Вирок № 100225138, 08.10.2021, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/21/21

Провадження № 1-кп/455/108/2021

ВИРОК

Іменем України

08 жовтня 2021 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140320000397 від 14.10.2020, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чижки Старосамбірського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовозобов`язаного, непрацюючого, раніше судимого:

1) 25.04.2016 Старосамбірським районним судом Львівської області за ч.1 ст.289, ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, на підставі ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, звільненого умовно-достроково на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.07.2020 на невідбутий термін 05 (п`ять) місяців та 10 днів;

2) 28.04.2021 Рокитнянським районним судом Київської області за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України, на підставі ст.ст.70,71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

з участю:

прокурора Старосельської Т.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Дик С.І.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим 25.04.2016 Старосамбірським районним судом Львівської області за ч.1 ст.289, ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, на підставі ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочин.

Так, ОСОБА_1 13.10.2020 у вечірній час, приблизно з 19.00год до 23.00год (точного часу судом не встановлено), перебуваючи в гостях у житловому будинку ОСОБА_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вийшов з житлового будинку на її необгороджене подвір`я, де, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом вільного доступу, таємно викотив з подвір`я ОСОБА_3 транспортний засіб - мотоцикл марки «Forte» моделі «FT110-2», 2019року випуску, без державних реєстраційних номерних знаків, котрим користується ОСОБА_2 , на дорогу, де шляхом зламування замка запалювання у вказаному мотоциклі та з`єднання групи контактів електропроводів у замку запалювання, завів двигун вказаного мотоцикла та незаконно заволодівши таким, поїхав в напрямку с.Биличі Старосамбірського району Львівської області, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 5130,35гривень.

Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та надав суду такі показання. Показав, що дійсно 13.10.2020 у вечірній час, близько 21.00-22.00год (точного часу не пригадує), він взяв у потерпілого ОСОБА_2 без дозволу його мотоцикл, з метою поїхати до своєї знайомої дівчини. Підтвердив, що мотоцикл взяв без дозволу потерпілого і такого дозволу він не просив ні цього дня, ні раніше. Зазначив, що на даний час він примирився з потерпілим та відшкодував потерпілому заподіяну шкоду. Щиро розкаюється у вчиненому, шкодує про вчинене ним, розуміє неправомірність свого вчинку, просив пробачення у потерпілого за спричинені йому незручності. Просить суд призначити йому мінімально можливе покарання.

Крім визнання своєї вини, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, повністю підтверджується такими дослідженими під час судового розгляду доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 під час допиту в судовому засіданні надав суду такі показання. Показав, що обвинувачений ОСОБА_1 є його сусідом, вони не є родичами, перебували у добрих стосунках. 13.10.2020 він (потерпілий ОСОБА_2 ) знаходився у ОСОБА_4 . Виїхавши на дорогу на своєму мотоциклі побачив обвинуваченого ОСОБА_1 , який стояв на дорозі і зупинив його та попросив його підвезти. Зазначає, що мотоцикл був як новий, він придбав його у травні 2019. ОСОБА_1 запитав його куди він їде, на що той відповів, що до ОСОБА_3 , у відповідь ОСОБА_1 сказав, що поїде разом із ним. Близько 19год.15хв вони приїхали до ОСОБА_3 . У ОСОБА_3 вони разом сиділи та розпивали спиртне. ОСОБА_1 випив близько 50 грам горілки та сказав, що хоче вийти на вулицю по своїх справах і вийшов, а вони з ОСОБА_3 ще деякий час продовжували сидіти. Тоді він спитав у ОСОБА_3 чи не знає куди пішов ОСОБА_1 . Приблизно через 20 хв після цього він вийшов на вулицю та виявив, що мотоцикла немає. Тоді він відкрив двері будинку і сказав ОСОБА_3 , що немає мотоцикла. Після цього він одразу ж пішов до матері обвинуваченого і сказав їй, що ОСОБА_1 викрав його мотоцикл. Вона дзвонила до ОСОБА_1 , але його телефон був вимкнений. Після цього він зателефонував у поліцію. Через півтори години працівники поліції приїхали та відібрали у нього пояснення. Був присутній під час розмови матері обвинуваченого ОСОБА_1 з працівниками поліції, під час якої вона повідомила, що ОСОБА_1 може бути у своєї дівчини. На другий день працівники поліції приїхали до нього та повідомили, що знайшли його мотоцикл. Разом із працівниками поліції вони поїхали в сторону с.Биличі, де серед поля на мості був його мотоцикл.

Свідок ОСОБА_4 під час допиту в судовому засіданні надав суду такі показання. Показав, що потерпілий ОСОБА_2 приїхав до нього мотоциклом. В цей час він знаходився вдома з братом та складали бензопилу. З потерпілим алкогольних напоїв не вживали. Обвинуваченого ОСОБА_1 з ним не було. Зазначив, що потерпілий ОСОБА_2 приїхав до нього у передвечірній час, близько 18.00години. Більше йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_5 під час допиту в судовому засіданні надав суду такі показання. Показав, що він, працюючи поліцейським Старосамбірського ВП Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області, був у складі чергової групи. У нічний час надійшло повідомлення від потерпілого ОСОБА_2 про те, що було викрадено його мотоцикл. У складі групи він, разом із іншими працівниками поліції, поїхали в с.Чижки де їх чекав потерпілий ОСОБА_2 на вулиці і повідомив їм, що у нього викрали мотоцикл. Потерпілий ОСОБА_2 пояснив їм, що він залишився в будинку однієї жінки з якою розпивав спиртне в той час коли у нього викрали мотоцикл. Мотоцикл викрали з подвір`я цієї жінки де він розпивав спиртне. Тоді вони у пошуках мотоцикла об`їжджали навколишню територію в нічний час, проте нічого не знайшли. На другий день знову приїхали в с.Чижки та взявши потерпілого разом із собою поїхали шукати викрадений мотоцикл. Коли знаходилися біля с.Буньковичі, то їм назустріч виїхав мотоцикл, і вони почали його зупиняти, але водій почав тікати на мотоциклі у поле. На мотоциклі, разом із обвинуваченим знаходилася ще дівчина. Вони попереджали обвинуваченого та просили його зупинитися, але він продовжував від них тікати. Обвинувачений впав з мотоцикла, а дівчина втекла. Через близько 20 хв після того як вони затримали обвинуваченого приїхали працівники карного розшуку. По зовнішньому вигляді було видно, що обвинувачений у стані алкогольного сп`яніння. Обвинуваченого затримали десь близько 08.00год.

Свідок ОСОБА_3 під час допиту в судовому засіданні 08.06.2021 надала суду такі показання. Показала, що в той вечір до неї на подвір`я на мотоциклі приїхали потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 . В цей час вона знаходилася вдома. Обвинувачений з потерпілим зайшли до неї до будинку, мали із собою горілку та запросили випити разом з ними. Через декілька хвилин, обвинувачений ОСОБА_1 встав і вийшов на вулицю нічого не сказавши. Вона з потерпілим ОСОБА_2 сиділи ще близько 5 хвили. Тоді потерпілий ОСОБА_2 вийшов на вулицю і сказав, що мотоцикла немає. Не бачила щоб потерпілий ОСОБА_2 давав обвинуваченому ключі від мотоцикла, сиділа разом із ними, однак за їхньою розмовою не слідкувала. Коли сиділи за столом то обвинувачений ОСОБА_1 вживав трохи спиртного, але п`яний не був.

Крім того, свідок ОСОБА_3 під час повторного допиту, за клопотанням сторони обвинувачення, в судовому засіданні 27.08.2021 надала суду такі показання. Показала, що коли до неї на подвір`я приїхали обвинувачений ОСОБА_1 з потерпілим ОСОБА_2 вона знаходилася в приміщенні свого будинку. Коли вони приїхали потерпілий ОСОБА_2 виглядав випивший, а обвинувачений ОСОБА_1 ні. Разом вони сиділи та випили десь по 50гр. горілки. За розмовою між обвинуваченим та потерпілим не слідкувала. ОСОБА_1 вийшов на двір. Через деякий час за ним вийшов потерпілий ОСОБА_2 та повернувшись, сказав, що немає ОСОБА_1 та мотоцикла. Вона відповіла, що їй невідомо де є мотоцикл, тоді потерпілий пішов до матері обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_7 під час допиту в судовому засіданні 08.06.2021 надала суду такі показання. Показала, що обвинувачений ОСОБА_1 приїхав до неї мотоциклом в с.Лютовисько близько 00.00год. Перед тим, зателефонував їй близько 20.00-21.00год. і запропонував зустрітися. ОСОБА_1 сказав їй що його брат дав йому мотоцикл. Вони разом поїхали в с.Биличі, там пробули біля школи десь до 08.00години ранку. Тоді поїхали з с.Биличі до с.Чижки додому обвинуваченого ОСОБА_1 . Їхали головною дорогою. Їм назустріч надїхали працівники поліції. Оскільки обвинувачений був випивший і не мав документів на мотоцикл, то вони звернули з головної дороги і почали тікати від поліції. Коли зупинилися, то вона почала тікати. До цього часу вказаного мотоцикла вона не бачила і на ньому обвинувачений до неї не приїжджав. Обвинувачений сказав їй, що мотоцикл дав йому його брат. Протягом часу який проводили разом про мотоцикл не розмовляли.

Крім того, свідок ОСОБА_7 під час повторного допиту, за клопотанням сторони обвинувачення, в судовому засіданні 27.08.2021 надала суду такі показання. Показала, що з обвинуваченим ОСОБА_1 вони домовились про зустріч, обвинувачений повідомив, що візьме мотоцикл у свого брата та приїде на ньому. Разом вони поїхали в с.Биличі. Обвинувачений сказав їй, що брат дав йому мотоцикл. Перед ранком, повертаючись додому, по дорозі побачили працівників поліції і тоді обвинувачений розвернув. Коли вони зупинились, обвинувачений сказав їй тікати, бо мотоцикл крадений.

Крім вищевказаних показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, також підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні документами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 14.10.2020 (т.2 а.с.63,64) з доданими до нього фототаблицями (т.2 а.с.65-68), згідно якого відомо, що проведеним в період часу 02.00год-02.30год 14.10.2020 оглядом встановлено, зокрема, що місцем події є неогороджена територія подвір`я біля житлового будинку АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мотоцикл марки «Forte» знаходився ліворуч від входу в будинок. На момент огляду мотоцикл відсутній;

- протоколом огляду місця події від 14.10.2020 (т.2 а.с.69,70) з доданими до нього фототаблицями (т.2 а.с.71-77), згідно якого відомо, що проведеним в період часу 09.20год-10.10год 14.10.2020 оглядом встановлено, зокрема наступне. Об`єктом огляду є транспортний засіб - мотоцикл марки «Forte» чорного кольору, який знаходиться посеред дороги поміж полями, що поміж населеними пунктами с.Биличі та с.Чижки Старосамбірського району Львівської області. Даний мотоцикл лежить на правому боці на відстані 30-35 метрів від центральної дороги. На приборній панелі, де розташований спідометр та одометр поміж ними наявний отвір характерний на замок запалювання для таких типів транспортних засобів, однак замка запалювання під час огляду не виявлено. На доданій до протоколу фото таблиці містяться фотознімки загального вигляду польової дороги, загальний вигляд мотоцикла, загальний вигляд панелі приборів, загальний вигляд мотоцикла в напрямку центральної дороги між населеними пунктами с.Биличі та с.Чижки, кришка бензобаку, яка зачиняється на ключ;

- протоколом огляду речей від 15.10.2020 (т.2 а.с.85) з доданими до нього фотознімками (т.2 а.с.86-89) згідно якого об`єктом огляду є мотоцикл марки «Forte», модель «FT110-2», чорного кольору. На панелі приборів зліва є спідометр, одометр (лічильник пробігу), з права тахометр. Посередині індикатор сигналу поворотів та світла. Під індикатором світла наявний отвір, який призначений для замку запалювання, проте на момент огляду він відсутній. З поміж спідометра та передньої фари наявна скрутка групи контактів електропроводів червоного та чорного кольорів;

- протоколом проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_3 від 14.10.2020 (т.2 а.с.95-99) з доданим до нього CD диском з відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні, на якому зафіксовано проведення вказаного слідчого експерименту, з яких вбачається, що під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_3 пояснила, що 13.10.2020 близько 21.30год вона перебувала вдома та відпочивала. В цей час до неї на подвір`я приїхав мотоцикл. Вийшовши на вулицю вона побачила, що за кермом сидів ОСОБА_2 , а ззаду - ОСОБА_1 . ОСОБА_2 залишив мотоцикл навпроти вхідних дверей на підніжці та вони всі зайшли до хати. Вдома ОСОБА_3 дала ОСОБА_2 гроші в сумі 200гривень щоб той купив горілку. Через декілька хвилин ОСОБА_2 прийшов із пляшкою горілки, яку вони випивали разом. Близько 23.00год. ОСОБА_1 вийшов із будинку нічого нікому не сказавши. Через декілька хвилин ОСОБА_3 почула як завівся мотоцикл та запитала ОСОБА_2 чи він давав ключі ОСОБА_1 , на що той відповів що не давав ключі нікому та має їх при собі. Вийшовши на подвір`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виявили відсутність мотоцикла, а також ОСОБА_1 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_2 від 14.10.2020 (т.2 а.с.100-104) з доданим до нього CD диском з відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні, на якому зафіксовано проведення вказаного слідчого експерименту, з яких вбачається, що під час слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що він близько 21.00год. виїхав від товариша ОСОБА_4 на дорогу с.Чижки та побачив, що на дорозі стоїть ОСОБА_1 з товаришем. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 поїхати з ним до ОСОБА_3 на що останній погодився та сів позаду ОСОБА_2 . Приїхавши до ОСОБА_3 . ОСОБА_2 припаркував мотоцикл ліворуч вхідних дверей будинку та закрив на ключ. Зайшовши до будинку, ОСОБА_3 дала ОСОБА_2 200грн на алкоголь. ОСОБА_2 приніс пляшку горілки і вони троє її розпивали. Через деякий час близько 23.00год. з будинку вийшов ОСОБА_1 нікому нічого не сказавши. Через ще декілька хвилин ОСОБА_2 побачивши що ОСОБА_1 довго немає вийшов на подвір`я та виявив відсутність свого мотоцикла та ОСОБА_1 . Після цього ОСОБА_2 пішов до матері ОСОБА_1 , однак остання нічого не повідомила тому вирішив зателефонувати в поліцію. Також ОСОБА_2 повідомив, що він ніколи нікому не давав мотоцикл та цього дня, а саме 13.10.2020 ОСОБА_1 не просив у нього мотоцикл;

- протоколом проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_7 від 14.10.2020 (т.2 а.с.105-109) з доданим до нього CD диском з відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні, на якому зафіксовано проведення вказаного слідчого експерименту, з яких вбачається, що під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_7 пояснила, що 13.10.2020 близько 23.00год. до неї зателефонував ОСОБА_1 та повідомив що хоче до неї приїхати на що остання погодилася. ОСОБА_1 повідомив її, що приїде разом із братом, однак приїхав на мотоциклі один. Забравши її, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 поїхали в с.Биличі Старосамбірського району Львівської області на територію школи, де сиділи та випивали алкоголь. Близько 08.00год. 14.10.2020 ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_7 поїхати до нього додому в с.Чижки Старосамбірського району Львівської області, на що остання погодилася. Їдучи дорогою на мотоциклі в напрямку с.Чижки Старосамбірського району Львівської області їм назустріч їхав службовий автомобіль працівників поліції. ОСОБА_1 різко розвернув мотоцикл та швидко почав тікати в сторону с.Биличі, однак, побачивши з`їзд на польову дорогу з лівого боку, з`їхав та кинувши мотоцикл на польову дорогу сказав ОСОБА_7 втікати, оскільки даний мотоцикл на котрому він приїхав до неї є крадений;

- протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_1 від 25.12..2020 (т.2 а.с.110-113) з доданим до нього CD диском з відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні, на якому зафіксовано проведення вказаного слідчого експерименту, з яких вбачається, що під час слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_1 пояснив, що 13.10.2020 він разом із ОСОБА_2 на його мотоциклі, під керуванням ОСОБА_2 , приїхали на подвір`я ОСОБА_3 , де ОСОБА_2 залишив свій мотоцикл біля вхідних дверей. Разом пішли до будинку ОСОБА_3 , де вже із власницею будинку ОСОБА_3 розпивали алкогольні напої. Після цього, ОСОБА_1 взяв мотоцикл зняв його з лапки та тихенько відкотив від будинку в сторону сільської дороги. На деякій відстані із землі підняв палку, якою зламав замок запалювання після цього з`єднав проводи, після чого сів на мотоцикл та поїхав;

- заявою потерпілого ОСОБА_2 від 14.10.2020 (т.2 а.с.82) про те, що останній добровільно віддає працівникам поліції ключ замка запалювання його мотоцикла «Форте» з фототаблицею - загальний вигляд ключа запалювання (т.2 а.с.83).

Суд визнає надані стороною обвинувачення вищевказані докази, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, отриманими у порядку, встановленому КПК України, достовірними, і в своїй сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_1 та встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Зокрема, показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, що надані в судовому засіданні, є послідовними, логічними, і такими, що відтворюють реальну картину подій та не довіряти яким у суду немає підстав. При оцінці достовірності показань істотних суперечностей, які б впливали на правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, встановлено не було. Щодо деяких розбіжностей у зазначених показаннях щодо характеру розвитку подій, часу в які ці події відбувалися, то суд звертає увагу на те, що вони свідчать про індивідуальне сприйняття кожним із них тих моментів, які вони спостерігали особисто.

Аналізуючи вищенаведені, дослідженні в процесі судового розгляду докази та оцінюючи їх в сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного злочину доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.66 КК України, судом визнається щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Так, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, про що зазначено в обвинувальному акті обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , в ході судового провадження належними та допустимими доказами не підтверджено. Зокрема, у матеріалах кримінального провадження відсутній висновок медичного огляду для встановлення факту стану сп`яніння.

Більше того, в обвинувальному акті, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, не зазначено про те, що ОСОБА_1 при вчиненні вищевказаного злочину перебував у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, суд, дотримуючись вимог ст.337 КПК України, не встановив у даному кримінальному провадженні обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також відповідно до обвинувального акту, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, зазначено рецидив злочинів. Однак, із таким твердження сторони обвинувачення, суд не може погодитись із наступних міркувань.

За ст.34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на момент вчинення даного злочину був раніше судимий: 25.04.2016 Старосамбірським районним судом Львівської області за ч.1 ст.289, ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Диспозицією ч.2 ст.289 КК України встановлено, що кримінально караним діянням, передбаченим вказаною статтею визнається незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Згідно п.2 примітки до ст.289 КК України відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» вказано, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Таким чином посилання сторони обвинувачення у обвинувальному акті на те, що ОСОБА_1 скоїв рецидив злочинів, не ґрунтується на законі, оскільки судимість за ч.1 ст.289, ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, згідно вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 25.04.2016, одночасно є кваліфікуючою ознакою повторності за ч.2 ст.289 КК України, а тому вказана обставина, в силу вимог ч. 4 ст. 67 КК України, не може бути визнана такою, яка обтяжує покарання обвинуваченому.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий за умисні корисливі злочини, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, був звільнений від відбування покарання умовно-достроково, посередньо характеризується за місцем свого проживання, також враховується його сімейний та матеріальний стан, зокрема, те, що він є особою молодого віку, має постійне місце проживання, де проживає разом із матір`ю, братами та сестрами у багатодітній сім`ї, неповнолітніх дітей чи інших осіб на утриманні немає, офіційно не працевлаштований, також враховується його стан здоров`я, зокрема те, що обвинувачений є працездатним (інвалідності не встановлено), під динамічним спостереженням у наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.

Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_1 , то суд керується тим, що його поведінка в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, під динамічним спостереженням у наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.

Разом із тим, при призначенні покарання суд також враховує обставини вчинення даного злочину. Зокрема, суд враховує, що незаконне заволодіння транспортним засобом було вчинено обвинуваченим таємно, без застосування насильства або погроз його застосування, без корисливого мотиву, з метою поїхати до своєї знайомої дівчини.

Також суд враховує, що матеріальна шкода, яка завдана неправомірними діями обвинуваченого потерпілому є незначною, вартість мотоцикла становить 5130,35грн., мотоцикл наступного дня після незаконного заволодіння таким був знайдений працівниками поліції, значних ушкоджень не отримав, і з цього часу по даний час зберігається на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області в якості речового доказу.

Крім того, суд враховує обставину, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання - щире каяття, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України.

Також, при призначені покарання суд враховує думку потерпілого ОСОБА_2 , який в судовому засіданні зазначив, що примирився з обвинуваченим, який відшкодував йому заподіяну шкоду, усе йому прощає та просить суд обвинуваченого суворо не карати та призначити йому мінімально можливе покарання.

Беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч.2 ст.289 КК України, без конфіскації майна, яке на думку суду у конкретному випадку не є надмірним за видом та розміром, є виваженим і достатнім, відповідає принципам призначення покарання, й відповідає меті покарання.

Щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Як вказав Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 418/689/16-к, корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5ст. 12 КК, якщо його вчинено із корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Вирішуючи питання про доцільність призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд виходить з конкретних обставин справи, зокрема показань обвинуваченого про те, що мотоциклом він незаконно заволодів для того, щоб поїхати до своєї знайомої дівчини, мети його продати в нього не було, а тому оскільки наявність у ОСОБА_1 корисливих спонукань при незаконному заволодінні транспортним засобом судом не була встановлена, підстав для застосування щодо обвинуваченого додаткового покарання у виді конфіскації майна немає.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України чи застосування положень ст.75 КК України суд не вбачає, з огляду на таке.

Так, ст.69 КК України вимагає наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, однак у даному кримінальному провадженні такі обставини не встановлені.

Крім того, при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування ст.69 чи ст.75 КК України суд враховує особу винного ОСОБА_1 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, був звільнений умовно-достроково, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став, безвідповідально поставився до власних вчинків, продовжив протиправну поведінку і повторно, через незначний проміжок часу після умовно-дострокового звільнення, вчинив умисний злочин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе виключно за умов відбування ним реальної міри покарання у виді позбавлення волі, яке буде справедливим і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і відповідатиме положенням ст.50 КК України, згідно з якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами.

Як встановлено судом, вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 25.04.2016року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.289, ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років (т.2 а.с.26-31).

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.08.2016 відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з 29.03.2016 по 05.07.2016 з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

На підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.07.2020року (т.2 а.с.25) ОСОБА_1 звільнено умовно-достроково на невідбутий термін 05 (п`ять) місяців та 10 днів.

Вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 28.04.2021, який набрав законної сили (т.2 а.с.3-8), ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України. Як вбачається зі змісту зазначеного вироку, на підставі ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Крім того, на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком (вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 25.04.2016), визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислюється з моменту проголошення вироку, тобто з 28.04.2021.

При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 скоїв даний злочин 13.10.2020, тобто до ухвалення вироку Рокитнянського районного суду Київської області від 28.04.2021, за яким він засуджений за злочини вчинені 05.12.2020, 21.12.2020-22.12.2020.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснення, що містяться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів, слід враховувати, крім даних про особу й обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності.

Відтак, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів, та їх кількість, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за умисні злочини проти власності, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що у даному випадку при визначенні ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів доцільно застосувати принцип часткового складання призначених покарань.

Таким чином, остаточне покарання обвинуваченому необхідно призначити відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 28 квітня 2021 року, зарахувавши у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, частково відбуте ним покарання за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 28.04.2021.

При цьому суд не призначає покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України при наявності попереднього вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 25.04.2016, оскільки такий вирок вже був врахований на підставі ст.71 КК України вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 28.04.2021 при призначенні покарання, а тому його повторне приєднання до покарання, визначеного даним вироком, не допускається.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.12.2020 (т.2 а.с.60) ОСОБА_1 був затриманий 25.12.2020року на підставі ухвали слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.12.2020, та утримується під вартою з 25 грудня 2020 року по даний час.

З огляду на наведене, на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк остаточно призначеного ОСОБА_1 покарання необхідно зарахувати попереднє ув`язнення з 25 грудня 2020 року по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 16.10.2020 (т.2 а.с.92-94) арешт на мотоцикл марки «Forte» FT110-2, чорного кольору, 2019 року випуску, відповідно до ст.174 КПК України слід скасувати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, з урахуванням призначеного виду покарання, з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити.

Керуючись ст.ст.100, 174, 368-371, 373-376, 532 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 28 квітня 2021 року, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України в строк остаточно призначеного ОСОБА_1 покарання, зарахувати покарання, відбуте ним частково за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 28.04.2021.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк остаточно призначеного ОСОБА_1 покарання зарахувати попереднє ув`язнення з 25 грудня 2020 року по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 25 грудня 2020 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 залишити до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 16.10.2020 на мотоцикл марки «Forte» FT110-2, чорного кольору, 2019 року випуску.

Речові докази: мотоцикл марки «Forte», 2019 року випуску, чорного кольору, фактичним користувачем якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель с.Чижки Самбірського району Львівської області, який зберігається на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області за адресою: м.Старий Самбір, вул.Л.Галицького, 41, Самбірського району Львівської області; ключ запалювання, який знаходиться на зберіганні в камері речових доказів ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області згідно з квитанцією №1100 - повернути їх законному володільцю ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя А.В.Кушнір