Вирок № 100231418, 07.10.2021, Бершадський районний суд Вінницької області

В И Р О К

іменем України

Справа № 126/723/21

Провадження № 1-кп/126/238/2021

"07" жовтня 2021 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А.І.

за участю прокурора Джужука М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого адвоката Ткачук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, з середньою-спеціальною освітою, працюючого водієм Бершадського АТП "10-527", раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Близько 07 години 30 хвилин 07 березня 2021 року водій ОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автобусом «БАЗ А-079.23», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Марії Заньковецької в м. Бершадь Вінницької області у напрямку АЗС «ГНГ», в момент об`єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_2 , яка вела велосипед та рухалась по проїзній частині дороги в попутному з автобусом напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень померла в кареті швидкої допомоги.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 23 від 24.03.2021 причиною смерті ОСОБА_2 являлась тупа масивна поєднана травма грудного відділу хребта, грудей та лівого плеча: непрямі переломи ІІ-VII ребер справа та II-VIII ребер зліва, прямі переломи VI-ІХ ребер справа з ушкодженням пристінкової плеври, повний перелом грудного відділку хребта з повним розривом речовини спинного мозку, закритий перелом лівого плеча, який ускладнився розвитком спинального шоку крововиливом в обидві плевральні порожнини.

Отримана ОСОБА_2 вище значена травма стоїть в прямому причинно-наслідковому зв`язку з її смертю та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи СЕ-19/102-21/4052-ІТ від 15.03.2021 в ситуації, яка склалася, водій автобуса БАЗ А-079.23» ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на похода шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, в діях водія автобуса «БАЗ А-079.23» ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_1 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно яких: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин скоєння кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінального провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому роз`яснено.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Судом враховано зазначені в досудовій доповіді характеризуючі ознаки ОСОБА_1 , думку органу пробації стосовно визначення міри покарання, а також те, що обвинувачений позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, на даний час є єдиною працюючою особою в сім`ї, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра. Також, судом враховано заяву потерпілого, ОСОБА_3 , який зазначив, що претензій матеріального характеру до ОСОБА_1 у нього нема, просив призначити обвнуваченому покарання з іспитовим строком та не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Враховуючи наведене, наслідки вчиненого, поведінку обвинуваченого в судовому засіданні, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень буде обрання йому покарання не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, а тому слід призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків визначених в ст. 76 КК України. Приймаючи рішення стосовно недоцільності позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , його ставлення до вчиненого, те, що на даний час він є єдиною працюючою особою в сім`ї, робота водієм в АТП "10-527" є єдиним джерелом його доходу, що ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.

У порядку, передбаченому ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави 3432 грн. 45 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення судових експертиз.

Долю речових доказів вирішити в порядку вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки із покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/102-21/3886-ІТ від 11.03.2021 - 1144, 15 грн. (одна тисяча сто сорок чотири грн. 15 коп); на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-21 /4053-ІТ від 15.03.2021 - 1144,15 грн. (одна тисяча сто сорок чотири грн. 15 коп); за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/102-21/4052-ІТ від 15.03.2021 - 1144,15 грн. (одна тисяча сто сорок чотири грн. 15 коп). Загальна сума витрат на залучення експертів складає 3432, 45 коп. ( три тисячі чотириста тридцять дві грн. 45 коп).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2021 на автобус "БАЗ А-079-23" д/н НОМЕР_2 , велосипед синього кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , відеореєстратор GT-115.

Речові докази: автобус "БАЗ А-079-23" д/н НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , відеореєстратор GT-115 - повернути АТП "10-527" як власнику; велосипед синього кольору - повернути ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя В. І. Губко