Рішення № 100232236, 05.10.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1206/21

Номер провадження 2/950/461/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Стеценка В. А.,

при секретарі - Радковській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про відшкодування моральної шкоди;

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2021 року по справі №480/1494/21 було визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лебединської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 16.01.2021 року та недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит.

Неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає у стражданні, приниженні, негативних емоціях, поганому самопочутті та пригніченому настрої.

Тому позивачказвернулася до суду та просила стягнути з відповідача завдану моральну шкоду в сумі 36 000 грн 00 коп.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, в наданій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, в окремо наданій заяві просила додатково стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з підготовкою справи до розгляду в сумі 27 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених позовних вимог, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження факту завдання їй моральної шкоди та її ступеню.

Звернув увагу суду на ту обставину, що на запит позивачки була надана повторна відповідь рекомендованим листом 10.03.2021 року.

Зауважив, що позивачка зловживає правом на зверненням до суду за захистом шляхом подання аналогічних позовів до різних суб`єктів владних повноважень з одних і тих самих підстав, що є неприпустимим, оскільки відшкодування моральної шкоди не має бути формою заробітку та не повинно призводити до збагачення особи.

З постанови (а.с. 14-19), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі № 480/1494/21 визнано неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Лебединської ради Сумської області щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію та ненадання публічної інформації за запитом від 16.01.2021 року.

З довідки, пенсійного посвідчення (а.с. 20), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачка є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства, отримує пенсію у разі втрати годувальника.

З витягів (а.с. 37-38), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачка регулярно звертається до судів України з позовами про відшкодування моральної шкоди.

Вислухавши представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований, між сторонами склалися цивільні правовідносини, позовні вимоги пов`язані з спорами, що виникають із відшкодування завданої моральної шкоди і до задоволення підлягають частково, так як в судовому засіданні було встановлено, що позивачка зверталася до відповідача із запитом на отримання публічної інформації. Відповідач отримав вказаний запит а відповідь надав несвоєчасно і постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі № 480/1494/21 визнано неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Лебединської ради Сумської області щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію та ненадання публічної інформації за запитом від 16.01.2021 року.

Неправомірними діями відповідача завдано позивачці душевних страждань, хвилювань та переживань, що негативно відобразились на її психоемоційному стані, вона була змушена захищати своє порушене право у судовому порядку, витрачаючи при цьому значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагав від неї додаткових зусиль для організації свого часу, побуту. У зв`язку із необхідністю прийняття участі у судовому процесі для належного відстоювання своїх прав вона повинна була вивчати правознавство та чинне законодавство.

Усі ці обставини призвели до виникнення у неї хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на її психоемоційному стані.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка регулярно звертається до державних органів та судів різних інстанцій, справи за її позовами протягом 2020-2021 роках перебували на розгляді судів апеляційної та касаційної інстанції, ВСУ і Великої палати ВСУ.

Після отримання копії позовної заяви ОСОБА_1 до адміністративного суду їй була надана повторна відповідь на запит рекомендованим листом 10.03.2021 року.

Вказані обставини були встановлені з пояснень представника відповідача та матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Реалізація права на звернення має наслідком виникнення кореспондуючого обов`язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів його розглянути і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За приписами ст. 15 ЗУ «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Статтями 19, 20 вказаного Закону визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», ст. 31 Закону України «Про інформацію», ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» при порушенні передбачених вказаними законами прав громадянина останній має право на відшкодування моральної шкоди (моральних збитків).

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно п.п. 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд бере до уваги, що згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні позивачкою було доведено факт заподіяння їй протиправною бездіяльністю виконавчого комітету Лебединської міської ради моральної шкоди у виді моральних страждань, які полягають у відсутності належного та своєчасного реагування відповідачем на її запит, необхідності неодноразово звертатись до суду із позовними заявами, внаслідок чого змінювався уклад життя позивачки, яка була змушена значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів як перед відповідачем так і перед судом.

Протиправні дії відповідача в частині неналежного розгляду звернення позивача, викликали у неї психічне напруження у зв`язку з очікуванням відповіді, розчарування в діяльності народних обранців громади тощо.

Тому суд дійшов висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок не розгляду його звернення від 16.01.2021 року про надання публічної інформації.

Зважаючи на наведене, відповідальність за відшкодування моральної шкоди необхідно покласти безпосередньо на завдавача - виконавчий комітет Лебединської міської ради, як виконавчий орган місцевого самоврядування, виходячи із правової позиції висловленої у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі № 459/274/17.

Верховний Суд зауважив, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Водночас, відповідно до підпункту 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, то суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правовідношення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення п. 3, 5, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Завдану моральну шкоду позивачка оцінює в розмірі 36 000 грн., застосувавши, як величину, розмір однієї мінімальної заробітної плати в січні 2021 року 6000 грн. за кожен місяць завданої шкоди та просив стягнути сумарний розмір виходячи із кількості місяців заподіяння шкоди помножену на розмір мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, зокрема те, що відповідь на запит була надана позивачці рекомендованим листом 10.03.2021 року, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд не погоджується з визначеним позивачкою розміром моральної шкоди. Оскільки відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому не може бути засобом отримання доходу, в той час як позивачкою не доведено, що запитувана інформація має для неї надважливе значення, внаслідок чого у суду відсутні підстави вважати, що ненадання їй відповідної інформації здатне спричинити серйозні зміни в її психоемоційному стані.

Повідомленні відповідачем обставини, щодо зловживання позивачкою права на суд, шляхом подання аналогічних позовів до різних суб`єктів владних повноважень ( а.с. 37-38) є слушними, оскільки відшкодування моральної шкоди не має бути формою заробітку та не повинно призводити до збагачення особи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Визначаючи розмір моральної шкоди слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості моральних страждань у зв`язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду звернення, глибини та ступеню моральних страждань, яких зазнав позивач, враховуючи ступінь вини відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 2 000 гривень, що є достатнім та співмірним із тривалістю порушених прав та характером завданої позивачу уповноваженим органом держави немайнової шкоди і буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду.

Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільства.

При цьому суд вважає розрахунок розміру моральної шкоди, зроблений позивачем, значно завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись: ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 23 ч.ч.1,2, 1167 ч.1, 1173, 1174 ЦК України, ст. 1 ч.1, 15, 13 ч.1 п.1, 25 ЗУ «Про звернення громадян», ст.ст. 13 ч.1 п.1, 19, 20, 24 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»:

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про відшкодування моральної шкодизадовільнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 2 000 гривень на відшкодування моральної шкоди а у прибуток держави судовий збір в розмірі 49 грн. 95 коп.

Стягнути з Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 грн. 48 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 8 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. А. Стеценко