Рішення № 10023189, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/123-3/6617.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ» До           1. Відкритого акціонерного товариства «БТА банк»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБізнесВіза»

Про           стягнення 287806,51 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Пігулко О.В. –по дов. № 01-12/05-10 від 12.05.2010

Від відповідача 1 Свястинов Д.В. –по дов. № 13 від 11.02.2010

Від відповідача 2 не з‘явився

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.06.2010 було оголошено перерву до 17.06.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «БТА банк»77340,75 грн. боргу по орендній платі за жовтень 2008 року, 9306,20 грн. пені та 8583,29 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе зобов‘язань за договором оренди від 09.08.2007; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБізнесВіза» 183276,26 грн. орендної плати (за 12 днів серпня, вересень 2008 року, останній місяць оренди за серпень 2010 року), отриманої від відповідача 1 після зміни власника орендованого майна, 10823,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1476,25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 2/123 від 25.06.2009 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 2/123 від 25.06.2009 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 2/123 від 20.10.2009 рішення Господарського суду міста Києва № 2/123 від 20.10.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 2/123 від 21.01.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 у справі № 2/123 скасовано, позовні вимоги про присудження до стягнення з відповідача 1 орендних платежів за жовтень 2008 року та з відповідача 2 безпідставно отриманих орендних платежів за серпень (12 днів) та вересень 2008 року на користь позивача задоволено. Справу в частині обґрунтованості визначення ціни позову передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 справу передано на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2010 справі присвоєно номер 2/123-3/66 та призначено до розгляду на 18.02.2010.

Однак, засідання суду призначене на 18.02.2010 не відбулось, оскільки відповідач 2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на постанову Вищого господарського суду України № 2/123 від 21.01.2010.

Ухвалою Верховного Суду України від 18.03.2010 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2010 у справі № 2/123.

Справа була повернута до Господарського суду міста Києва 09.04.2010 та за резолюцією Голови суду від 14.04.2010 передана для розгляду судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 2/123 від 20.04.2010 розгляд справи призначено на 29.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 2/123-3/66 від 29.04.2010, в зв‘язку з нез‘явленням в засідання суду представників сторін та невиконанням ними вимог суду викладених в ухвалі від 20.04.2010, розгляд справи було відкладено на 03.06.2010.

01.06.2010 позивачем через відділ діловодства було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1 –107403,91 грн. (77340,75 грн. орендна плата за жовтень 2008 року, 9306,20 грн. пені, 16936,54 грн. індекс інфляції, 3820,42 грн. –3% річних) та стягнути з відповідача 202328,88 грн. (29938,06 грн. –орендна плата за серпень (12 днів) 2008 року, 77340,75 грн. за вересень 2008 року, 14696,81 грн. індекс інфляції, 4355,81 грн. –3% річних та 75997,45 грн. за останній місяць оренди (серпень 2010 року).

Позивачем в судовому засіданні 03.06.2010 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості звернутись до Вищого господарського суду України за роз‘ясненням постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2010 № 2/123.

Відповідачем 1 в судовому засіданні 03.06.2010 подано письмові пояснення в яких зазначає, що враховуючи що відповідач 1 вже сплатив орендну плату за жовтень 2008 року на користь ТОВ «УкргазБізнесаВіза»та враховуючи протилежність судових рішень у даній справі просить суд відмовити в задоволені позову ТОВ «А-РІАЛТІ»в частині вимог до відповідача 1 що стосуються штрафних санкцій, а саме пеня в розмірі 9306,20 грн. та збитки від інфляції в розмірі 14771 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 2/123-3/66 від 03.06.2010, в зв‘язку з нез‘явленням в засідання суду представника 2 та невиконанням ним вимог суду викладених в ухвалах від 20.04.2010 та від 29.04.2010 розгляд справи було відкладено на 10.06.2010.

07.06.2010 позивачем до відділу діловодства подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд провести новий розгляд справи з урахуванням вимог викладених у постанові ВГСУ від 21.01.2010, а саме стягнути з відповідача 1 орендний платіж за жовтень 2008 року, стягнути з відповідача 2 орендні платежі за серпень (12 днів) та вересень 2008 року, просить провести новий розгляд справи в частині обґрунтованості ціни позову (а саме в частині стягнення з відповідачів неустойки (пені, інфляції, 3% річних) та стягнення з відповідача 2 орендної плати за серпень 2010 року.

07.06.2010 позивачем було подано заяву про відвід судді, яка ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 була залишена без задоволення.

Відповідач 2 в судове засідання 10.06.2010 не з‘явився, вимог суду викладених в ухвалах від 20.04.2010, від 29.04.2010 та від 03.06.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців є юридичною, а саме : м. Київ, бул. І.Лепсе, 50.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрБізнесВіза»(орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «БТА Банк»(орендар) було укладено договір оренди (далі –договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв у тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 198,34 кв.м, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 127, що підтверджується актом прийому-передачі від 09.08.2007 зі строком дії договору оренди до 09.07.2010 (35 місяців з дати підписання акту прийому-передачі).

14.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрБізнесВіза»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. відповідно до умов якого позивач придбав нежитлове приміщення площею 203,10 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 127 (літера А).

Вищезазначене нерухоме майно було передано відповідачем 2 позивачу згідно акту приймання-передачі від 14.08.2008.

Договір купівлі-продажу від 14.08.2008 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 14.08.2008.

Право власності позивача на нежитлове приміщення площею 203,10 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 127 (літера А) зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності 20 серпня 2008 року, про що здійснений запис в реєстрову книгу 110п-265 за реєстровим № 7127п.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що з моменту набрання чинності договором купівлі-продажу зобов‘язання відповідача 1 по сплаті орендної плати перед відповідачем 2 припинились, та відповідно виникли перед позивачем. Проте відповідач 2 не дивлячись на зміну власника приміщень виставляв рахунки на оплату орендної плати за серпень, вересень 2008 року, які були оплачені відповідачем 1 відповідачу 2. Позивач вважає, що відповідач 2 безпідставно набув кошти від відповідача 1 за 12 днів серпня 2008 року в сумі 29938,06 грн., за вересень 2008 року в сумі 77340,75 грн. та платіж за останній місяць оренди серпень 2010 в сумі 75997,45 грн., в зв‘язку з чим вимагає їх стягнення на свою користь з відповідача 2. Крім цього позивачем відповідачу 2 нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 14696,81 грн. та 3 % річних в сумі 4355,81 грн. Позивач вважає, що зобов‘язання по сплаті за оренду приміщень за жовтень 2008 року відповідач 1 не виконав, тому у відповідача 1 виник борг перед позивачем в розмірі 77340,75 грн. та нараховані пеня в розмірі 9306,20 грн. та збитки віз зміни індексу інфляції а розмірі 16936,54 грн. та 3% річних в сумі 3820,42 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Сторонами не надано доказів того, що договір від 14.08.2008 на підставі якого позивач набув право власності на нежилу будівлю по вул. Фрунзе, 127 (літера А) в м. Києві визнано недійсним на момент розгляду даної справи в суді. Не надано доказів в підтвердження незаконності набуття позивачем права власності на нежилу будівлю по вул. Фрунзе, 127 (літера А) в м. Києві.

Умови договору оренди (п. 12.2.) передбачено, що у випадку зміни власника об‘єкту оренди дія цього договору не припиняється. Новий власник набуває всіх прав та обов‘язків відповідно до цього договору.

Пунктом 1 ст. 770 Цивільного кодексу України також встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

Отже, позивач набув права та обов‘язки орендодавця 20.08.2008 та відповідно припинились зобов‘язання відповідача 1 за договором оренди по сплаті орендної плати перед відповідачем 2 з 20.08.2008.

Позивач листом № 062-09/08 від 05.09.2008 звертався до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», в якому останнього було повідомлено про укладення між відповідачем 2 та позивачем договору купівлі-продажу від 14.08.2008, а також позивач просив переукласти договір оренди.

29.09.2008 відповідач 1 листом за № 247 повідомив позивача про не прийняття відповідачем 1 запропонованої позивачем форми договору, в зв‘язку з чим направляє власний проект договору оренди.

03.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ»та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»було укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди від 09.08.2007, вказавши орендодавцем - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ».

Відповідно до п. 3.1. договору оренди орендна плата за повний місяць оренди складає 75997,45 грн., у т. ч. ПДВ –12666,24 грн.

Пунктом 3.4. договору оренди визначено, що починаючи з 01.10.2007 орендна плата здійснюється у розмірі визначеному п. 3.1. даного договору, не пізніше 8-го числа кожного місяця за поточний місяць оренди.

Як свідчать матеріали справи відповідач 1 згідно меморіального ордеру № 1378 від 05.08.2008 перерахував відповідачу 2 орендну плату за серпень 2008 року в розмірі 77340,75 грн., згідно меморіального ордера № 2766 від 05.09.2008 перерахував відповідачу 2 орендну плату за вересень 2008 року в розмірі 77 340,75 грн. та згідно меморіального ордера № 1672 від 03.10.2008 перерахував відповідачу 2 орендну плату за жовтень 2008 року в сумі 77340,75 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Листування позивача і орендаря починаючи з 05.09.2008 щодо підписання додаткової угоди є підтвердженням обізнаності орендаря про зміну власника майна, тому оплата орендарем у жовтні 2008 року орендної плати попередньому орендодавцю не базується на вищезазначених положеннях.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.2.5. договору орендар зобов‘язався добросовісно виконувати усі свої обов‘язки за цим договором та виконувати його умови.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем 1 зобов’язання щодо внесення орендної плати позивачу за жовтень 2008 року, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 77340,75 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 заборгованості по орендній платі за жовтень 2008 року в розмірі 77340,75 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на зазначене, при застосуванні вказаних норм підлягає встановленню факт набуття чи збереження майна відповідачем без достатньої правової підстави, а також наявність підстав для його повернення.

Так, судом встановлено, що сплачені відповідачем 1 кошти (згідно меморіального ордеру № 1378 від 05.08.2008 та меморіального ордера № 2766 від 05.09.2008) є платою за користування орендованим майном, орендодавцем якого з 20.08.2008 є позивач, тобто відповідач 2 безпідставно набув грошові кошти, які перераховані відповідачем 1 за серпень (12 днів) та вересень 2008 року, а тому відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 безпідставно набутих коштів у вигляді орендної плати за серпень (12 днів) в розмірі 29 938,06 грн. та за вересень 2008 року в розмірі 77340,75 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стаття 111-12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов‘язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України № 2/123 від 21.01.2010 про направлення справи № 2/123 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва було досліджено, що позовні вимоги про присудження до стягнення з відповідача 1 орендних платежів за жовтень 2008 року та з відповідача 2 безпідставно отриманих орендних платежів за серпень (12 днів) та вересень 2008 року на користь позивача підлягають задоволенню, а отже відповідно в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 2 орендної плати за останній місяць оренди –серпень 2010 року позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.1. договору передбачено, що за порушення строків оплати за договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості в розрахунку за один день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати орендних платежів.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати за жовтень 2008 року відповідач 1 не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2.1. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить : 77340,75 грн. х 182 дні (позивачем зазначений період нарахування з 09.10.2008 по 08.04.2009 складає 182 дні) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ у згаданий період) : 100 : 365 = 9237,40 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 пені в сумі 9237,40 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині ж розміру пені в сумі 68,80 грн. в позові слід відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку допущено помилку щодо кількості прострочених днів у заявлений ним період.

В зв’язку з тим, що відповідач 1 припустився прострочення по оплаті орендної плати за жовтень 2008 року, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 1 –16936,54 грн. збитків від індексу інфляції (за період з жовтня 2008 року по квітень 2010 року) та 3% річних в сумі 3820,42 грн. (за період з 09.10.2008 до 01.06.2010).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 - 16936,54 грн. збитків від індексу інфляції та 3820,42 грн. 3% річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Також позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 збитки від зміни індексу інфляції в сумі 14696,81 грн. та 3% річних в сумі 4355,81 грн. нарахованих на безпідставно отримані кошти.

Оскільки, вищезазначена норма містить підставу для нарахування індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення на вимогу кредитора, яка як свідчать матеріали справи була пред‘явлена позивачем відповідачу 2 - 12.01.2009 згідно листа № 064-12/08 від 29.12.2008, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 збитків від зміни індексу інфляції в сумі 14696,81 грн. та 3% річних в сумі 4355,81 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача у визначений ним період) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

В порядку ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України недоплачене позивачем при подачі заяви 01.06.2010 про уточнення позовних вимог (яка є заявою про збільшення розміру позовних вимог), з урахуванням переплати при подачі позову, державне мито в розмірі 65 (шістдесят п‘ять) грн. 62 коп. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «БТА банк»(м. Київ, вул. Щербакова, 35, код ЄДРПОУ 14359845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ»(м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 35466551) 77340 (сімдесят сім тисяч триста сорок) грн. 75 коп. боргу по орендній платі за жовтень 2008 року, 9237 (дев‘ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 40 коп. пені, 16936 (шістнадцять тисяч дев‘ятсот тридцять шість) грн. 54 коп. збитків від індексу інфляції, 3820 (три тисячі вісімсот двадцять) грн. 42 коп. 3% річних, 1073 грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 (п‘ятдесят дев‘ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБізнесВіза»(м. Київ, бул. І.Лепсе, 50, код ЄДРПОУ 19124621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ»(м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 35466551) 107278 (сто сім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 81 коп. безпідставно набутих коштів за серпень (12 днів) 2008 року та вересень 2008 року, 14696 (чотирнадцять тисяч шістсот дев‘яносто шість) грн. 81 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 4355 (чотири тисячі триста п‘ятдесят п‘ять) грн. 81 коп., 1263 (одну тисячу двісті шістдесят три) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 (п‘ятдесят дев‘ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ»(м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 35466551) в доход Державного бюджету України 65 (шістдесят п‘ять) грн. 62 коп. державного мита.

5. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В.