Рішення № 100234510, 27.09.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8780/21

пр. № 2/759/4412/21

27 вересня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Кушнірчук А.Р.

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . На момент смерті позивач була зареєстрована та постійно проживала з матір`ю за однією адресою: АДРЕСА_1 , не заявила вімову від спадщини, а тому на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою що прийняла спадщину.

26.04.2021 року вона звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, але отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 за життя була членом СТ «Газовик» користувалась земельною ділянкою НОМЕР_2 в СТ «Газовик» та ще до 1980 року побудувала садовий будинок, що підтверджується технічним паспортом. На підставі рішення Київської міської ради від 29.05.2003 року за № 460/7/620 ОСОБА_2 отримала у приватну власність земельну ділянку НОМЕР_2 код ділянки: 75791011, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0621 га, однак за життя не встигла оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Вона є єдиним спадкоємцем за законом, проте отримати свідоцтво про прийняття спадщини не має можливості.

На підставі викладеного, позивач просила визнати за нею право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 27,3 кв.м.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 46).

02.06.2021 року на адресу суду надійшов відзив Київської міської ради на позов у якому просять ухвалити рішення на підставі наданих доказів, справу просять розглядати у відсутності їх представника (а.с. 54-56).

16.06.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надішла відповідь на відзив у якій вона вказує, що її мати як член СТ «Газовик» користувалась земельною ділянкою НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , побудувала там садовий будинок та рішенням Київської міської ради від 29.05.2003 року за № 460/7/620 отримала у приватну власність вказану земельну ділянку (а.с. 63-65).

20.07.2021 року на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л.В. надійшли матеріали спадкової справи, крім того просить слухати справу за його відсутності (а.с.75, 76-94).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.07.2021 року справу призначено до судового розгляду (а.с.97).

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві обставинам.

Київська міська рада свого представника в судове засідання не направила, повідомлялась судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, просять розглядати справу у їх відсутності.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. в судове засідання не з`явилася, повідомлялась судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, просить розглядати справу у її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надані докази, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.06.2013 року Серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження (а.с.11).

ОСОБА_2 за життя була членом СТ «Газовик» та користувалась, як член кооперативу земельною ділянкою НОМЕР_2 адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним списком членів СТ «Газовик» та листом з Державного архіву м. Києва від 26.03.2021 року (а.с. 17-18, 21)

Рішенням Київської міської ради від 29.05.2003 року за № 460/7/620 "Про приватизацію земельних ділянок садівницького товариства "Газовик" Святошинського району вирішено передати громадянам, членам садівницького товариства "Газовик" Святошинського району, у тому числі й ОСОБА_2 , у приватну власність земельну ділянку НОМЕР_2 код ділянки: 75791011, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0621 га (а.с. 22).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно.

Спадкоємцем за законом на майно померлої ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 , інших спадкоємців немає.

Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. постановою від 26.04.2021 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням правовстановлюючих документів, які засвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.94).

Позивач не може оформити спадщину у нотаріуса, оскільки реєстрація права власності на зазначений будинок не була проведена.

З наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.33) вбачається, що власником об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 5936080000 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 157 кв.м. є ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, до складу спадщини входять виключно ті права спадкодавця, які належали йому на момент смерті.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до частини першої-другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

При розгляді справи судом встановлено що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що мотивовано нотаріусом відсутністю правовстановлюючих документів, які засвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_2 .

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

У матеріалах справи наявна копія технічного паспорту від 03.08.2018 року, складеного Київським бюро технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації садового будинку, в якій зазначено замовника ОСОБА_1 , а в характеристиці будинку, зазначено що будівництво садового будинку здійснено у 1980 році (а.с. 24, 28).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Оцінюючи підстави виникнення права власності на новостворене майно суд враховує, що правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Враховуючи зазначене, до предмету доказування у цій справі належали обставини щодо часу будівництва садового будинку з господарськими спорудами та оформлення на них технічного паспорту, якщо відповідне будівництво закінчено до 05 серпня 1992 року.

Верховний Суд України в пункті 8 постанови Пленуму № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р. роз`яснив, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Позивачем не надано довідку про сплату спадкодавцем СТ "Газовик" у повному обсязі пайових внесків .

Також позивачем не доведено рік закінчення будівництва садового будинку із спорудами, надана нею копія технічного паспорту від 03.08.2018 року виготовлена після смерті ОСОБА_5 , з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться садовий будинок, що згідно наданої технічної документації побудований в 1980 році, тому суд критично відноситься до зазначення в технічній документації року забудови, оскільки крім такого зазначення - суду не було надано в підтвердження дійсних обставин року забудови жодних інших доказів, в тому числі різного роду документів про придбання будівельних матеріалів тощо. Також не надано доказів щодо оформлення спадкодавцем права власності на земельну ділянку на якій розташований спірний будинок відповідно до рішення від 29.05.2003 року № 460-7/620.

Вищевикладене свідчить, що виходячи з вказаних норм законодавства спадкодавець ОСОБА_2 за життя не отримала дозволів на будівництво спірного садового будинку, з проведенням технічної інвентаризації будинку, що свідчить про те, що вказаний будинок є самовільною побудовою.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до стаття 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Всупереч вищевказаних вимог Закону позивачем суду не було надано жодного належного та допустимого доказу що підтверджує, факт будівництва за життя спадкодавця спірного майна, підстава будівництва будинку саме час побудови будинку на земельній ділянці, а також що при будівництві садового будинку були дотримані санітарно-гігієнічні вимоги, вимоги пожежної безпеки, що будинок придатний до експлуатації за призначенням.

Крім того, позивач не надала письмових доказів на підтвердження факту інвентаризації зазначеної будівлі і оформлення технічного паспорту на свою матір та не заявляла клопотання про витребування письмових доказів на підтвердження факту інвентаризації зазначеної будівлі і оформлення технічного паспорту на неї.

Враховуючи вищевикладене, на момент відкриття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спірний садовий будинок не має статусу нерухомого майна та право власності на нього не зареєстровано (не проведена державна реєстрація права власності).

Обов`язковою умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

З огляду на зазначене, для отримання права на спадкування на об`єкти нерухомості, земельну ділянку безумовною підставою є належність вказаного майна на праві власності спадкодавцю. Відповідно, майно, що не належало спадкодавцю за життя, право власності на яке не було оформлено у визначеному законом порядку, не може входити до складу спадщини та передаватися в порядку спадкування.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. При вирішенні спорів про спадкування позивачем повинна бути доведена належність спірного майна, набуття права власності спадкодавцем у встановленому законодавством порядку.

Не заслуговують у такому разі на увагу доводи позивача, що за життя спадкодавець не встигла вчинити всі необхідні дії для набуття у передбаченому законом порядку у власність будинку, який є предметом спору в цій справі, що не може бути безумовною підставою для набуття ним у власність зазначеного майна без отримання правовстановлюючого документу, який у матеріалах справи відсутній.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку, однак у справі відсутні докази набуття такого права матір`ю позивача, яка померла, а тому підстав для задоволення позову немає.

У матеріалах справи відсутній як технічний паспорт на об`єкт нерухомості, виданий на ім`я спадкодавця, так і документ, який підтверджував би право власності спадкодавця на садовий будинок.

Отже, ОСОБА_1 не набула на садовий будинок права власності у порядку спадкування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №362/3238/16-ц постанова від 29.09.2021 року.

Також у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 зазначено, що відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв`язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Судом було роз`яснено позивачу право залучити в якості співвідповідача Садове товариство "Газовик".

При цьому, суд звертає увагу, що позивач має право на спадкування будівельних матеріалів, використаних в процесі самочинного будівництва, а також визначені майнові права, які спадкодавець мав на час відкриття спадщини. Проте, для набуття права власності у встановленому законодавством порядку позивач має здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на зазначене нерухоме майно (введення в експлуатацію тощо).

З урахуванням викладеного, на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що спірне майно є самочинним будівництвом та підстави для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на це майно у заявлених у позові межах відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись , ст. ст. 10-13, 81, 89, 200, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення виготовлено 07.10.2021 року.

Суддя Твердохліб Ю.О.