Вирок № 100230809, 11.10.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1409/20

Провадження № 1-кп/345/99/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2021 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

з участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І., Баран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуша кримінальне провадження № 12020090170000341 від 23.03.2020 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, депутатом не обирався,раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю: прокурора Вітюка С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Форовича С.М.,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 умисно заподіяв легке тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

23.03.2020 близько 12.30 год. ОСОБА_1 перебував в коридорі приміщення відділення поштового зв`язку № 4 ПАТ «Укрпошта», що розташоване в м. Калуш, проспект Лесі Українки, 19, де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ним та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт з приводу недотримання останньою черги проходу в приміщення. В ході даного конфлікту ОСОБА_1 наніс в ділянку голови ОСОБА_2 декілька ударів кулаками рук. Вказаними умисними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій тілесні ушкодження: чотири синці в ділянках обличчя, які згідно висновку експерта від 22.04.2020 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не визнав. Пояснив, що 23.03.2020 він прийшов у відділення поштового зв`язку, яке розташоване на проспекті Л.України, щоб отримати пенсію. Спершу зайшов в коридор відділення пошти і чекав своєї черги зайти в головний зал відділення пошти, оскільки діяли карантинні обмеження. Разом з ним в коридорі був ще один чоловік. Коли попри нього без черги пройшла старша жінка, то і він разом із тим чоловіком вслід за жінкою зайшли у зал відділення пошти. У зв`язку з карантином працівники пошти попросили вийти за межі залу, проте хтось вийшов і вони вже не виходили, а залишилися чекати біля дверей. Він стояв біля самих дверей з правої сторони. Далі в зал зайшла потерпіла. Він зробив їй зауваження, що потрібно дотримуватись черги. У відповідь на це потерпіла почала нецензурно висловлюватись. Вона наблизилась до нього, приперла до тумби і хотіла вдарити коліном в пах. Тоді вийшли два працівника пошти, відтягли її від нього і сказали їй вийти. В подальшому він пішов до каси і отримав пенсію. Він не бачив, але чув, як працівник пошти просила вийти з приміщення потерпілу, а та у відповідь викрикала нецензурні слова. Він був останній в приміщенні пошти, тому потерпіла могла зайти за ним і отримати послуги. Однак, коли він виходив з відділення поштового зв`язку, то потерпіла, не зайшла в приміщення пошти, а стояла в коридорчику біля самих дверей при виході і перекрила йому вихід на вулицю. Вона знову почала кричати нецензурними словами. Він підійшов до дверей, взяв потерпілу за верхній одяг і намагався перемістити її в сторону, щоб мати змогу вийти з приміщення. Вона весь час кричала. Вони шарпались, так як потерпіла опиралася, і він не міг одразу переставити її, що помінятися місцями з нею, звільнити собі вихід і вийти з пошти. Потерпіла опиралася, не відпускала його. Коли вона його відпустила, тоді він її також відпустив. На шум вийшли працівники пошти і сказали залишити жінку. Він в цей час уже був біля дверей. Заперечує факт нанесення ударів, тим більше ногою, оскільки вони стояли впритул один до одного, а сам конфлікт тривав декілька секунд. Далі він вийшов і чув, як голосно говорили, чи викликати швидку допомогу і поліцію. Коли оглянувся назад, то побачив, що потерпіла йшла слідом за ним, кричала та тримала в руках камінь. Він пішов попри будинки, а люди, які стояли біля пошти, робили їй зауваження щодо нецензурної лексики. Проте жінка не реагувала та продовжувала іти за ним. Коли трохи наблизилася, то кинула в нього камінь, і далі йшла за ним. Він сам сказав, щоб вони викликали поліцію та зупинились біля школи №2. Приїхали працівники поліції і він просив їх, щоб вони поїхали до пошти по свідків, але працівники поліції поїхали у відділ поліції. У відділі поліції він щось підписував, однак цього не читав, що саме, а також написав заяву на потерпілу.

Чи мала потерпіла якісь тілесні ушкодження, не бачив. Конфлікт відбувся в коридорі, де достатньо темно. Вказав, що ударів потерпілій не наносив, тільки боровся з нею, щоб вийти з приміщення. Ніхто їх не розбороняв, коли вийшли працівники пошти, він відпустив потерпілу. У нього ушкоджень не було ніяких. Пізніше побачив, що в потерпілої з носа текла кров. Так як вони боролися, то все може бути, може і пішла кров. В подальшому та кров була і на камені, який вона намагалася в нього кинути. На підтвердження своїх пояснень в судовому засіданні обвинувачений показував камінь зі слідами бурого кольору, можливо кров`ю, та пояснював, що це саме кров потерпілої.

Не вбачає за собою жодної провини, оскільки саме потерпіла спричинила конфлікт, була ініціатором, як першої суперечки в приміщенні пошти, так і умисно очікувала на нього в коридорі, перекривши вихід. У нього не було іншого виходу, як тільки звільнити собі вихід з пошти, пересунувши в сторону потерпілу. При цьому жодних ударів він не завдавав, та й не може їх завдати, так як переніс операцію на грижу. Потерпіла і надалі, як вони випадково зустрічаються на вулицях міста, постійно голосно викрикає нецензурні слова, лається, ображає його.

Незважаючи на повне невизнання вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується показами потерпілої ОСОБА_2 , показами свідків, які були допитані в судовому засіданні, дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні 21.01.2021 суду пояснила, що 23.03.2020 вона йшла у відділення поштового зв`язку, щоб заплатити за спожиту електроенергію. Коли вона зайшла в приміщення, то обвинувачений стояв попри стінку з лівого боку від дверей. Вона стала в чергу, але обвинувачений почав кричати до неї, чому вона там стала. Вона йому відповіла, щоб він не командував. Після цього працівники пошти сказали, що у зв`язку з карантином у приміщенні повинна перебувати обмежена кількість осіб, і вона вийшла із залу в коридор та стала чекати своєї черги. Через якийсь час вийшов обвинувачений і почав їй наносити удари по обличчю, животі та в область грудей. Ці удари він почав наносити безпричинно, при цьому кричав, чому вона не питає його, чи можна зайти, а у відповідь вона відповідала, що не повинна його про щось питати. Конфлікт між ними тривав декілька секунд. Тоді вибігли працівник пошти і почали їх розбороняти, вони початку конфлікту не бачили. Коли її побив обвинувачений, то вона впала на землю. Після того встала і почала іти за обвинуваченим, кричала щоб він зупинився, бо вона буде викликати поліцію. Біля школи № 2 вони зупинилися, і вона викликала працівників поліції, які їх забрати у відділення поліції. Під час конфлікту в приміщенні коридору були тільки вони двоє, з вулиці ніхто не заходив. Обвинувачений наніс їй 7-8 ударів, від яких вона обезсиліла і впала. Працівниця пошти вибігла, ще коли вона стояла, стала між ними, щоб їх розборонити. Внаслідок дій обвинуваченого у неї були синці, було важко дихати, з носа текла кров. До конфлікту жодних тілесних ушкоджень у неї не було. Просила покарати обвинуваченого суворо і позбавити його волі.

В подальшому потерпіла ОСОБА_2 в судові засідання неодноразово не з`являлася і про причини неявки суд не повідомляла, хоча завжди була завчасно та належним чином повідомлена про час, день та місце проведення судових засідання, як шляхом направлення повісток на вказаним нею місцем проживання, так і шляхом погодження дати наступного судового засідання з учасниками провадження. 01.07.2021 потерпіла ОСОБА_2 , зареєструвавшись в суді, до початку судового засідання покинула приміщення суду, при цьому жодних клопотань про відкладення судового розгляду не подавала та не повідомляла про причини її неявки. Ухвалою суду на потерпілу накладалося стягнення в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2270,00 грн. на користь держави. Однак і після накладення грошового стягнення ОСОБА_2 в судові засідання не з`являлася, не цікавилася результатами розгляду справи, датами судових засідань. До суду повертаються повідомлення про виклик потерпілої до суду за закінченням терміну зберігання, однак про зміну місця проживання чи перебування суд вона не повідомляла. Крім того, інформацію про дату судового засідання можна отримати і на офіційному сайті суду. Враховуючи зазначені обставини, думку прокурора, обвинуваченого та захисника, які вважали, що розгляд справи та дослідження доказів можна провести без участі потерпілої, яка надала суду свої покази та висловила думку щодо покарання обвинуваченого, а тому з метою дотримання розумного строку розгляду справи, після неодноразового відкладення судових засідань у зв"язку з неявкою потерпілої, судом було прийнято рішення закінчувати розгляд справи без участі потерпілої.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка працює оператором поштового зв`язку у відділенні поштового зв`язку № 4, суду пояснила, що в березні на початку карантину в робочий день приблизно в обідню пору в зал відділення поштового зв`язку зайшов обвинувачений. Оскільки були карантинні обмеження щодо кількості людей, то він чекав біля поштового ящика. В цей час в зал зайшла потерпіла. Обвинувачений зробив їй зауваження культурно, спокійно, на що потерпіла почала кричати та обзивати його. Коли вони обернулися, то побачили, як потерпіла притиснула обвинуваченого до поштового ящика і почала його душити. Це відбулося після словесної перепалки. Її співробітниця ОСОБА_4 підбігла і роз`єднала їх, зробила зауваження та провела обвинуваченого до операційного вікна, де інша співробітниця видала йому пенсію. Тоді жінку вони попросили вийти, і вона вийшла в коридор. Далі обвинувачений вийшов із залу в коридор, де його спеціально чекала потерпіла. Звідтіля вони почули шум та крик. На коридор першою вийшла ОСОБА_4 , а за нею слідом вона. Вони розборонили обвинуваченого і потерпілу, оскільки, між ними була шарпанина. Це було біля вихідних дверей. Вона відтягла чоловіка, а ОСОБА_4 жінку. Жінка кричала, що їй зле, і вони викликали карету швидкої допомоги, але вона нікому не була потрібна, потерпіла її не дочекалися, а вийшла вслід за обвинуваченим. Вона не бачила, щоб обвинувачений наносив потерпілій тілесні ушкодження, оскільки прийшла вже після конфлікту. Коли вона вийшла, і потерпіла, і обвинувачений стояли на ногах. Посторонніх у коридорі не було. Потерпіла була збуджена, весь час лаялася, ображала нецензурними словами. Виглядало так, що це обвинувачений захищався від неї. Ушкоджень ні у кого вона не бачила, але бачила кров на підлозі. Чи потерпіла перекрила вихід обвинуваченому з приміщення, вона не пам`ятає. Куди пішов обвинувачений та потерпіла після конфлікту, не бачила. Конфлікт тривав до 5 хв.

Свідок ОСОБА_4 , яка працює оператором поштового зв`язку у відділенні поштового зв`язку № 4, дала наступні покази: у зв`язку з оголошеним карантином, у відділенні поштового зв`язку були встановлені певні обмеження, а саме: було обмежено кількість осіб, які мали право одночасно перебувати у відділені поштового зв`язку. На початку карантину в березні в робочий час обвинувачений стояв в залі відділення поштового зв`язку і чекав в черзі до сусіднього операційного вікна, де видають пенсію і приймають оплату за комунальні послуги. В цей час в зал зайшла потерпіла. Обвинувачений зробив їй зауваження. Потерпіла відреагувала на зауваження агресивно, напала на цього чоловіка і почала душити його. Вона вийшла в зал і відтягнула жінку від чоловіка. Далі жінка вийшла за межі залу відділення поштового зв`язку, а чоловік залишився чекати в черзі. Чоловік отримав послуги в сусідньому вікні і вийшов із залу в коридор. Після цього вона почула шум і крики, які лунали з коридору. Вона, а вслід за нею і її напарниця ОСОБА_3 вийшли в коридорчик. Між обвинуваченим і потерпілою була шарпанина. Вони стояли близько один до одного. Вона відтягла жінку, а ОСОБА_3 чоловіка. Коли вона розбороняла їх, жінка, можливо за щось перечепившись (не виключає, що за її ногу), впала на землю і в неї звідкись текла кров. Вона допомагала жінці підвестись і на її рукавиці також залишилась кров. Вони викликали швидку, але ніхто на неї не чекав. Далі обвинувачений і потерпіла вийшли на вулицю. При цьому потерпіла продовжувала обзивати чоловіка лайливими словами. Ствердила, що не бачила, щоб обвинувачений наносив удари потерпілій руками чи ногами. Події на коридорі розвивались миттєво і конфлікт був недовготривалим. При цьому жінка була активнішою за обвинуваченого, весь час лаялася, викрикала, неадекватно себе поводила. А обвинувачений був неначе в ступорі, трясся, у нього напевно піднявся тиск, заїкався, не міг говорити. Конфлікт між обвинуваченим і потерпілою відбувався приблизно на відстані одного метра від виходу з приміщення. Щодо тривалості конфлікту, зазначила, що вони майже одразу почули шум, як ОСОБА_1 вийшов зі залу в коридор, вона вийшли вслід за 1-2 хв., після чого за декілька секунд конфлікт був припиненим. Першим з коридору вийшов чоловік, а потерпіла пішла за ним, при цьому весь час лаялася. Люди, які стояли на вулиці, казали, що вона з каменем пішла за обвинуваченим.

Свідок ОСОБА_5 , яка працює оператором поштового зв`язку у відділенні поштового зв`язку № 4 і в обов`язки якої входить видача пенсій та прийняття оплати за комунальні послуги, дала наступні покази: в березні в світлу пору доби бачила, як обвинувачений стояв в залі біля дверей. Зайшла потерпіла. Чоловік зробив їй зауваження. Далі вона чула якусь перепалку і бачила, як її співробітниця відтягувала жінку від чоловіка. Потерпіла дуже зневажливо зверталась до обвинуваченого. Далі вона видала пенсію обвинуваченому. Потерпіла в цей час чекала в коридорі. Обвинувачений вийшов в коридор, і після цього з коридору почувся крик і шум. Співробітниці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за 1-2 хв. побігли на коридор. Вона зі свого робочого місця жодного разу не відлучалася. Співробітниці були на коридорі приблизно 2 хв. Коли шум припинився, вони зайшли назад. Колеги сказали, що був конфлікт, але подробиць вона не знає. Хто на кого напав їй невідомо. Співробітниці сказали, що жінка побігла за чоловіком. За тілесні ушкодження не чула нічого.

Згідно з рапортом старшого інспектора Калуського відділу поліції ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області від 23.03.2021 № 2681 23.03.2020 о 12.50 год. по телефону до чергової частини надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що невідомий чоловік наніс тілесні ушкодження заявниці в приміщенні пошти, заявниця зараз біля школи (а.с. 238).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 на ім`я начальника Калуського ВП ГУНП від 23.03.2020 остання просила притягнути до відповідальності невідомого громадянина, який 23.03.2020 близько 12.15 год. у приміщенні «Укрпошти», що в м. Калуш, пр. Л.Українки, спричинив їй тілесні ушкодження (а.с. 16);

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 24.03.2020 за участю потерпілої ОСОБА_2 та фототаблиць до нього, ОСОБА_2 , в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відтворила події, що мали місце 23.03.2020 в м. Калуш по вул. Л.Українки, 19. Під час слідчого експерименту всі учасники зібралися біля центрального входу в приміщення пошти, де потерпіла ОСОБА_2 всім учасникам розповіла про причину конфлікту, вказуючи руками на вхід у приміщення пошти. Після чого всі учасники зайшли в коридор, де потерпіла розповіла, що саме на цьому місці їй було спричинено тілесні ушкодження. Також потерпіла вказала руками на зал пошти додаючи, що саме в залі вказаного приміщення виник конфлікт. Щодо безпосереднього спричинення тілесних ушкоджень, то потерпіла зупинилася паралельно статиста на відстані 0,5 м. та здійснила замах правою рукою, зупинивши кулак біля носа статиста, вказуючи, що таким був удар ОСОБА_1 . Після чого повторно здійснила два замахи рукою, зупинивши кулак біля обличчя статиста з правої та лівої сторони, вказуючи, що такими були ще два удари ОСОБА_1 . Після чого потерпіла вказала, що ОСОБА_1 погрожував їй спричинити удари по голові, та вона прикрила голову руками. Також потерпіла вказала, що від болі вона впала, та ОСОБА_1 спричинив їй удар ногою в ділянку грудей, але удар був несильним і не спричинив тілесних ушкоджень. На цьому слідча дія була завершена (а.с. 17-18, 19-24).

Згідно з висновком експерта № 84 від 22.04.2020 на підставі даних судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , медичної карти амбулаторного хворого без номера на назви медичної установи, рентгенограм кісток носа № 2927 та 2928 від 25.03.2020, у відповідності до поставлених для вирішення запитань, експерт прийшов до таких підсумків: у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: чотири синця в ділянках обличчя, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути, як кулаки рук, ноги, так і інші тупі тверді предмети, могли утворитися, як при нанесенні удару (ударів) тупими твердими предметами у вищевказані ділянки, так і при ударі (ударах) цими ділянками до таких, можуть відповідати терміну вказаному у постанові, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, слід вважати, що ОСОБА_2 було спричинено не менше 1-4 -х фізичних контактів тупими твердими предметами в ділянки обличчя (а.с. 25).

Надаючи оцінку показанням потерпілої ОСОБА_2 , як окремо, так і сукупності з іншими доказами, суд визнає їх достовірними в частині виникнення конфлікту з обвинуваченим, в ході якого їй були спричинені тілесні ушкодження, й такими, що підтверджують, час та місце заподіяння їй тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні не здобуто, а стороною захисту не надано жодних даних, які б спростували покази потерпілої в частині спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим та вказали на інші обставини, при яких вона могла отримати тілесні ушкодження, адже, окрім ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , ніхто участі в конфлікті не брав, він відбувався виключно між цими двома особами, підстав підозрювати ще когось у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень немає.

А тому, враховуючи, що до часу виникнення конфлікту з обвинуваченим у потерпілої ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не було, так як таких даних суду ніхто зі сторін кримінального провадження не надав, а за незначний проміжок часу після конфлікту ОСОБА_2 було викликано працівників поліції та під час виклику вона одразу ж вказувала на отримання нею тілесних ушкоджень невідомим чоловіком в приміщенні пошти, про що зазначено у рапорті, дослідженому в судовому засіданні, а також в заяві потерпілої від 23.03.2020, при цьому потерпіла весь час була в полі зору обвинуваченого, так як слідувала за ним аж до виклику поліції та їх приїзду на місце, тому суд вважає її покази в частині спричинення тілесних ушкоджень саме обвинуваченим достовірними, оскільки вони повністю узгоджуються з вказаними вище письмовими доказами та показами свідків, які бачили кров на місці конфлікту, і обвинуваченого, який в судовому засіданні не заперечував, що вони шарпали один одного і після цього він бачив кров на потерпілій та на камені, який вона несла в руках та кинула в нього, однак не попала, а він підібрав цей камінь та зберігає в себе до сьогоднішнього дня.

При цьому щодо обставин, за яких виник конфлікт, та щодо поведінки потерпілої до, під час та після спричинених їй ушкоджень, її показання є суперечливими й такими, що не відповідають встановленим судом обставинам та дослідженим доказам.

Так, враховуючи показання сторони захисту та свідків, суд вважає їх такими, що узгоджуються між собою, а відповідно є достовірними, що саме потерпіла своєю поведінкою провокувала обвинуваченого на конфлікт, саме вона розпочала цей конфлікт в приміщенні пошти і продовжила, очікуючи обвинуваченого на коридорі перед виходом на вулицю, тобто саме потерпіла створила всі умови для продовження конфлікту, під час якого обвинувачений і спричинив їй тілесні ушкодження. При цьому її поведінка була агресивною, вона кричала, ображала обвинуваченого, провокуючи його, як рухами, так і словами. В судових засіданнях потерпіла також виражала схожу поведінку в сторону обвинуваченого, агресивно до нього висловлювалася, лаялась та виражалась нецензурними словами.

Щодо характеру та кількості ударів, внаслідок яких потерпіла отримала тілесні ушкодження, то судом достовірно встановлено, що під час конфлікту у коридорі перед виходом на вулицю потерпілій були спричинені тілесні ушкодження і, як наслідок у неї текла кров, про що стверджувала сама потерпіла ОСОБА_2 , не заперечив обвинувачений ОСОБА_1 , який пояснив, що під час шарпанини він міг зачепити потерпілу і в неї могла потекти кров, також свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які бачили кров на підлозі, а у ОСОБА_4 , яка допомогла підвестись потерпілій, кров залишилась також на її рукавиці.

Очевидців самого конфлікту не було, так як в коридорі на той час біли тільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а відповідно, ніхто не бачив точної кількості та характеру ударів, нанесених потерпілій.

Однак, враховуючи покази потерпілої, свідків й обвинуваченого, які стверджують про швидкий перебіг подій та, що конфлікт тривав до п`яти хвилин, враховуючи вік та стан здоров`я обвинуваченого, поведінку обвинуваченої, яка також рухами та діями підтримувала шарпанину та штовханину, суд вважає неспроможними показання ОСОБА_2 про те, що їй були спричинені 7-8 ударів в обличчя, грудну клітку та живіт. Такі показання суперечать показанням останньої під час слідчого експерименту, під час якого вона вказувала, що ОСОБА_1 здійснив удар правою рукою біля носа та два удари рукою по обличчю з правої та лівої сторони, від болі вона впала, і тоді ОСОБА_1 спричинив їй удар ногою в ділянку грудей, але удар був несильним і не спричинив тілесних ушкоджень. Також такі показання потерпілої спростовуються висновком експерта, в якому зазначено, що ОСОБА_2 було спричинено не менше 1-4 -х фізичних контактів тупими твердими предметами в ділянки обличчя.

За таких обставин суд встановив, що потерпілій ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_1 були спричинені декілька ударів кулаками рук в ділянки обличчя, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у виді чотирьох синців в ділянках обличчя, які є легкими тілесними ушкодженнями.

При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого в тій частині, що між ним та потерпілою відбувалася лише штовханина і тілесних ушкоджень потерпілій він не наносив, оскільки таку позицію обвинуваченого суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується факт конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що мав місце 23 березня 2020 року близько 12:40 год. у приміщенні відділення поштового зв`язку № 4 ПАТ «Укрпошта», що розташована в м. Калуш, проспект Лесі Українки, 19, а також те, що в ході даного конфлікту обвинувачений наніс в ділянки обличчя ОСОБА_2 декілька ударів кулаками рук, внаслідок чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді чотирьох синців в ділянках обличчя, що згідно висновку експерта відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Одночасно, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення посилання на заподіяння обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 одного удару в ділянку живота, оскільки досліджені в судовому засіданні докази не підтверджують дані обставини, показання потерпілої в цій частині є суперечливими та не узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема з протоколом слідчого експерименту, під час якого потерпіла вказувала на один несильний удар в ділянку грудей, та висновком експертизи, в якому зазначено, що інших тілесних ушкоджень та їх слідів, крім ушкоджень в ділянках обличчя, не виявлено.

Таким чином, даючи аналіз дослідженим в судовому засіданні доказам, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також думку потерпілої і позицію прокурора.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 на обліку у психіатра та нарколога не числиться, має постійне місце реєстрації та проживання, є пенсіонером, не перебуває на обліку у секторі превенції Калуського РВП ГУНП, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався.

Обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засідання наполягала на суворому покаранні обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор просив врахувати дані про особу обвинуваченого, обставини вчинення ним злочину і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Форович С.М. просили обвинуваченого виправдати.

Таким чином, враховуючи мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні кримінального правопорушення, його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є проступком,обставини, за яких обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, зокрема, поведінку потерпілої, яка спровокувала та підтримувала конфлікт з останнім, особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, позицію сторін, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у мінімальному розмірі, визначеному Загальною частиною КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде відповідати тяжкості злочину, не буде становити особистий надмірний тягар для особи, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає меті, передбаченій ст. 50 КК України, а також справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Цивільного позов заявлено не було.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Речові докази по справі:

-медичну карту амбулаторного хворого (без назви медичної установи), рентгенограму кісток носа № 2927, № 2928 від 25.03.2020, повернути власнику ОСОБА_2 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Роз`яснити потерпілій, що у відповідності до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники можуть отримати копію вироку в суді.

Суддя: