Ухвала суду № 100230091, 27.09.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16900/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Остапчук Т.В. за участі секретаря судових засідань - Шевченко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРІС» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-2645/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року до суду надійшла заява ТОВ «ФК» Паріс» про заміну сторони стягувача у вказаній справі на підставі укладеного 23.04.2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРІС» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», договору відступлення права вимоги №2230/К. Представник заявника в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні за його відсутності. Боржники в судове засідання не з`явились, про розгляд заяви повідомлялись належним чином. Згідно з частиною третьою ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду від 23 квітня 2010 року у справі № 2-2645/10 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору у сумі 7253,59 грн., а також 72,54 грн., на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 120,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 23.04.2020 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРІС» укладено договір відступлення права вимоги №2230/К, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року). Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40). Відповідно до пункту частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові. У відповідності зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зі змісту 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора. Відповідно до частини першої ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником. Доводи представника боржника не є спроможними, оскільки не містять фактичних даних із зазначенням конкретного нормативно-правового обґрунтування, яке б вказувало на порушення процедури відступлення права вимоги із правовими наслідками у формі нікчемності договорів відступлення прав вимоги в силу закону, адже недійсними такі договори судом не визнавалися, презумпція правомірності правочину не спростована. Керуючись ст.ст. 1-20, 352, 353, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву - задовольнити. Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» (код ЄДРПОУ 34047020) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРІС» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77а, код ЄДОПОУ 38962392) у справі № 2-2645/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Остапчук Т.В.