Рішення № 10022726, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/22816.06.10 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 7526,20 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: Невідомий О.М. –предст. за довір. №29/12-09-Н від 29.12.2009р.;

від відповідача: Чабан К.І. –предст. за довір. №б/н від 22.09.2009р.

В судовому засіданні 16.06.2010р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 7526,20 грн., та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №АС002060 від 02.08.2008 внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Тойота Ауріс, реєстраційний номер АА 1502 НО, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер АА 5731 АВ, яким скоєно ДТП, застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви, оскільки, в порушення вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування вказаної вище заяви позивачем не було наведено обставин, які б могли унеможливити або утруднити виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2010р. порушено провадження у справі №35/228, розгляд справи призначено на 31.05.2010.

В судовому засіданні 31.05.2010 представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/228 від 29.04.2010.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні 31.05.2010 представник відповідача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/228 від 29.04.2010.

Представник відповідача частково визнав позов, а саме в частині суми основного боргу та пені, а в іншій частині заперечував та просив суд відмовити в задоволенні.

В судовому засіданні 31.05.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16.06.2010 для дослідження матеріалів справи та прийняття рішення.

14.06.2010 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові заперечення на відзив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2008 між ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" та Сологуб Мариною Анатоліївною укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №АС002060 (надалі –Договір).

Предметом Договору є майнові інтереси Сологуб М.А., що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користування та/або розпорядженням транспортного засобу: автомобіля марки Тойота Ауріс, реєстраційний номер АА 1502 НО.

02.09.2009 о 08 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Борщагівській було скоєно ДТП за участю застрахованого автомобіля марки Тойота Ауріс, реєстраційний номер АА 1502 НО та автомобіля марки ВАЗ 21103, реєстраційний номер АА 5731 АВ, під керуванням Чернишова Вадима Юрійовича.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Чернишовим В.Ю. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2008р. по справі №-38570/08.

03.09.2008 р. власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля Тойота Ауріс звернулася до позивача із заявою №0154.206.08.01 про настання страхового випадку.

Відповідно до Звіту №3914 ПП «Національний центр незалежних експертиз»від 17.09.2008р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Тойота Ауріс, внаслідок його пошкодження складає 7265,82 грн.

На підставі страхового акту №473 від 29.12.2009 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до вказаного страхового акту, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 7056,05грн., що підтверджується платіжним дорученнями №99 від 14.01.2009 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору оренди відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з січня по травень 2009р. та комунальних платежів за період з січня 2009р. по травень 2009р., що призвело до виникнення заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" перейшло в межах суми 7056,05 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2008р. по справі №-38570/08 встановлено, що ДТП сталася в результаті порушення водієм Чернишовим В.Ю. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ 21103, реєстраційний номер АА 5731 АВ, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Тойота Ауріс, внаслідок його пошкодження складає 7265,82 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Регресною вимогою №15/04/8.04/638-09 від 29.12.2009 р., що отримана відповідачем 15.01.2009, позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 7056,05 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу та стягнення суми в розмірі 7526,20 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 237,78 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.ч. 1-2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, розмір пені становить 237,78 грн., Розрахунки відповідають вимогам закону.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 197,57 грн., 3% річних у розмірі 34,80 грн.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, інфляційні нарахування становлять 197,57 грн., 3% річних –34,80 грн. Розрахунки відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Отже, позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 197,57 грн. та 3% річних у розмірі 34,80 грн., є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м.Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»(08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 7056,05 грн. (сім тисяч п’ятдесят шість гривень 05 коп.) –страхового відшкодування, 237,78 грн. (двісті тридцять сім гривень 78 коп.) –пені, 197,57 грн. (сто дев’яносто сім гривень 57 коп.) –інфляційних витрат, 34,80 грн. (тридцять чотири гривні 80 коп.) –3% річних, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) –державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення 17.06.2010.