Ухвала суду № 100224541, 08.10.2021, Воловецький районний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

Справа № 936/989/21

Провадження № 1-кс/936/288/2021

08.10.2021 року смт. Воловець

слідчий суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюк С.С. при секретарі Собран Ю.О., з участю прокурора Кюкало П.П., слідчого Понзеля В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Русина Ю.І., розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Понзеля В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Рокосово, громадянина України, українця, із незакінченою середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.321 КК України,

в с т а н о в и в:

слідчий СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Понзель В.В. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 .

Обґрунтовує клопотання тим, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що «металічна ртуть» є отруйною речовиною, посягаючи на встановлений законом порядок обігу небезпечних хімічних речовин та охорону здоров`я населення, всупереч положенням Постанови Кабінету Міністрів України №1287 «Про затвердження переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виробництво яких підлягає ліцензуванню» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №438 від 13.07.2016 року), маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут отруйних речовин, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах (час, місце та спосіб), незаконно придбав та зберігав у невстановленому в ході досудового розслідуванні місці згідно висновку експерта №СЕ-19/107-21/8533-ФХД від 08.10.2021 отруйну речовину – ртуть металічну масою брутто 4348,9 кілограм, яку 07 жовтня 2021 року приблизно в 10:00 годині перевозив у належному йому на праві користування транспортному засобі марки «Skoda» моделі «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_1 , коли був виявлений та затриманий поліцейськими на 717 км + 500 метрів на автодорозі М06 сполученням «Київ-Чоп» біля дорожньої поліцейської станції «Нижні Ворота» в межах села Нижні Ворота, Мукачівського району, Закарпатської області, які в ході огляду місця події і вилучили в нього вказану «ртуть металічну».

В обґрунтування поданого клопотання покликаються на те, що 08.10.2021 року повідомлено ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушення передбаченого ч.4 ст.321 КК України, який є тяжким, що може стимулювати підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на свідків, тобто чинити на них психологічний тиск чи фізичний вплив щоб вони змінили або відмовились від своїх показів, або схиляти свідків до дачі неправдивих показань з обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; вчиняти інші кримінальні правопорушення.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з підстав, наведених у клопотанні, та просили його задовольнити.

Захисник підозрюваного відносно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та просив у задоволенні клопотання відмовити та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Заслухавши думку підозрюваного, захисника, слідчого, прокурора оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

В ході розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021071090000089 від 07.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.321 КК України.

Крім того дослідженими матеріалами встановлено, що, 07.10.2021 року о 19 год. 25 хв. ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

08.10.2021 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 321 КК України незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту отруйних речовин в особливо великих розмірах.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_2 за ч.4 ст.321 КК України підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: - витягом з ЄРДР від 07.10.2021 року, протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_2 від 07.10.2021; повідомленням про підозру ОСОБА_2 та поясненнями ОСОБА_2 .

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

В силу ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчим суддею при розгляді даного клопотання враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаній стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, тому з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Виконуючи вимоги законодавства, з врахуванням обставин, наведених уст.178 КПК України, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 321 КК України, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Разом з цим, обґрунтованість підозри не констатує беззаперечного факту доведеності винуватості особи, а лише вказує на достатність інформації для її існування.

Частиною 1статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 3ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Наявність ризику, передбаченого п. 1 та п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, про який зазначають слідчий та прокурор, слідчий суддя вважає доведеними з підстав, наведених у клопотанні та з огляду на зміст пред`явленої підозри.

Так, на даній стадії кримінального провадження на високому рівні існує ризик переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки в силу повідомленої підозри та характеру підозри підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на уникнення відповідальності, яка йому загрожує, якщо його вину буде доведено, крім того, зважаючи на обґрунтування клопотання та суть повідомленої підозри, поведінку підозрюваного, стадію кримінального провадження, зокрема, не встановлено на даний час усіх обставин вчинення правопорушень, та необхідність проведення ряду слідчих дій, в тому числі допиту свідків, тощо, а також відшукання знарядь та засобів вчинення злочину, речей, які зберегли на собі сліди вчинення злочину, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Існування інших ризиків, про які зазначають слідчий та прокурор в судовому засіданні не доведено та посилання на такі ризики, зокрема, передбачені п.п 2,3,4,5 ч. 1 ст 177 КПК України, є безпідставними. Твердження прокурора про те, що підозрюваний може впливати на свідків чи іншим чином перешкодити розслідуванню кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки слідчим та прокурором не доведено, що підозрюваний володіє таким ступенем впливу на конкретних свідків.

Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність обрання відносно підозрюваного міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з тяжкістю злочину, у вчинені якого підозрюється, та доведеними ризиками, вважаю, що стороною обвинувачення жодним доказом не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, не працює, одружений та на утриманні неповнолітня дитина, що свідчить про стійкість його соціальних зв`язків.

При цьому, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_2 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа не має постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під варту.

З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється громадянин України ОСОБА_2 , наслідків, які настали внаслідок злочину, та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити.

При цьому, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 321 КК України, є обґрунтовані підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний час доби, заборонивши останньому залишати місце свого проживання з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, оскільки достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки, буде саме такий запобіжний захід, який зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України. В зв`язку з обранням до підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою на нього слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Понзеля В.В. про обрання запобіжного заходу – тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Обрати відносно громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рокосово, громадянина України, українця, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання - АДРЕСА_1 , з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

Покласти на ОСОБА_2 , у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду (слідчого судді) на їх першу вимогу;

- не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Встановити строк дії ухвали та строк дії запобіжного заходу - до 06 грудня 2021 року включно.

Строк дії обов`язків, покладених судом, встановити до 06 грудня 2021 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.

Ухвалу для негайного виконання надіслати в орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 08.10.2021

Слідчий суддя Павлюк С.С.