Рішення № 10022286, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/15315.06.10 За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-довідкове

видавництво»

Про стягнення 57559,61 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з‘явився

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-довідкове видавництво»57559,61 грн. заборгованості, з яких 36416,50 грн. основного боргу по орендній платі, 17988,91 грн. пені нарахованої на боргу по орендній платі, 1 855,41 грн. боргу за електроенергію, 478,79 грн. пені нарахованої на борг за електроенергію, 820 грн. боргу по відшкодуванню податку на землю за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 104 від 01.01.2009.

Позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.06.2010 подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 46054,32 грн. заборгованості, з яких 36416,50 грн. основного боргу по орендній платі, 6483,62 грн. пені нарахованої на боргу по орендній платі, 1 855,41 грн. боргу за електроенергію, 478,79 грн. пені нарахованої на борг за електроенергію, 820 грн. боргу по відшкодуванню податку на землю.

Позивач в судове засідання 15.06.2010 не з‘явився, вимог ухвали суду від 03.06.2010 не виконав.

Відповідач в судове засідання 15.06.2010 не з‘явився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 20.04.2010 та ухвал від 05.05.2010, від 03.06.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 03.03.2010 є юридичною адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-довідкове видавництво» (орендар) було укладено договір оренди № 104 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно окремі кімнати № 408-А, 411, площею 74,5 кв. м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2 на 4 поверсі корпусу № 1 з метою використання під офіс, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.01.2009.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди в розмірі 36416,50 грн., вартість наданої електроенергії в розмірі 1 855,41 грн., не відшкодовано податок на землю в розмірі 820 грн., в зв’язку з чим позивачем нарахована пеня в розмірі 6483,62 грн. на суму боргу по орендній платі та 478,79 грн. пені на борг за електроенергію.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір укладено строком на 1 рік та діє з 01.01.2009 до 31.12.2009 включно.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №786 від 01.10.1995 та за результатами конкурсу на право оренди державного майна, що проведений 26.12.2008 становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за протоколом конкурсу –грудень 2008 року станом на 01.01.2009 –55 грн. за 1 кв. м. а за всю орендовану площу 74,5 кв. м. –4097,50 грн. та ПДВ 819,50 грн., разом 4917 грн.

30.04.2009 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої орендна плата з 01.05.2009 за всю орендовану площу становить разом з ПДВ 2428,99 грн.

Умовами п. 3.1. договору також визначено, що крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця відшкодування комунальних платежів та відшкодування податку на землю.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Всупереч вищеназваних договірних зобов’язань відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, не відшкодував податок на землю, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаних обома сторонами актів звірки взаєморозрахунків, що становить 36416,50 грн. та відповідно 820 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 5.1.4. договору орендар зобов‘язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 36416,50 грн. та відшкодування податку на землю в сумі 820 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь позивача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором оренди передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідач повністю не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.6. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить.

Пеня на орендну плату за січень 2009 року у розмірі 4917 грн. має нараховуватись з 20.02.2009 (початок обчислення) по 20.08.2009 (шестимісячний строк нарахування), і яка становить 568,55 грн. згідно розрахунку:

4917 грн. х 115 днів х 24%(подвійна ставка НБУ з 20.02.2009-14.06.2009) : 365 : 100 = 371,81 грн.

4917 грн. х 58 днів х 22%(подвійна ставка НБУ з 15.06.2009-11.08.2009) : 365 : 100 = 171,89 грн.

4917 грн. х 9 днів х 20,50%(подвійна ставка НБУ з 12.08.2009-20.08.2009) : 365 : 100 = 24,85 грн.

Пеня на орендну плату за лютий 2009 року у розмірі 4917 грн. має нараховуватись з 20.03.2009 (початок обчислення) по 20.09.2009 (шестимісячний строк нарахування), і яка становить 563,63 грн. згідно розрахунку:

4917 грн. х 87 днів х 24%(подвійна ставка НБУ з 20.03.2009-14.06.2009) : 365 : 100 = 281,28 грн.

4917 грн. х 58 днів х 22%(подвійна ставка НБУ з 15.06.2009-11.08.2009) : 365 : 100 = 171,89 грн.

4917 грн. х 40 днів х 20,50%(подвійна ставка НБУ з 12.08.2009-20.09.2009) : 365 : 100 = 110,46 грн.

Пеня на орендну плату за березень 2009 року у розмірі 4917 грн. має нараховуватись з 20.04.2009 (початок обчислення) по 20.10.2009 (шестимісячний строк нарахування), і яка становить 546,25 грн. згідно розрахунку:

4917 грн. х 56 днів х 24%(подвійна ставка НБУ з 20.04.2009-14.06.2009) : 365 : 100 = 181,05 грн.

4917 грн. х 58 днів х 22%(подвійна ставка НБУ з 15.06.2009-11.08.2009) : 365 : 100 = 171,89 грн.

4917 грн. х 70 днів х 20,50%(подвійна ставка НБУ з 12.08.2009-20.10.2009) : 365 : 100 = 193,31 грн.

Пеня на орендну плату за квітень 2009 року у розмірі 4917 грн. має нараховуватись з 20.05.2009 (початок обчислення) по 20.11.2009 (шестимісячний строк нарахування), і яка становить 534,87 грн. згідно розрахунку:

4917 грн. х 26 днів х 24%(подвійна ставка НБУ з 20.05.2009-14.06.2009) : 365 : 100 = 84,06 грн.

4917 грн. х 58 днів х 22%(подвійна ставка НБУ з 15.06.2009-11.08.2009) : 365 : 100 = 171,89 грн.

4917 грн. х 101 днів х 20,50%(подвійна ставка НБУ з 12.08.2009-20.11.2009) : 365 : 100 = 278,92 грн.

Пеня на орендну плату за травень 2009 року у розмірі 2428,99 грн. має нараховуватись з 20.06.2009 (початок обчислення) по 20.12.2009 (шестимісячний строк нарахування), і яка становить 256,30 грн. згідно розрахунку:

2428,99 грн. х 53 днів х 22%(подвійна ставка НБУ з 20.06.2009-11.08.2009) : 365 : 100 = 77,59 грн.

2428,99 грн. х 131 днів х 20,50%(подвійна ставка НБУ з 12.08.2009-20.11.2009) : 365 : 100 = 178,71 грн.

Пеня на орендну плату за червень 2009 року у розмірі 4917 грн. має нараховуватись з 20.07.2009 (початок обчислення) по 20.11.2010 (шестимісячний строк нарахування), і яка становить 254,67 грн. згідно розрахунку:

2428,99 грн. х 23 днів х 22%(подвійна ставка НБУ з 20.07.2009-11.08.2009) : 365 : 100 = 33,67 грн.

2428,99 грн. х 162 днів х 20,50%(подвійна ставка НБУ з 12.08.2009-20.01.2010) : 365 : 100 = 221 грн.

Отже, загальна сума пені за прострочення зобов‘язання щодо оплати за оренду приміщень за розрахунками суду становить : 568,55 грн. + 563,63 грн. + 546,25 грн. + 534,87 грн. + 256,30 грн. + 254,67 грн. = 2724,27 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2724,27 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру пені в сумі 3759,35 грн. в позові слід відмовити, оскільки розрахунок позивачем здійснений за невідомими підрахунками.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За відсутності заявленої однією із сторін у даній справі клопотання про застосування строку позовної давності у суду відсутні підстави для його застосування при вирішенні даного спору в частині пені, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2724,27 грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за електроенергію в розмірі 1855,41 грн. та нарахованої на нього пені в сумі 478,79 грн. підлягають залишенню без розгляду з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2007 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-довідкове видавництво» було укладено договір № 226 (далі - договір № 226), строк дії якого було додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 продовжено до 31.12.2009, за умовами якого позивач взяв на себе зобов‘язання здійснювати функції абонента енергозбутових організацій по забезпеченню відповідача електроенергією в строки, обумовлені цим договором.

Пунктом 3.1. договору № 226 визначено, що оплата відповідачем за електроенергію позивачу за виставленими рахунками здійснюється до 21 числа наступного місяця –повний розрахунок за попередній місяць за фактично використану електроенергію.

Тобто, умовами договору № 226 передбачено, що підставою для сплати відповідачем за електроенергію щомісячно до 21 числа наступного місяця є виставлені позивачем рахунки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 позивача було зобов‘язано надати докази дотримання умов п. 3.1. договору № 226 від 01.01.207 щодо виставлення відповідачу рахунків на сплату електроенергії, обґрунтований та документально підтверджений розрахунок фактично спожитої відповідачем електроенергії, обґрунтований розрахунок пені нарахованої на суму боргу по електроенергії, вказавши періоди нарахування пені.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до суду з вимогою про стягнення 1855,41 грн. заборгованості по сплаті за електроенергію та 478,79 грн. пені.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребуванні господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Доказів того, що позивачем на виконання п. 3.1. договору № 226 відповідачу виставлялись рахунки позивачем не надано, як і не подано обґрунтованого та документально підтвердженого розрахунку фактично спожитої відповідачем електроенергії, обґрунтованого розрахунку пені нарахованої на суму боргу по електроенергії, вказавши періоди нарахування пені.

Таким чином, позов в частині стягнення 1855,41 грн. заборгованості по сплаті за електроенергію та 478,79 грн. пені. підлягає залишенню без розгляду.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

В порядку ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України не сплачене позивачем при зверненні з позовом до суду державне мито в розмірі 575,59 грн. підлягає стягненню в доход Державного бюджету України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 76,50 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009, яка втупила в дію 13.08.2009, внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», згідно якої розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у господарських справах встановлено в сумі 236 грн.

Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Позивач в якості доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу подав платіжне доручення № 318 від 13.04.2010 про сплату витрат в розмірі 312,50 грн., тобто в більшому розмірі ніж передбачено.

Відповідно до положення пункту 13 статті 6 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Стаття 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» передбачає часткове повернення сплаченого державного мита у випадку внесення його в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи викладене, зайве сплачені позивачем витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 76,50 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-довідкове видавництво»(м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 34680048) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 05417377) 36416 (тридцять шість тисяч чотириста шістнадцять) грн. 50 коп. боргу по орендній платі, 820 (вісімсот двадцять) грн. боргу по відшкодуванню податку на землю, 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 27 коп. пені, 399 (триста дев‘яносто дев‘ять) грн. 60 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 77 коп. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позов залишити без розгляду.

4. Стягнути з Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 05417377) в доход Державного бюджету України 575 (п‘ятсот сімдесят п‘ять) грн. 59 коп. державного мита.

5. Повернути Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 05417377) з Державного бюджету України зайво сплачені платіжним дорученням № 318 від 13.04.2010 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 76 (сімдесят шість) грн. 50 коп. Платіжне доручення № 318 від 13.04.2010 залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/153.

СуддяВ.В. Сівакова

Рішення підписано 16.06.2010.