Рішення № 100227505, 14.09.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4862/21

Провадження № 2/522/6024/21 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря - Лахматової С.В.,

представника позивача - адвоката Гайдая О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення авансу та відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), яка подана адвокатом Гайдаєм Олегом Васильовичем (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: 65020, м.Одеса, вул. Л.Толстого, 28) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ), третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: 010014, м.Київ, вул. Грушевського, 1д), в якій просить: стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аванс у розмірі 85000,00 доларів США., витрати пов`язані зі сплатою житлово-комунальних послуг у розмірі 131544,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 123000,00 грн. та судовий збір у розмірі 11350,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка в період часу з 17.12.2010 по 02.11.2011 передавала відповідачам через ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в рахунок придбання квартири АДРЕСА_4 у якості авансу готівкові кошти на загальну суму - 85000,00 доларів США, що підтверджується змістом позовної заяви та розписками. Вказане є свідченням того, що між сторонами мала місце попередня домовленість щодо укладення у майбутньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а оскільки договір купівлі-продажу так і не був укладений, то аванс у розмірі 85 000,00 доларів США підлягає поверненню позивачці. Оскільки позивачка лише 12.02.2021 року дізналася про наявність обтяження на квартирі АДРЕСА_4 за основним зобов`язанням Приватного підприємства «Егіна», то це є свідченням неможливості укладення між сторонами договору купівлі-продажу квартири. Також, з огляду на те, що між сторонами була укладена усна угода щодо підтримання у квартирі чистоти і порядку, зі своєчасної оплати за комунальні послуги, то це створює умови щодо зобов`язання відповідачів відшкодувати позивачу понесені витрати з оплати житлово-комунальних послуг на загальну суму 131544,00 грн.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено вказану справу до розгляду у порядку загального позовного провадження (а.с.91).

26.04.2021 на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивачкою їй було запропоновано, що її мати, брат та дідусь заселяються в квартиру її чоловіка за адресою: АДРЕСА_5 та вона купить дану квартиру. Була усна домовленість, що ОСОБА_2 купить квартиру за 190000 доларів США. Жодного договору не було укладено. До цього часу суму узгоджену в кінці 2010 року позивачкою сплачено не було. Зазначає, що сплачувати комунальні послуги повинен той, хто їх споживав так 18 квитанцій оплати за послуги «Инфоксводоканал» з банківської картки матері позивачки ОСОБА_4 є доказом користування вказаними послугами. Згідно квитанції про сплату за газ, світло платником являється ОСОБА_2 , жодного доказу, що оплату здійснювала ОСОБА_2 не надано. 23.09.2020 на ім`я позивачки була відправлена претензія, в якій вказувалось, що з кінця вересня 2010 року, ОСОБА_2 та її родина незаконно знаходяться в квартирі АДРЕСА_4 та було надано строк на виселення до 26 вересня 2020 року, а також вказувалося про необхідність сплати заборгованість по комунальним послугам. Також зазначає, що позивачка з кінця 2010 року займає без достатньої правої підстави належну ОСОБА_2 на праві приватної власності квартиру, а отже спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються главою 83 ЦК України. Жодного договору по даній квартирі не має. (а.с. 98 – 105).

26.04.2021 на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить позов залишити без задоволення. Зазначає, що жодного (проекту) або наміру складати договір купівлі-продажу між ним та ОСОБА_2 не має, в нього особисто з ОСОБА_2 не було жодної домовленості, гроші у ОСОБА_2 він не брав, договір оренди не складав, знаходився у лікарнях. Жодних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не надано (а. с. 129 – 133).

Ухвалою Приморського районний суд м. Одеси від 01 червня 2021 року закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с . 166).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі в судовому засіданні 14.07.2021 просили в задоволенні позову відмовити. В подальшому від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с.204-206).

У судове засідання 14.09.2021 відповідачка ОСОБА_3 не з`явилася, про розгляд справи була повідомлена судом належним чином. 14.09.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою. Клопотання ОСОБА_3 надійшло до суду в електронній формі без скріплення електронним цифровим підписом заявника, а тому вважається таким, що не підписане особою, яка його подала.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18 січня 2003 року, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , якій посвідчено державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Савіною К.П. та зареєстрований в реєстрі за № 3-157, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 (а.с.106).

Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстровано 12.05.2010 КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (а.с.111).

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.02.2021 одноособовим власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 (а.с. 44 – 54).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначила про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мала місце попередня домовленість щодо укладання в майбутньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 та оплати житлово-комунальних послуг за вказану квартиру, у зв`язку з чим у період часу з 17.12.2010 по 02.11.2011 включно відповідачам було передано позивачкою в якості авансу 85 000,00 дол. США готівкових коштів. Також на підтвердження сплати за житлово-комунальні послуги, що були надані власнику квартири, яким є ОСОБА_2 позивачем надано копії квитанцій на суму 131 544, 00 грн.

Судом були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які кожен окремо пояснили, що дійсно знали про укладення попереднього усного договору про купівлю-продаж квартири, яка належить ОСОБА_2 , і як аванс до вказаного договору у період з 2010 по 2011 рік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були передані кошти у сумі 85 000,00 дол. США, крім того здійснювалась оплата комунальних послуг, які були надані власнику квартири.

Позивач зазначає, що дізналася про наявність обтяження спірної квартири за основним зобов`язанням ПП «Егіна», що унеможливлює укладання між сторонами основного договору купівлі-продажу, а оскільки вказаний договір укладений не був просить стягнути з відповідачів на її користь суму авансу у розмірі 85 000,00 дол. США та витрати пов`язані зі сплатою житлово-комунальних послуг у розмірі 131 544,00 грн.

Відповідно до частин 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (стаття 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст згідно статті 628 цього Кодексу становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Виконання зобов`язання відповідно до частини першої статті 546 ЦК України може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Боржник видає кредиторові грошову суму або рухоме майно згідно статті 570 ЦК України завдатком на підтвердження виникнення зобов`язання у рахунок належних з нього за договором платежів і в забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Частина друга ст. 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу так як на відміну від завдатку аванс це лише спосіб платежу, він не виконує забезпечувальної функції за правилами ч.1 ст. 546 ЦК України, а виконує функцію попередньої оплати.

На підтвердження передачі відповідачам готівкових коштів в рахунок придбання квартири АДРЕСА_4 , в якості авансу в розмірі 85 000,00 дол. США позивачем надано суду копії розписок, відповідно до яких ОСОБА_3 26.06.2011 отримала від ОСОБА_5 15000 доларів США в рахунок погашення боргу за квартиру та 02.09.2011 отримала від ОСОБА_4 10000 доларів США в рахунок погашення оплати за квартиру; копію позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про виселення.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17).

Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно приписів ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, оцінюючи надані позивачкою докази на підтвердження своїх вимог, суд зазначає, що з наданих копій розписок не вбачається, що грошові кошти відповідачам були передані позивачем ОСОБА_2 в якості авансу та спрямовані на виконання умов попередньої домовленості щодо укладання в майбутньому договору купівлі -продажу спірної квартири.

Оцінюючи показання свідків в судовому засіданні, суд визнає їх недопустими доказами, оскільки та обставина, хто саме передавав відповідачам грошові кошти, має бути підтверджена письмовим доказом і не може підтверджуватися іншими засобами доказування, зокрема, поясненнями сторони та показаннями свідків, як і змістом позовної заяви у іншій справі.

Щодо відшкодування відповідачами витрат понесених позивачем з оплати житлово-комунальних послуг, то суд зазначає, що згідно наявних у справі копій квитанцій на аркушах справи 10-42, з них не можливо встановити, що оплату за користування такими послугами у спірний період здійснено саме позивачем ОСОБА_2 . Інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення авансу та відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.І. Ковтун