Рішення № 100233383, 05.10.2021, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2111/21

Провадження №2/283/670/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

05 жовтня 2021 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Галицької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та Малинський районний відділ державної виконавчої служби центрально-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 31.03.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 15933, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» коштів в розмірі 9170 гривень з яких: тіло кредиту - 4000 гривень, відсотки та комісія - 5120 гривень, плата за вчинення виконавчого напису - 50 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що за виконавчим написом кошти стягуються на підставі кредитного договору, який укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», а не Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет». Про уступлення права вимоги за кредитним договором її ніхто не повідомляв, як і не повідомляли про виникнення заборгованості та необхідність її погашення. Крім того на погашення кредитного договору вона заплатила кошті в розмірі 6000 гривень, а тому нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис.

Представник відповідачі в судове засідання не з?явився та не повідомив про причини неявки, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позов не подав. У зв?язку з цим справа розглядається за правилами ст. ст. 280-289 ЦПК України.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються,

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З наданих суду доказів вбачається, що 09.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 136525 про надання коштів у позику (а.с. 48-53). За цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 у позику кошті в розмірі 4000 гривень строком на 30 днів, а ОСОБА_1 повинна була непізніше 09.10.2019 року повернути дані кошти та сплатити за них відсотки в розмірі 2280 гривень.

24.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» був укладений договір факторингу № 24122020-ФК відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 136525 від 09.09.2019 року на суму 9120 гривень з яких: тіло кредиту - 4000 гривень, відсотки та комісія - 5120 гривень (54-73).

Однак суду не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» мало право вимоги до ОСОБА_1 , так як договір позики був укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (а.с. 48-53).

31.03.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович вчинив виконавчий напис № 15933 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», на підставі кредитного договору № 136525 від 09.09.2019 року, коштів в розмірі 9170 гривень з яких: тіло кредиту - 4000 гривень, відсотки та комісія - 5120 гривень, плата за вчинення виконавчого напису - 50 гривень (а.с. 20).

Стягнення даних сум є безпідставним, оскільки з наданих ОСОБА_1 квитанцій вбачається, що вона протягом жовтня-грудня 2019 року сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» за вищевказаним кредитним договором 6000 гривень (а.с. 28-30), а тому заборгованість не є безспірною.

Крім того, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином на даний час для вчинення виконавчого напису потрібен договір, який нотаріально посвідчений.

Всупереч цим вимогам договір позики, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 не є нотаріально посвідченим.

За таких обставин суд визнає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 217-273 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Мінюсту № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою КМ України від 29.06.1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", ЗУ «Про нотаріат»,-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 31.03.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 15933, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» коштів в розмірі 9170 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Малинського районного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: А. О. Тимошенко