Рішення № 100225221, 08.10.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/541/21

Провадження № 2/467/241/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Умарової Н.О.

представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_4 зазначений батьком у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак участі у його вихованні тривалий час не приймав, матеріальної допомоги не надавав, життям дитини не цікавився. Дитину ОСОБА_1 виховує самостійно. Відповідач не працює, вихованням своєї неповнолітньої дитини не займається, матеріально не забезпечує, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Станом на 01.02.2021 року розмір заборгованості по аліментам, які стягуються з нього за виконавчим листом, виданим Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 30 липня 2019 року, складає 37 618 грн. Позивач не працює, є пенсіонером та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства ІІІ групи. Посилаючись на викладене, позивач прохала позбавити відповідача ОСОБА_4 батьківських прав.

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року провадження по справі відкрито. Ухвалою суду від 06 серпня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання двічі не з`явився, про розгляд справи повідомлявся за останнім відомим місцем реєстрації через оголошення на сайті суду, відзив суду не подав.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області не заперечувала щодо задоволення заявлених позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 08 листопада 2019 року Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області.

Відповідач ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 вересня 2003 року. Шлюб між сторонами розірвано, про що свідчить рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 липня 2019 року.

З довідки від 25 березня 2021 року вбачається, що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить ј частка квартири АДРЕСА_1 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за відповідачем ОСОБА_4 нерухоме майно не зареєстроване.

Згідно до характеристики учня 4-В класу Южноукраїнської ЗОШ № 3, батько ОСОБА_4 в період навчання сина в 2-4 класі жодного разу не приходив до школи, не спілкувався з класним керівником, не цікавився питанням навчання та виховання сина, його успіхами.

Відповідно до виконавчого листа, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області згідно рішення суду від 07 червня 2019 року, ОСОБА_4 повинен сплачувати на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавче провадження по стягненню аліментів відкрито Южноукраїнським міським відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 28 жовтня 2020 року, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження № 63425409.

З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів вбачається, що за боржником ОСОБА_4 станом на 01 лютого 2021 року числиться заборгованість в розмірі 37 618 грн. 60 к.

Позивач не працює, перебуває на обліку в Южноукраїнському об`єднаному управлінні ПФУ у Миколаївській області, отримує пенсію в разі втрати годувальника та державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства ІІІ групи.

З заяви ОСОБА_4 , засвідченої приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області Дмитрієвою В.В. 19 травня 2021 року за реєстр. № 485 вбачається, що батько не заперечує проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 5 Сімейного кодексу України встановлено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частинами 6-10 ст. 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 150 СК України встановлені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема вони зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно зі статтями 8, 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Водночас статтею 164 СК України визначені підстави позбавлення батьківських прав. Зокрема, якщо вона чи він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести

місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як випливає з п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно висновку органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 18 серпня 2021 року за № 282 доцільно позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_4 стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач ОСОБА_4 участі у його вихованні не приймає, дитина проживає разом з матір`ю, відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться життям дитини, в т.ч. її навчанням, має значну заборгованість по сплаті аліментів за рішенням суду.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Пунктом 15 вказаної вище Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд, враховуючи вищевикладені обставини справи, погоджується з висновком органу опіки та піклування, який є належним чином мотивованим та обґрунтованим, за наявності нотаріально посвідченої згоди батька на позбавлення його батьківських прав щодо дитини, приходить до висновку щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідача. Суд вважає, що позбавлення батьківських прав у даному випадку буде відповідати інтересам дитини.

За такого, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при подачі позову оплатив судовий збір, то при задоволенні позову судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Також позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Умаровою Р.Т. 02 квітня 2021 року укладено договір про надання правової допомоги. Пунктом 2.3.1 вказаного договору визначено обов`язок клієнта сплатити гонорар адвокату в розмірі та строк, окремо погоджені між ними у відповідному додатку до цього договору.

За умовами додаткової угоди, укладеної між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Умаровою Р.Т. 30 червня 2021 року сторони домовились про загальну вартість послуг за договором про надання правової допомоги у розмірі 3000 грн. за виконання наступних послуг: підготовка позовної заяви 2000 грн., консультація 600 грн., вивчення судової практика 500 грн.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано квитанцію та рахунок-фактуру від 02 квітня 2021 року про сплату нею коштів адвокату Умаровій Р.Т.

У відповідності до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).

Враховуючи те, що позивачем надано суду договір про надання йому правничої допомоги адвокатом, детальний опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат на надання правничої допомоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області задовольнити.

ПозбавитиОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Миколаїв, ПІН НОМЕР_2 ) витрати на надання правничої допомоги на користьОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , ПІН НОМЕР_3 ) у розмірі 3000 (три тисячі) грн., судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн., а всього 3908 (три тисячі дев`ятсот вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива