Рішення № 10022853, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/11921.04.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг”

До           Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство „Максімус”

Про           стягнення 95608,34 грн.

                                                                                           Суддя Курдельчук І. Д.

Представники учасників процесу:

від позивача                     Міцкевич Р. В. –дов. № б/н від 08.04.2009 року

від відповідача          не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство „Максімус” про стягнення 95608,34 грн. з яких 94655,65 грн. становить упущена вигода, а 952,69 грн. - неустойка.

Позовні вимоги мотивовані тим, що невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 1032/10/2007 від 05.10.2007 року в частині оплати лізингових платежів змусило позивача розірвати вказаний договір та укласти договір лізингу з іншою особою, наслідком чого стало неодержання позивачем прибутку в сумі 94655,65 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 952,69 грн. за несвоєчасну сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 1032/10/2007 від 05.10.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду та присвоєно їй номер 13/119.

В зв’язку з неявкою відповідача ухвалою суду від 25.03.2010 року розгляд справи відкладався.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

За згодою представника позивач в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05.07.2007 року позивач та відповідач уклали договір фінансового лізингу № 1032/10/2007 )(далі Договір 1), відповідно до умов якого позивач зобов’язується набути у власність транспортний засіб у відповідності з встановленою відповідачем специфікацією продавця (легковий автомобіль, марка, модель: Mazda 6 седан (одна одиниця), № кузова: буде встановлений в Акті здачі –приймання, рік випуску: 2007) та передати його без надання послуги керування та технічної експлуатації відповідачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач зобов’язується прийняти його на умовах Договору 1.

10.10.2007 року позивач та відповідач підписали Акт здачі –приймання майна (додаток № 3.1 до Договору 1) яким встановили, що позивач передав, а відповідач прийняв наступне майно - Mazda 6 седан (одна одиниця), № шасі/кузова JMZGG12F671685579 (далі Автомобіль).

10.10.2007 року позивач та відповідач підписали Акт здачі –приймання документів та приналежностей (додаток № 3.2 до Договору 1), яким встановили, що позивач передав, а відповідач прийняв наступні документи та приналежності:

- сервісна книжка;

- інструкція по експлуатації;

- комплект державних номерних знаків АА8094ЕЕ;

- комплект ключів 1 (один);

- пульт охоронної сигналізації;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС 183659;

- квиток проходження державного технічного огляду;

- страховий поліс/сертифікат.

Пунктом 2.3 Договору 1 сторони визначили, що вартість Автомобілю становить суму, еквівалентну 31268 „у. о.”, в тому числі НДС в розмірі 20%-5211,33 „у. о.”, яка виражається в гривнях України.

Додатком № 1 до Договору 1 сторони погодили Графік внесення лізингових платежів, в якому визначили суми щомісячних лізингових платежів та терміни їх сплати.

Пунктом 7.4 Договору 1 встановлено, що:

- відповідач зобов’язується вносити на розрахунковий рахунок позивача Авансові платежі, які вказані в Додатку № 1 до Договору 1;

- сума Авансового платежу, яка підлягає сплаті, розраховується як добуток суми Авансового платежу, вказаного в Додатку № 1 до Договору 1, та курсу НБУ, встановленого для одного долару США на дату, встановлену для проведення такого Авансового платежу;

- авансові платежі вносяться на протязі трьох банківських днів починаючи з відповідної дати, встановленої для проведення платежу згідно Додатку № 1 до Договору 1.

Відповідно до п. 7.5 Договору 1 лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу вказаний в Додатку № 1 до Договору 1.

Як слідує з матеріалів справи, починаючи з січня 2009 року, відповідач припинив сплачувати лізингові платежі.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Частиною 1 ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” (далі Закон) встановлено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Пунктом 13.1.3 Договору 1 передбачено право позивача на припинення в односторонньому порядку володіння та користування Автомобілем, якщо відповідач більш ніж два рази допустив затримку платежів більше ніж на 5 банківських днів

23.03.2009 року позивач та відповідач підписали Акт про повернення майна, яким встановили, що позивач прийняв від відповідача Автомобіль, який був переданий останньому за Договором 1.

Крім того, вказаним актом сторони погодили, що заборгованість по сплаті лізингових платежів складає 12513,88 грн.

Частиною 2 ст. 7 Закону визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 13.4 Договору 1 визначено, що вилучення Автомобілю із володіння відповідача на підставі п.п. 13.1.1-13.1.9 без розірвання Договору 1 не тягне за собою припинення зобов’язань відповідача з оплати, які встановлюються Договором 1.

Відповідно до п. 13.5 Договору 1, якщо порушення зобов’язань, що стали причиною вилучення майна не ліквідуються в термін, встановлений позивачем, або у встановлений строк відповідач не передав позивачу Автомобіль, позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір, в письмовому вигляді повідомивши про це відповідача.

Листом № 1824-04/09 від 16.04.2009 року позивач повідомив відповідача про те, що заборгованість останнього перед позивачем за Договором 1 становить 18733,87 грн., крім того, відповідачу нарахована неустойка в сумі 5043,86 грн. Вказану заборгованість позивач вимагає відповідача погасити в строк до 05.05.2009 року, а у випадку невиконання відповідачем вказаної вимоги Договір 1 буде розірваний позивачем в односторонньому порядку. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучені копії Списку згрупованих поштових відправлень № 2-15/04/09 та фіскального чеку № 3162 від 16.04.2009 року.

Відповідач на вказаний лист не відповів, заборгованість не погасив.

Листом № 1898-05/09 від 14.05.2009 року позивач повідомив відповідача про розірвання Договору 1 в односторонньому порядку в зв’язку з невиконанням відповідачем вимог, викладених в листі № 1824-04/09 від 16.04.2009 року. На доказ направлення відповідачу листа № 1898-05/09 від 14.05.2009 року позивачем до матеріалів справи долучені копія опису вкладення з відміткою пошти про прийняття листа до пересилання 16.05.2009 року.

Відповідач на вказаний листа не відповів.

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що у випадку якщо відповідач у встановлені Договором 1 строки не проводить оплати встановлених Договором 1 платежів, позивач вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші 5 днів прострочки та 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, починаючи з шостого для прострочки, а відповідач зобов’язується вказану неустойки оплатити.

Дії відповідача по неоплаті лізингових платежів є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором 1 відповідальності.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, як слідує з умов Договору 1 та положень ст. 549 ЦК України, визначений Договором вид неустойки за своєю правовою природою фактично є пенею.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує пеню виходячи з рохрахунку подвійної облікової ставки НБУ, як то передбачено Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно ст. 3 якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що, на думку колегії суддів, з урахуванням розміру пені, передбаченого Договором, є правомірним.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені в сумі 952,69 грн. є законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідач упущеної вигоди в сумі 94655,65 грн., слід зазначити наступне.

Вимагаючи стягнення збитків у зазначеному розмірі позивач виходить з того, що порушення відповідачем своїх зобов’язань по оплаті лізингових платежів за Договором 1 призвело до необхідності вилучення Автомобіля та його передачі новому лізингоодержувач за ціною, що на той час відповідала його ринковій вартості.

Як свідчать матеріали справи, за замовленням позивача 20.07.2009 року ПП „Парітет –Консалт” надало експертний висновок щодо вартості Автомобіля, згідно якого ринкова вартість Автомобіля становить 14821 долар США, що становить 113400 грн. по курсу НБУ на дату оцінки; ліквідаційна вартість Автомобілю становить 13043 доларів США, що становить 99800 грн. по курсу НБУ на дату оцінки .

26.11.2009 року позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю „Діос” уклали договір фінансового лізингу № 1758/2009 (далі Договір 2), предметом якого є передача у фінансовий лізинг Автомобілю.

Пунктом 7.3 Договору 1 визначено, що загальна сума всіх лізингових платежів, які підлягають сплаті відповідачем позивачу за Договором 1, становить 52839,25 у. о.

Пунктом 7.3 Договору 2 визначено, що загальна сума всіх лізингових платежів, які підлягають сплаті ТОВ „Діос” позивачу за Договором 2, становить 22599,07 у. о.

Враховуючи, що за умовами Договору 1 відповідач перерахував позивачеві 6293,54 у. о. авансу та 11533,11 у. о. лізингових платежів загальна сума коштів, яка мала б бути отримана позивачем за умовами Договору 1 на дату його розірвання, становить 35012,60 у. о. (52839,25-6293,54-11533,11).

Враховуючи, що за умовами Договору 2 позивач отримає 22599,07 у. о., розмір упущеною вигоди (неодержаного прибутку) позивача становить 12413,43 у. о. (35012,60-22599,07), що за курсом НБУ на дату припинення Договору 1 складає суму 94655,65 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв’язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належними доказами доведено розмір упущеної внаслідок невиконання відповідачем умов Договору вигоди, яку він вимагає стягнути з відповідача.

Позивачем належним чином доведено наявність всіх умов для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди на загальну суму 94655,65 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач упущеної вимоги в сумі 94655,65 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство „Максімус” (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, ідентифікаційний код 33791401, р/р 26003301789736 в Головному управління ПІБ в Донецькій області, МФО 334635, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” (03150, м. Київ, вул. Димитрова, будинок 5, корпус 2, ідентифікаційний код 33104543, р/р 26008301013536 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) неустойку в сумі 952 (дев’ятсот п’ятдесят дві) грн. 69 коп., упущену вигоду в сумі 94655 (дев’яносто чотири тисячі шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 65 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 956 (дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 08 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

.

Суддя                                                                                 І. Д. Курдельчук

Дата підписання 17.06.10