Рішення № 100230614, 11.10.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4956/21

Провадження № 2/0182/2589/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.10.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Заяви по суті справи:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шашликов Д.Г., звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с.1-13).

В обґрунтування вимог посилається на те, що в липні 2021 року ОСОБА_1 у відділені банку, куди вона звернулася після того, як не змогла зняти кошти в банкоматі зі своєї картки, дізналася про відкрите відносно неї виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 5922 від 03.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. Зазначеним виконавчим написом з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладеним нею 17.06.2013 року із ПАТ «Банк Русский Стандарт», на користь АТ «Банк Форвард», який є правонаступником ПАТ «Банк Русский Стандарт».

Разом із тим, позивачеві не було відомо про зміну кредитора в її зобов`язанні. Жодних повідомлень про усунення порушень за кредитним договором вона також не отримувала.

Таким чином, позивач суму боргу не визнає, будь-які зобов`язання перед відповідачем АТ «Банк Форвард» заперечує. Звертає увагу також на відсутність нотаріально посвідченого договору, на підставі якого можливе вчинення виконавчого напису згідно із діючим законодавством, та вчинення виконавчого напису поза межами встановленого законом трирічного строку. З урахуванням викладеного, просить суд визнати виконавчий напис № 5922 від 03.06.2021 року - таким, що не підлягає виконанню, стягнути з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правову допомогу 2000 грн.

Не погодившись із позовними вимогами, представник відповідача надала відзив на позов (а.с.119-124). Зазначає про те, що кредитний договір 15.06.2013 року укладений між позивачем та ПАТ «Банк Русский Стандарт» у письмовій формі, що не суперечить діючому законодавству, а тому він є обов`язковим для виконання сторонами. Натомість, ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання з повернення коштів та пов`язаних із кредитом платежів. 03.08.2015 року Банк направив на її адресу заключний рахунок-виписку із вимогою погасити заборгованість у сумі 16112,22 грн., яка позивачем була проігнорована. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 15.03.2013 року підтверджується випискою по рахунку клієнта, яка була надана нотаріусу для вчинення виконавчого напису. При цьому, нотаріус не розглядає спір про право, а вчиняє виконавчий напис на підставі наданих йому документів, передбачених Переліком документів, затверджених КМУ 19.06.1999 року за № 1172, і саме вони визначають безспірність вимог. Крім того, позивач, посилаючись на свою незгоду із сумою боргу, контр розрахунку або жодних доказів на підтвердження відсутності заборгованості не надала. Також, у матеріалах позову відсутні докази понесення ОСОБА_1 витрат на оплату судового збору або правову допомогу із детальним розписом вартості послуг, у зв`язку з чим просили у позові відмовити у повному обсязі.

Треті особи про розгляд справи в суді повідомлялися належним чином (а.с.52,57,61). На виконання ухвали суду про витребування доказів приватним виконавцем надана копія виконавчого провадження з примусового виконання спірного виконавчого напису. Письмових пояснень по справі не надавали.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року відкрито провадження по справі, постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачеві його право подати відзив на позов, а третім особам - пояснення; витребувано копію матеріалів щодо вчинення спірного виконавчого напису та копію виконавчого провадження (а.с.49-50).

02.08.2021 року судом постановлено ухвалу про забезпечення позову (а.с.51).

Ухвалою від 01.09.2021 року відмовлено представнику позивача - адвокату Шашликову Д.Г. у задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.114-115).

Судом встановлено:

15.06.2013 року між ПАТ «Банк Русский Стандарт» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позивачеві надано кредит у сумі 2524,70 грн. зі ставкою по кредиту 0,01 % річних, на строк по 17.06.2014 року (а.с.71-76).

03.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис за № 5922 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 107038517 від 17.06.2013 року, укладеним нею із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», за період з 05.07.2018 року по 04.08.2018 року у сумі 16112,22 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту - 11278,55 грн., заборгованості по відсоткам - 4383,67 грн., плату за пропуск мінімальних платежів - 450,00 грн., а також витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, у розмірі 1100 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард», складає 17212,22 грн. (а.с.77).

На виконання виконавчого напису № 5922 від 03.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. 24.06.2021 року відкрито виконавче провадження № 65898437 та винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.79-80,20).

Позивач факт укладання кредитного договору 15.06.2013 року з ПАТ «Банк Русский Стандарт» не заперечує, однак зазначає, що договір не було посвідчено нотаріально та про зміну кредитора в зобов`язанні її повідомлено не було. Також, відсутні ознаки безспірності заборгованості, а виконавчий напис вчинено поза межами строку давності.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням діючого законодавства, висновків, викладених у постанові Верховного Суду 06.06.2018 року по справі № 640/10523/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 року по справі № 750/1627/18, постанові Верховного Суду 06.06.2018 року по справі № 640/10523/16-ц, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 року по справі № 750/1627/18, суд дійшов наступного.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

При цьому, зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача ОСОБА_1 про зміну кредитора у її зобов`язанні перед ПАТ «Банк Русский Стандарт».

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (далі - Порядок).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).

На момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).

На момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Однією з ознак безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу в судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна з цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 ( з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 357/12818/17), від 15 січня 2020 року (справа №305/2082/14-ц).

Відповідач не надав суду документів, на підставі яких 03.06.2021 року вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт його існування не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Згідно з наданими відповідачем документами, 03.02.2015 року АТ «Банк Форвард» надіслав ОСОБА_1 заключну вимогу щодо сплати зобов`язань по кредитному договору від 03.02.2015 року, у строк до 03.09.2015 року (а.с.142). Докази отримання позивачем цієї вимоги в матеріалах справи відсутні.

Згідно з кредитним договором від 03.02.2015 року, строк повернення кредиту - 17.06.2014 року (а.с.125). Отже, з 18.06.2014 року в ПАТ «Банк Русский Стандарт» виникло право вимоги примусового стягнення боргу з ОСОБА_1 протягом трьох років. Натомість, виконавчий напис вчинено 03.06.2021 року, тобто з пропуском строків, протягом яких може бути вчинений виконавчий напис.

Подання позивачем даного позову суд розцінює як незгоду ОСОБА_1 із пред`явленою їй заборгованістю, а, отже, наявністю спору.

Суд також приймає до уваги, що 26.11.2014 року до постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни, за якими було доповнено вказаний перелік розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зазначені зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме доповнення пунктом 2, який стосувався стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 залишено без змін.

У зв`язку з визнанням судом незаконними норм Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, якими було доповнено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, положеннями про кредитні договори, станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 діяла в редакції, яка не передбачала права нотаріуса вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору, а передбачала стягнення на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц і від 15.04.2020 у справі №158/2157/17.

Отже, як зазначає позивач, дійсно станом на час вчинення виконавчого напису - 03.06.2021 року, постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 передбачала вчинення виконавчих написів лише на підставі нотаріального посвідченого договору.

Кредитний договір від 03.06.2021 року, який став підставою для видачі спірного виконавчого напису, не є нотаріально посвідченим.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням всього вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом Буждиганчук Є.Ю. передчасно, з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку, оскільки кредитний договір не був посвідчений нотаріально, що виключає можливість вчинення виконавчого напису, відсутні докази того, що ОСОБА_1 було повідомлено про зміну кредитора в зобов`язанні та що вона отримала письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, відсутні підстави для визнання суми заборгованості безспірною, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Розподіл судових витрат.

За змістом ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовом позивач не оплачувала судовий збір у зв`язку з пільгою, передбаченою ЗУ «Про захист прав споживачів». Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, судовий збір у 1362,00 грн. (908,00 грн. за подання позову + 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову) підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката Шашликова Д.Г. згідно з Договором № 104/2021 від 08.07.2021 року про надання правової допомоги, ордером АЕ № 1083592 від 28.07.2021 року, Актом про надання правової допомоги від 28.07.2021 року та довідкою про отримання АБ «Шашликов та партнери» коштів складають 2000 грн. (а.с.29-35). Суд вважає такі витрати спів мірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих ОСОБА_2 послуг та виконаних робіт.

З урахуванням підтверджених судових витрат та вимог законодавства, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу на суму 2000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13,18,62,64,76,81,89,137,141,206,263-265,268 ЦПК, Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України № 296/5 від 22.02.2012 року, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 03.06.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 5922, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 107038517 від 17.06.2013 року, - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь держависудовий збір на загальну суму 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 11.10.2021 року.

Дані про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3661 від 12.03.2018 року, договору про надання правової допомоги № 104/2021 від 08.07.2021 року, ордеру Серії АЕ № 1083592 (а.с.29-35), адреса: 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, буд. 1 офіс 1;

відповідач - Акціонерне товариство «Банк Форвард», код ЄДРПОУ 34186061, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105;

представник відповідача - Діабате Каріна Миколаївна на підставі довіреності № 07-016-21 від 28.01.2021 року (а.с.149);

третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна, адреса: 01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, 10 офіс 91;

третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, адреса: 01032, м.Київ, бул. Тараса Шевченка, 38 прим.147 кім.5,7.

Суддя: А. Г. Багрова