 року припинено діяльність профспілкової організації ХМСК «Кристал» з 01.05.2015 р.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників (ст. 1 КЗпП України).

Ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

За статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України) .

Як, роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 06.11.1992 року (з послідуючими змінами) №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні численності або штату є обов`язок власника чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

За ч. 2 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

За висновками КЦС у складі ВС у постанові від 20.10.2020 року у справі №638/1168/18 при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівника з ініціативи адміністрації на зазначених підставах без їх згоди не допускається. Разом із цим, при наявності письмового прохання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення, який є обов`язковим тільки для адміністрації, працівник може бути звільнений до його закінчення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що у зв`язку з реорганізацією Херсонського міського спортивного комбінату «Кристал» з 04.01.2021 року створено КЗ «СК «Кристал» ХМР. Наказом №2 «Про скорочення штату працівників» від 04.01.2021 року внесено зміни до штатного розпису КЗ «СК «Кристал» ХМР з 05.01.2021 року. Скорочено посаду чергового, яку займала позивач.

З повідомлення №2 про заплановане вивільнення від 06.01.2021 року встановлено, що позивачу запропоновано 4 вакантні посади станом на 05.01.2021 року (робітник з благоустрою, столяр, двірник, ремонтувальник площинних спортивних споруд, сторож) та 1 вакантну посаду з 06.03.2021 року (сторож).

Доказів того, що в КЗ «Спортивний комбінат «Кристал» ХМР у період з 06.01.2021 по 10.03.2021 року були наявні інші вакантні посади (інша робота), яку позивач може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду матеріали справи не містять.

З системного аналізу статтей 40, 49-2 КЗпП України та наявних в матеріалах справи доказів суд приходить до висновку, що відповідач дотримав вимог законодавства щодо попередження позивача про майбутнє вивільнення через скорочення штату, а тому відповідач вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо обов`язку з працевлаштування ОСОБА_1 , яка у встановленому законом порядку не виявила бажання зайняти одну з вакантних посад в комунальному закладі.

Належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень щодо дискримінаційного відношення до неї з боку керівництва, позивачем суду не надано.

Що стосується тверджень позивача про заборону на вивільнення працівника у разі, якщо такий є викривачем корупції.

Відповідно до частини 3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

За висновками викладеними КАС у складі ВС у постанові від 15.08.2019 р. у справі № 815/2074/18, з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції». Так, відповідно до положень зазначеної норми особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою. Водночас такий імунітет (пункт 94 цієї постанови) не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою. Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження. Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, в той час як іншим працівникам в такому праві відмовлено не було. Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено. Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дасть змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача, як викривача.

Позивачем у встановленому законом порядку не доведено та судом не встановлено обставин, що позивач відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» є викривачем. Як і не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між звільненням його з посади головного інженера за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та громадською діяльність у відокремленому підрозділі «Громадське спеціальне бюро розслідувань корупції» Херсонської міської громадської організації ветеранів праці і спорту. Сам лише факт громадської діяльності з виявлення та протидії корупції, направлення заяв/листів про ймовірні факти її прояву не може бути запобіжником проти звільнення осіб, з підстав передбачених КЗпП України, а у даному випадку у зв`язку із реорганізацією закладу та скороченням штату.

Крім того за змістом п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» виключно Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює перевірку дотримання законодавства з питань захисту прав викривачів.

Отже для набуття особою статусу викривача у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та відповідних гарантій вона за наявності переконання у тому, що інформація є достовірною, має повідомити спеціально уповноважений державний орган у сфері протидії корупції про вчинення іншою конкретною особою корупційного, або пов`язаного з корупцією правопорушення, іншого порушення цього Закону, яка їй стала відома не із засобів масової інформації, а безпосередньо при здійсненні нею відповідної діяльності.

Щодо доводів позивача про незаконність рішення Херсонської міської ради від 16.10.2020 року №2549 «Про реорганізацію комунального підприємства Херсонський міський спортивний комбінат «Кристал» шляхом перетворення на комунальний заклад «Спортивний комбінат «Кристал» Херсонської міської ради та затвердження його Статуту», суд виходить з наступного.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем надано відеозапис роботи Херсонської міської ради під час прийняття рішення 16.10.2020 року.

Проте позивачем доказів на підтвердження того, що рішення Херсонської міської ради від 16.10.2020 року №2549 у встановленому законом порядку визнано незаконним не надано.

За правилами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог, питання про законність/ незаконність вказаного вище рішення позивачем не ставилося, то відповідно до приписів цивільно-процесуального законодавства судом дане питання не вирішувалось.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на досліджені докази, що містять матеріали справи та з`ясовані обставини суд приходить до висновку, що позивач не довів у встановленому законом порядку ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а відтак позовні вимоги в частині поновлення на роботі є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі то позов у цій частині позовних вимог також задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене у задоволенні позовних вимог суд відмовляє у повному обсязі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, підстав для стягнення судового збору з відповідача в дохід держави відсутні.

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу «Спортивний комбінат «Кристал» Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 21290692, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 3) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено (враховуючи кількість робочих та вихідних днів)11.10.2021 року.

СуддяІ. Ю. Зуб