Постанова № 100228516, 08.10.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5700/21

Провадження № 2-а/369/123/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08.10.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді: Янченка А.В., при секретарі судового засідання: Безкоровайної М.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіального підрозділу Департаменту патрульної поліції батальйон патрульної поліції в с. Чайки управління патрульної поліції в Київській області, третя особа: інспектор поліції 2 роти батальйону патрульної поліції в с. Чайки управління патрульної поліції в Київській області Крашевський Сергій Валентинович про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про скасування постанови, в обґрунтування якого зазначив, що 18 квітня 2021 року співробітники батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області близько 03:30 зупинили транспортний засіб MERCEDES-BENZ C 300 н/з НОМЕР_1 в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області по вул. Ярослава Мудрого біля будинку 48. В подальшому інспектором батальйону 2 роти УПП Київської області Крашевським Сергієм Валентиновичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ЕАН 4083739 від 18.04.2021 року.

Вважає, що інспектор не законно зупинив транспортний засіб, оскільки правил дорожнього руху позивач не порушував, а тому не було підстав для його зупинки. Також вказав, що інспектор підійшовши до зупиненого транспортного засобу зазначив причину знаходження відомостей про аналогічний транспортний засіб в ІП « Гарпун», як такого, що вкрадений, однак доказів інспектором не було надано відомостей про те, що вказаний автомобіль перебуває в розшуку, а було надано лише таблицю сформовану за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel, яка не є офіційним документом, який відповідно до закону підтверджує, що транспортний засіб знаходиться в розшуку, як такий, що вкрадений, оскільки не містить необхідних реквізитів, які б надавали статус офіційного документа відповідного суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ЕАН 4083739 від 18.04.2021 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.05.2021 року відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

24.06.2021 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказав, що твердження позивача не відповідають дійсності, вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню. Вказали, що позивач звернувся до суду не з метою захисту своїх порушених прав, а з метою уникнення відповідальності за вчинене ним правопорушення. Проте сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови. Тому просили суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.04.2021 року о 03 годині 37 хвилин поліцейським патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області інспектором лейтенантом поліції Крашевським Сергієм Валентиновичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАН № 4083739.

Згідно з вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 3400 грн. 00 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови вбачається, що 18 квітня 2021 року о 03 годині 30 хвилин ОСОБА_1 в селі Петропавлівська Борщагівка вул. Ярослава Мудрого, 48 керував транспортним засобом марки Mercedes-benz C 300, д.н.з. НОМЕР_1 , під час зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійно сигналізацію та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, визначених ч. 2 ст.126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів та підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила) особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1 (а) Правил передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, в тому числі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку; автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку; автомобілями з причіпами або напівпричіпами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку; автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку.

Пунктами 3, 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причіпом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;

С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);

С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);

D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;

D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;

Т - трамваї та тролейбуси.

Відповідно до листа головного сервісного центру МВС вбачається, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру МВС інформація про видачу посвідчення водія громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 відсутня.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд вважає, що позивач не мав права керувати транспортним засобом у зв`язку з відсутністю посвідчення водія відповідної категорії.

Посилання позивача на безпідставну вимогу надати водійське посвідчення та порушення, які були допущеними в ході винесення відповідачем оспорюваної постанови є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено повністю, витрати позивача зі сплати судового збору належить віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 2,5,9,72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до територіального підрозділу Департаменту патрульної поліції батальйон патрульної поліції в с. Чайки управління патрульної поліції в Київській області, третя особа: інспектор поліції 2 роти батальйону патрульної поліції в с. Чайки управління патрульної поліції в Київській області Крашевський Сергій Валентинович про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Янченко