Рішення № 10022894, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/22407.06.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоЗакритого акціонерного товариства «Жилкомунсервіс»

Простягнення 40595,74 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:          Півень Д.О. –дов. № Д07/2010/03/02-7 від 02.03.10р.

Від відповідача:          Піщевят Н.М. –дов. № 19 від 27.01.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Закритого акціонерного товариства «Жилкомунсервіс»про стягнення 34629,10 грн. основного боргу, 4885,85 грн. інфляційних нарахувань та 1080,79 грн. річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за угодою № 18-08 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8262084 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 р.

Ухвалою суду від 29.04.10 р. було порушено провадження у даній справі № 37/224 та призначено її розгляд на 07.06.10 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 07.06.10 р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 29.04.10 р., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечень не навів та визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальник) та Закритим акціонерним товариством «Жилкомунсервіс»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №8262084 від 01.01.2005 р.

26.03.2008 р. між сторонами було укладено угоду № 18-08 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8262084 від 01.01.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, яка є його невід’ємною частиною.

Згідно з пунктами 1 та 2 вищезазначеної угоди, Закрите акціонерне товариство «Жилкомунсервіс»визнало та підтвердило заборгованість перед АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” за договором № 8262084 на постачання теплової енергії у гарячій воді у сумі 56665,67 грн. станом на 01.03.08 р. та зобов’язалося сплатити зазначену суму заборгованості протягом періоду з березня 2004 р. до лютого 2011 р.

У відповідності до п. 4. угоди № 18-08 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8262084 на постачання теплової енергії у гарячій воді, при проведенні сплати заборгованості боржник зобов’язується посилатися в реквізитах «призначення платежу»платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються, в першу чергу, як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) –на виконання цієї угоди.

Згідно додатку № 1 до угоди № 18-08 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8262084 на постачання теплової енергії у гарячій воді, сплата щомісячних платежів повинна здійснюватись до 15 числа поточного місяця.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що за період з березня 2008 р. по квітень 2010 р. відповідачем були частково виконані зобов’язання по сплаті зазначеної заборгованості в розмірі 4722,15 грн., у зв’язку з чим станом на 01.04.2010 р. борг відповідача за угодою № 18-08 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8262084 на постачання теплової енергії у гарячій воді становить 34629,10 грн.

За таких обставин АЕК “Київенерго” в особі СВП «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Закритого акціонерного товариства «Жилкомунсервіс»про стягнення 34629,10 грн. основного боргу, 4885,85 грн. інфляційних нарахувань, 1080,79 грн. трьох річних процентів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 34629,10 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Жилкомунсервіс»суми основного боргу за угодою № 18-08 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8262084 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 34629,10 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 4885,85 грн. інфляційних нарахувань та 1080,79 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за угодою № 18-08 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8262084 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р. та серпні 2008 р. на рівні 99, 5 % та 99, 9 % відповідно та у липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99, 9 % та 99, 8 % відповідно.

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Закритого акціонерного товариства «Жилкомунсервіс»за період з 01.03.2008 р. до 01.04.2009 р. підлягають 4777,25 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 34629,10 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1080,79 грн. річних відсотків

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 34629,10 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 4777,25 грн. інфляційних нарахувань та 1080,79 грн. трьох річних процентів.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Жилкомунсервіс»(04060, м. Київ, вул. Вавілових, 9, код ЄДРПОУ 24725452) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187763) 34 629 (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять дев’ять) грн. 10 коп. основного боргу, 4 777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 25 коп. інфляційних нарахувань, 1080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 79 коп. трьох відсотків річних , 404 (чотириста чотири) грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

                    Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.