Рішення № 100228362, 20.09.2021, Барський районний суд Вінницької області

125/457/21

2/125/169/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

судді Єрмічової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Святої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (скорочене найменування АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи тим, що згідно заяви № б/н від 12 січня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві. Під час укладення договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої укладений договір є договором приєднання, оскільки його умови встановлені позивачем у стандартних формах, та укладення його можливе лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, інша сторона не може запропонувати свої умови договору. В разі непогашення відповідачем боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом відповідач сплачує Банку відсотки у розмірі, встановленому Тарифами банку, які діють на дату нарахування та викладені на сайті банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.6.2 договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. В редакції Умов та правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року згідно п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % - для картки "Універсальна", 84,0 % - для картки "Універсальна голд". Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Оскільки, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав в повному обсязі, тому станом на 03 березня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 50398 грн 16 коп., яку АТ КБ "ПриватБанк" просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 та понесені судові витрати у розмірі 2270 грн.

Представник позивача Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 121). Представник Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" Гребенюк О.С., який діє відповідно до довіреності № 3084-К-Н-О від 11 серпня 2020 року, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача (а.с. 2-6).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (а.с. 122-126). Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 15 червня 2021 року (а.с. 86), подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності відповідача ОСОБА_1 на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позов не визнають в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, просять не враховувати позицію відповідача щодо застосування строків позовної давності (а.с. 119).

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 82-85), обґрунтовуючи тим, що 12 січня 2011 року вона звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 12 січня 2011 року, після чого їй було видано кредитну картку. В позовній заяві зазначено, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, однак вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідно до наданої суду позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку слідує, що даний документ не містить в собі даних про те, який вид кредитної картки "Універсальна" був виданий відповідачу ОСОБА_1 , строк дії картки, який рахунок відкрито на ім`я позичальника, не зазначено суму кредитного ліміту, розмір відсоткової ставки за користування ним, черговість та порядок здійснення платежів в рахунок погашення отриманих коштів, відповідальність сторін тощо. Також позивач не надав до суду пам`ятку клієнта, яка є невід`ємною частиною договору, або довідку про умови кредитування. Крім того, на підтвердження позовних вимог та розрахунків заборгованості позивачем надано декілька видів Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", які не містять жодного посилання на те, з якими саме Тарифами ознайомився і прийняв відповідач при підписанні заяви-анкети, що унеможливлює встановити визначення правильності розрахунків щодо процентів та пені.

Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача. Суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що долучені до позовної заяви Умови були складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Під час підписання анкети-заяви банк ні з якими Умовами та правилами не ознайомлював відповідача, також всупереч статтям 9, 11 Закону України "Про споживче кредитування" не надав їй інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Вказане підтверджується відсутністю підпису відповідача ОСОБА_1 під Умовами та правилами надання банківських послуг, а також у паспорті споживчого кредиту, який їй не було надано. Відповідач ОСОБА_1 посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де зазначено, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим AT КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11 січня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09 березня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умов та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов нe можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору. Крім цього, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів послуг надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Крім цього, відповідач ОСОБА_1 зазначає, що під час користування кредитом нею було сплачено в рахунок погашення кредиту на користь АТ КБ "ПриватБанк" кошти в сумі 21320 грн 78 коп., в рахунок погашення відсотків за кредитом було сплачено кошти в сумі 11072 грн 48 коп. Щодо стягнення з неї заборгованості за прострочення відсотками у розмірі 33398 грн 16 коп. відповідач заперечує з тих підстав, що останній платіж нею здійснено 24 квітня 2018 року, тому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Кредитний договір закінчується при закінченні строку дії картки. Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання, визначеного в договорі, що узгоджується з висновком ВСУ в постанові від 22 жовтня 2014 року № 127цс14. Позивачем зазначено, що для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається), однак жодних інших кредитних карток на ім`я ОСОБА_1 , що зазначені у довідці, відповідач не отримувала. За таких підстав, відповідач ОСОБА_1 просить у позові АТ КБ "ПриватБанк" відмовити повністю.

Представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Меркулова В.В., яка діє відповідно до довіреності № 2982-К-Н-О від 30 липня 2020 року (а.с. 104-105), подала відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 (а.с. 96-104), де зазначила, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 12 січня 2011 року. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, що підтверджує те, що позичальник ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку. Укладення договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, в заяві зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказують на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають: Заява, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.uа), складають Договір про надання банківських послуг, відповідачу ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п. 1.1.1.90 ,2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова картка (п. 1.1.1.62 Умов), яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в заяві. Картковий рахунок - це рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта (п.п. 1.1.1.90 Умов), та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Тарифи - це розмір винагороди за послуги банку, вони є невід`ємною частиною договору, перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та правил.

Як зазначає представник позивача, з моменту оформлення кредитного договору позичальник не звертався в банк за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, це підтверджує факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Доказом підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості є розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

На посилання відповідача у відзиві на Закон України "Про споживче кредитування", представник позивача зазначає, що вказаний Закон прийнято 15 листопада 2016 року, а кредитний договір з ОСОБА_1 укладено 12 січня 2011 року, тому в силу ст. 58 Конституції України Закон не має зворотної дії в часі, відтак до спірних правовідносин не застосовується.

З копії анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила: "Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді... Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку". Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Меркулова В.В. зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань за певний період часу, тому позивачем до матеріалів справи додано виписки по рахунку, які мають статус первинного документа.

Відповідач частково сплачувала заборгованість за договором, тобто до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

На твердження відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені, представник позивача зазначає, що позивачем не заявлено вимог про стягнення неустойки, а при пред`явленні до суду вказаного позову позивачем дотримано загального строку позовної давності. За таких підстав представник позивача АТ КБ "Приват Банк" Меркулова В.В. просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи заяви сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Встановлено, що відповідно до копій Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є юридичною особою (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов`язковому ліцензуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

05 жовтня 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" видано банківську ліцензію № 22, зареєстровано Національним Банком України 19 березня 1992 року за номером 92 на право здійснення банківських операцій, визначені частиною третьою статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (а.с. 12).

Встановлено, що 12 січня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку з метою отримання банківських послуг (а.с. 9).

Відповідно до довідки, видано АТ КБ "ПриватБанк", без зазначення номеру, дати видачі та виконавця вказаного документа, відповідачу ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 12 січня 2011 року було видано кредитні картки: № НОМЕР_1 , відкрито - 12 січня 2011 року, термін дії - листопад 2014 року; № НОМЕР_2 , відкрито - 01 листопада 2013 року, термін дії - серпень 2016 року; № НОМЕР_3 , відкрито - 01 листопада 2013 року, термін дії - серпень 2017 року; № НОМЕР_4 , відкрито - 26 вересня 2017 року, термін дії - липень 2021 року (а.с. 58).

Відповідно до довідки, видано АТ КБ "ПриватБанк", без зазначення номеру, дати видачі та виконавця вказаного документа, відповідачу ОСОБА_1 було неодноразово змінено кредитний ліміт: 12 січня 2011 року - старт карткового рахунку НОМЕР_1 , 01 листопада 2013 року - 15700 грн (встановлення кредитного ліміту), 13 листопада 2013 року - 17000 грн, 10 січня 2020 року - 0 грн (а.с. 57).

Відповідно до наданих АТ КБ "ПриватБанк" розрахунків заборгованості за договором № б/н від 12 січня 2011 року, без зазначення номеру, дати видачі та виконавця вказаного документа, в період з 01 листопада 2013 року (в той час відповідно до виписки ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами з 14 січня 2011 року) до 03 березня 2021 року розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 50398 грн 16 коп., із якої: заборгованість за простроченим тілом кредиту складає 17000 грн, заборгованість за нарахованими відсотками складає 0 грн, заборгованість за простроченими відсотками складає 0 грн, заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання складає 33398 грн 16 коп., заборгованість заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК складає 0 грн, заборгованість по пені складає 0 грн, заборгованість по комісії складає 0 грн (а.с. 51-56).

Згідно виписки АТ КБ "ПриватБанк" за договором б/н, без зазначення номеру, дати видачі та виконавця вказаного документа, вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , в тому числі здійснення автоматичного списання відсотків, штрафів та пені позивачем шляхом збільшення суми боргу (а.с. 42-50).

Крім того, відповідно до вказаної виписки АТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 фактично отримано кредитних коштів у розмірі 29936 грн 51 коп., в той час як фактично погашено 31992 грн 98 коп. (а.с. 42-50).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку АТ КБ "ПриватБанк".

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 12 січня 2011 року процентна ставка не зазначена (а.с. 9). Крім цього анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, анкета-заява не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, окрім особистих даних та підпису відповідача, в тому числі не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі 17000 грн на умовах, про які зазначено в позові. У анкеті-заяві у відповідному розділі не обрано вид карти, яку бажає оформити на своє ім`я клієнт, та не зазначено суму бажаного кредитного ліміту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 січня 2011 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Крім цього, позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 13) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua (а.с. 16-41), якими визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

Однак, позивачем не надано доказів того, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки у зазначеному банком розмірі, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної

Враховуючи зазначене, суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 січня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 березня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуваня не може грунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанком, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім цього, суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 січня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, пені та штрафів за користування кредитними коштами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Крім того, у пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

За таких підстав, при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_1 не дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Вказане узгоджується із правовими позиціями, викладених у постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, у якій зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умов та правил надання банківських послуг, оскільки вони не містять підпису позичальника викладена у постанові Верховного Суду України Верховного Суду від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15, та постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2647/17, провадження № 61-5662св19.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 січня 2011 року в загальній сумі, позивач на підтвердження позовних вимог надав суду виписку по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 42-50), яка свідчить про те, що фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 повернуті АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі.

Так, в ідповідно до виписки за кредитним договором № б/н за період з 12 січня 2011 року до 01 листопада 2020 року, відповідачем ОСОБА_1 фактично внесено коштів у розмірі 31992 грн 98 коп., в той час як отримано - 29936 грн 51 коп. (а.с. 42-50).

Відповідно до розрахунків заборгованості за договором № б/н за період з 01 листопада 2013 року до 03 березня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 фактично сплачено 21371 грн 78 коп. (а.с. 51-56), однак в розрахунку не відображено період з дня укладення договору, тобто з 12 січня 2011 року до 01 листопада 2013 року, в який, згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , здійснювались банківські операції (а.с. 42-50).

У відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначає, що нею сплачено в рахунок погашення кредиту на користь АТ КБ "ПриватБанк" кошти у розмірі 21320 грн 78 коп., в рахунок погашення відсотків за користування кредитом - 11072 грн 48 коп., а всього - 32393 грн 26 коп., однак відповідач не надав обгрунтований розрахунок на підтвердження зазначених сум, тому суд бере це до уваги, та розцінює як визнання відповідачем ОСОБА_1 факту отримання кредиту та користування кредитними коштами шляхом отримання кредитних коштів та погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд враховує визнання відповідачем факту підписання анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку та отримання на підставі цієї заяви кредитної картки. Крім цього, суд враховує визнання відповідачем факту користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи викладене вище слідує, що звернувшись з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 50398 грн 16 коп. позивач не довів належними та допустимими доказами наявність такої заборгованості у відповідача.

Наданий банком розрахунок заборгованості за договором № б/н від 12 січня 2011 року, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , станом на 03 березня 2021 року не є належним та допустимим доказом існування заборгованості в заявленому позивачем до стягнення розмірі, оскільки він підписаний представником банку без зазначення будь-яких даних, що його ідентифікують (посади, прізвища), крім того, не охоплює весь період користування відповідачем кредитними коштами (а.с. 51-56). Вказане також підтверджується представником позивача у відповіді на відзив, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань за певний період часу (а.с. 101). Крім того, цей розрахунок не є первинним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 цього Положення первинним є документ, що містить відомості про операцію.

Пунктом 6 Положення встановлено, що саме банк зобов`язаний забезпечити: 1) документування всіх операцій, що здійснюються його відокремленими підрозділами (складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку); 2) своєчасне, повне та достовірне відображення в регістрах бухгалтерського обліку всіх операцій, які здійснюють його відокремлені підрозділи; 3) дотримання відокремленими підрозділами вимог облікової політики банку; 4) виконання відокремленими підрозділами потрібних процедур внутрішнього контролю; 5) формування та зберігання відокремленими підрозділами первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів відповідно до вимог законодавства України; 6) формування звітності в розрізі відокремлених підрозділів; 7) надання інформації в розрізі відокремлених підрозділів банку зовнішнім користувачам (Національному банку України, органам статистики та іншим органам відповідно до вимог законодавства України).

Згідно з пунктами 43, 44 Положення первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

При цьому первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Положення).

Відповідно до пункту 52 Положення первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

До позовної заяви позивач не додав жодного первинного бухгалтерського документу, в тому числі особового рахунку чи виписки з нього. Не надано також підтверджуючих даних про те, на який строк надавався кредит, про зміну відсоткової ставки, на підставі яких фінансових документів відповідач отримав кредит та в якому розмірі, яких саме платежів, коли саме і в яких сумах відповідач не сплатив заборгованість.

Враховуючи те, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 умови договору щодо сплати відсотків, пені не погоджені та не є складовою частиною кредитного договору, однак, ураховуючи те, що відповідачем ОСОБА_1 фактично отримано кредитні кошти у сумі 29936 грн 51 коп. та сплачено банку кошти у сумі 31992 грн 98 коп., то суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено тіло кредиту, тобто повернуто суму фактично отриманих коштів в повному обсязі, а відтак останній заборгованості перед банком не має, тому в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі частин 1, 2 ст. 207, частин 1, 3 ст. 509, статей 526, 549, частин 1, 2 ст. 551, статтей 626, 628, ч. 1 ст. 633, ч. 1 ст. 634, ч. 1 ст. 638, статей 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК, п. 4 ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Рішення Конституційного суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013, П. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпунктом 14 п. 1, пунктами 6, 43, 44, 51, 52 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, керуючись статтями 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, частинами 1, 2, 8 ст. 259, статтями 263-265, частинами 5, 6 ст. 272, ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складено 29 вересня 2021 року.

Суддя В. В. Єрмічова